УДК 341.824:338.47 (043.2)

Мазурик С.А., студентка,

Навчально-науковий Юридичній інститут,

Національний авіаційний університет, м. Київ

Науковий керівник: Юринець Ю. Л., к.ю.н., доцент

КОНСТИТУЦІНО-ПРАВОВІ ГАРАНТІЙ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ГРОМАДЯНИН

На сьогоднішній день, для українців основними показниками розвитку громадянського суспільства є гарантоване забезпечення прав людини, належні гарантії та механізм їх реалізації, адже права і свободи людини і громадянина є однією із найважливіших суспільних цінностей, головним об'єктом більшості конституційно-правових відносин [2].

До нормативно-правових гарантій належать норми-принципи матеріального і процесуального характеру, юридичні обов'язки, юридична відповідальність [3].

Інституційні гарантії – це наявність інституту влади, що повинен виступати гарантом.

Гарантії матеріального характеру відображені в матеріальних нормах права, це так звані декларативні норми, що закріплюють принципи правового статусу, правосуб’єктність.

Конституцією України передбачаються такі принципи правового статусу особи:

- принцип свободи та рівності людей у своїй гідності та правах – всі люди є вільними та рівними щодо своїх прав та гідності, принцип невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини (ст. 21);

- принцип невичерпності прав і свобод людини й громадянина, закріплених Конституцією – коло прав і свобод людини й громадянина, закріплених цією Конституцією, може збільшуватися (ст. 22);

- принцип права на вільний розвиток особистості (ст. 23);

- принцип рівності конституційних прав і свобод громадян та їх рівності перед законом (ст. 24);

- принцип права громадянства і його зміни (ст. 25);

Гарантії процесуального характеру – процесуальні норми, які закріплюють порядок організації прав та свобод людини. До них відносяться [1]:

- право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55) – найголовна юридична гарантія захисту прав людини;

- право знати свої права та обов’язки.(ст. 57);

- принцип недопустимості зворотної дії закону (ст. 58);

- презумпція невинуватості особи (ст. 62);

Поряд з нормативно-правовими гарантіями, які містять Конституція і закони України, надзвичайно важливу роль відіграють також інституційні гарантії [4]. Основними інституційними гарантами прав і свобод людини й громадянина, за Конституцією України, є:

- Верховна Рада України, яка виключно законами України визначає права і свободи людини й громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадян (ст. 92);

- Президент України (ст. 102);

- Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (ст. 116);

- Місцеві державні адміністрації, які на відповідній території забезпечують додержання прав і свобод громадян (ст. 119);

- Суди, які захищають права і свободи людини й громадянина (ст. 53);

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 55);

- Прокуратура, яка здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом (ст. 121);

- Органи місцевого самоврядування (ст. 143);

До юридичних гарантій слід віднести також юридичні обов'язки та юридичну відповідальність. Під юридичною відповідальністю розуміється встановлений законодавством і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати позбавлення певних благ [5]. Гарантом прав і свобод людини і громадянина є також держава в цілому, оскільки, відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження та забезпечення прав і свобод людини є обов'язком держави. Взагалі ж, гарантом прав і свобод людини й громадянина є сама особа – людина й громадянин, – яка може захищати свої права і свободи в порядку і межах, передбаченому Конституцією і законами.

Література:

1. Конституція України: Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1996.

2. Гуренко М. М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людині і громадянина: Монографія. - Київ: 2001. – 218с. – С.5

3. Заворотченко Т. М. Поняття і види організаційно-правових гарантій конституційних прав і свобод людини і громадянина. Часопис Київського університету права.- 2006. - № 4. – С. 75-78.

4. Наливайко Т. В. Права і свободи в Україні: конституційно-правовий механізм захисту. //Часопис Київського університету права. № 2.- 2009. – С. 49-55.