Хімія та хімічні технології. 4. Хіміко-фармацевтичне виробництво

К.т.н. Хромишев В.О., к.х.н. Хромишева О.О.,

Белявцева О.А.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Ідентифікація флавоноїдів в корі Betula pendula

Береза (Betula) ‒ рід листопадних дерев сімейства березові (Betulaceae), широко поширена в Північній півкулі, належить до числа найбільш поширених деревних порід і нараховує понад 100 видів. В Україні береза поширена на Поліссі, в Розточчі ‒ Опіллі, в північній частині лісостепу, в степу по берегах великих річок, у Карпатах, на Прикарпатті і Закарпатті.

У медицині застосовують бруньки, листи й сік берези повислої (Betula pendula Roth.) (синонім береза бородавчаста (Betula verrucosa Ehrh.)). Але біологічно активними речовинами багата також і кора берези.

Березова кора містить тритерпеновий спирт (бетулол), який захищає рослину від проникнення грибків і завдяки якому вона має білий колір, глюкозиди (бетулозід і гаултерін), сапоніни, бузкову, ванілінову, гідроксибензойну кислоти, катехіни, лейкоантоціани, дубильні речовини, смолисті речовини та невелику кількість ефірного масла [1].

Кора берези застосовується при лікуванні діатезу, а також ран і виразок. Вона запобігає нагноєння ураженої ділянки шкіри. Відвар тонкої плівки, що відстає від берести, допомагає при кашлі. Плівку також прикладають до чиряків для витягування гною. Дьоготь, одержуваний з березової кори, містить фенол, крезоли, гваякол. Він має бактерицидну, протимікробну та інсектицидну властивості. Дьоготь входить до складу мазей, які застосовуються для лікування шкірних захворювань, ран і педикульозу. В давнину березовий дьоготь використовувався при лікуванні хворих на проказу і коросту [1].

Використання берези повислої в медицині потребує розробки раціональних схем вилучення та ідентифікації біологічно-активних речовин, насамперед флавоноїдів, в її бруньках та корі.

Тому метою дослідження була ідентифікація флавоноїдів у корі березі повислій (Betula pendula).

Об’єктом дослідження служила кора берези повислої зібрана у квітні-травні 2015 року в околицях міста Мелітополя Запорізької області. Сировину сушили у затінку та подрібнювали.

Для визначення флавоноїдів у корі берези повислої використали метод багаторазової екстракції етанолом. Екстракції сировини проводили 70% розчином етанолу протягом 30 хвилин при температурі 80-90°С на водяній бані. Співвідношення подрібненої кори берези до етанолу – 1:10, ступінь подрібнення сировини 1 мм. Після багаторазової екстракції об’єднані спиртові екстракти концентрували, залишок розчиняли у воді і екстрагували петролейним етером, а потім послідовно діетіловим етером, етилацетатом і н-бутанолом.

Якісне визначення флавоноїдів проводили за допомогою наступних реакцій: 1) з ваніліновим реактивом (0,5 г ваніліну розчиняли в 50 мл концентрованій хлоридній кислоті); 2) з Алюміній хлоридом (до 1 мл екстракту додавали 1 мл 2% розчину AlCl₃ в 95% етанолі та 4 мл 95% етанолу).

Ідентифікацію флавоноїдів здійснювали методом тонкошарової хроматографії на пластинках Silufol 254.

Після першої екстракції методом тонкошарової хроматографії були виявляли чотири сполуки, що давали характерні для флаван-3-олів забарвлення при взаємодії з ваніліновим реактивом (червоне забарвлення).

За значеннями показнику R_f [2-4] ці сполуки ідентифікували як: (–)-епікатехін, 7-глюкозид (–)-епікатехіну, (+)-катехін, 7-рамнозид (+)-афцелехіну.

Після багаторазової екстракції у були виявлені сполуки, які давали характерне для флаванолів забарвлення з Алюміній хлоридом. Методом тонкошарової хроматографії [2-4] виявили п’ять флавонолів: 7-глюкозид дигідрокверцетину, 7-глюкозид дігідрокемпферолу, кверцетин, кемпферол, рамнозид кверцетину.

Визначення суми лейкоантоціанідинів проводили за методикою, описаною в роботі [4]. В якості елюентів були використані наступні системи: н-бутанол - концентрована оцтова кислота - вода (4:1:5); розчин HCl (концентрація 2 моль/л) - н-бутанол (1:1); концентрована хлоридна кислота - вода (3:97); вода - концентрована оцтова кислота - концентрована хлоридна кислота (82:15:3); м-крезол - розчин HCl (концентрація 5,5 моль/л) - концентрована оцтова кислота (1:1:1). Ідентифікацію лейкоантоціанідинів здійснювали за значеннями показнику R_f [4-5].

У ході експерименту в корі берези повислої були виявлені і ідентифіковані наступні лейкоантоціанідини: дельфінідин, пеларгонідин, ціанідин, пеонідин.

Виділені лейкоантоціанідини мають виражену діуретичну дію і виявляють також протизапальний ефект. Це дозволить на основі кори берези повислої розробити ефективні лікарські препарати.

Література

1. Школа виживання [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://beclan.org/medicine/bereza_betula_zagalnij_opis_vikoris.htm (дата звернення: 19.10.2015).

2. Галашкина Н.Г. Флавоноиды почек Betula Pendula Roth. / Н.Г. Галашкина, Д.Н. Ведерников, В.И. Рощин // Растительные ресурсы. – 2004. – Т.40. – Вып. 1. – С. 62-68.

3. Ведерников Д.Н. Групповой состав компонентов почек Betula pendula Roth. /Н.Г. Галашкина, Н.Л. Карачкина, Д.Н. Ведерников, В.И. Рощин // Растительные ресурсы. – 2004. – Т.40. – Вып.2. – С.83-89.

4. Черняева Г. Н. Флавоноиды коры Betula pendula Roth. / Г.Н. Черняева, Г.В. Пермякова // Растительные ресурсы. – 2003. – Т.39. – Вып. 1 – С.64-68.

5. Черняева Г. Н. Лейкоантоцианидины коры Betula pendula Roth. / Г.Н. Черняева, Г.В. Пермякова // Растительные ресурсы. – 2004. – Т.44. – Вып. 2 – С.80-83.