Студентка Корженівська Т.В.

Навчально-науковий Юридичний інститут

Національного авіаційного університету, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., старший викладач Троцюк Н.В.

ЗАСТОСУВАННЯ ПОНЯТЬ «ОДИНОКА МАТІР» ТА «ОДИНОКИЙ БАТЬКО» У ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

В останні десятиліття кількість неповних сімей збільшується у всьому світі. За статистикою, сьогодні розпадається кожен другий шлюб, усе більше жінок народжують дитину без чоловіка.

Одним із актуальних питань забезпечення в Україні конституційних прав та гарантій соціального захисту сімей з дітьми є здійснення державою заходів із надання державної підтримки неповним сім’ям, в яких дитина утримується лише одним із батьків.

Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України - сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою [1]. Так, на законодавчому рівні для осіб, які виховують, утримують дитину самі та віднесені до категорії одиноких, встановлено гарантії, матеріальна допомога, пільги. 

Дослідженням понять «одинока матір», «одинокий батько» та правового статусу даних осіб займалися такі науковці як: Н.Б. Болотіна, Н.М. Гресь, В. Рудник, Романюха Л.І., П.Д. Пилипенко, О. Кравчук та інші.

Розглянемо більш детально поняття «одинока матір», «одинокий батько», які закріплені на законодавчому рівні країни.

Слід відзначити, що чіткого визначення даних понять законодавство України не містить, заміняючи їх характеристиками, необхідними для надання тих чи інших прав або пільг.

Один із тлумачних словників української мови [2, с. 591] розкриває зміст поняття «одинак» («одинокий») як «той, хто не має сім’ї, рідних», а також наводить визначення юридичного терміна «одинока мати» як незаміжньої жінки, яка має позашлюбну дитину.

Відповідно до Постанови  Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9, одинока матір – це:

- жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;

- вдова;

- інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама [3].

Дане поняття "одинока матір" повністю збігається з відповідним визначенням, яке наведено у Законі України "Про державну допомогу сім’я з дітьми" від 21.11.1992 № 2811-ХІІ [4].

З огляду на описану вище ситуацію слід зазначити, що поняття «одинокий батько», так само, як і «одинока матір», не чітко сформульовано у правовій практиці. Дане поняття згадується у Законі України «Про відпустки» від 5.11.1996 № 504/96-ВР [5], згідно статті 19 якого - жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Проте, у процесі розвитку України як демократичної та правової держави відбулись досить суттєві зміни щодо змісту дефініції «одинокий батько». Так, у червні 2011 р. Сімейний кодекс України (ст. 143) був доповнений положенням, згідно з яким у разі, якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька [6]. На сьогодні, лише у згаданому документі визначено статус одинокого батька, а саме: «батько, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, батьківство якого визначено у свідоцтві про народження дитини або визнано за рішенням суду, зобов’язаний за повідомленням служби у справах дітей, що здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, забрати дитину для утримання та вихо-вання з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я, якщо цього не зробила мати дитини. У разі, якщо батько не перебуває у шлюбі, він набуває статусу одинокого батька».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівності прав одиноких матерів та одиноких батьків» [7] були внесені певні зміни до Кодексу законів про працю та Житлового кодексу Української РСР з метою забезпечення прав одиноких батьків шляхом приведення їх у відповідність до прав, наданих чинним законодавством України одиноким матерям [8, с. 61].

Наприклад, батько, як працівник, який утримує дітей, має право на додаткову щорічну оплачувану відпустку тривалістю від 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Батько має право на відпустку по догляду за дитиною до 3-х років з виплатою допомоги по державному соціальному страхуванню (ст. 179 КЗпП ч. 7). Період перебування батька у відпустці по догляду за дитиною зараховується до його загального безперервного стажу роботи і стажу роботи за спеціальністю, однак, не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (ст. 181 КЗпП) [9].

Хоча чоловіки отримали визнання статусу «одинокого батька» і рівні права з жінками на додаткову відпустку, залишаються певні аспекти, де права одиноких батьків обмежені порівняно з правами одиноких матерів, зокрема:

– одинокому батьку не передбачено надання додаткових гарантій щодо працевлаштування;

– не встановлено обов’язок розглядати спори про відмову у прийнятті на роботу одинокого батька (при наявності дитини віком до 14 років) безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

Таким чином, на підставі здійсненого аналізу норм законодавства щодо визначення дефініцій «одинока матір» та «одинокий батько» можна зробити висновок, що в Україні відсутня норма, яка б чітко визначила поняття та правовий статус даної категорії осіб. Водночас, ці поняття стають ключовими при здійсненні державою соціального захисту одиноких матерів (батьків). Тому, на сьогодні існує нагальна необхідність більш чіткого тлумачення в нормативно-правових актах даних понять, що значно полегшить роботу органів державної влади, які надають певні гарантії незахищеним верствам населення.

Література:

1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 28. – ст. 532.

2. Сучасний тлумачний словник української мови ; за заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. – Х. : ШКОЛА, 2006. – 1008 с.

3. Про практику розгляду судами трудових спорів : Постанова  Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-92.

4. Про державну допомогу сім’я з дітьми : Закон України від 21.11.1992 № 2811-XII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. - №5. – ст. 50.

5. Про відпустки : Закон України від 5.11.1996 № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – №26. – ст. 515.

6. Сімейний кодекс України : станом на 10.01.2002 № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 30. – ст. 542.

7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівності прав одиноких матерів та одиноких батьків : Закон України від 15.05.2013 № 239-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – №11. – ст. 138.

8. Гресь Н. М. Правовий статус одинокої матері (батька) за законодавством України / Н. М. Гресь // Юридичний науковий електронний журнал. – 2014. – №3. – С. 60-63.

9. Кодекс законів про працю України : станом на 10.12.1971 № 322-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2015. – № 30. – ст. 273.