Экология/4.Промышленная экология и медицина труда

Пономаренко К.В., Бублієнко Н.О., доц. Семенова О.І.

Національний університет харчових технологій, Україна

Забруднення атмосферного повітря при розробці родовищ

У наш час видобування корисних копалин із надр Землі є широко поширеним і давно вивченим видом діяльності. Але, на жаль, гірничодобувні підприємства орієнтовані найчастіше на видобуток основного компонента розроблюваних родовищ, що призвело до збільшення відходів виробництва, тому на переробку надходить приблизно 1/5 частина всієї вилученої гірської маси. Все це сприяє збільшенню площ і обсягів складених у відвали і сховища відходів, що зумовлює зростання екологічного ризику даних техногенних об'єктів [3].

Забруднення атмосфери – складний природно-промисловий процес, пов’язаний з надходженням та розсіюванням забруднювальних речовин у приземному шарі атмосфери. Відкрита розробка родовищ корисних копалин характеризується інтенсивним забрудненням атмосфери, локальні, найбільш забруднені ділянки якої іноді називають "надкар’єрним" повітрям [1]. Мінеральна сировина добувається в шахтах або відкритих розробках. Викиди в атмосферу широко варіюються в залежності від типу родовища і методів видобутку сировини, від вмісту вологи в матеріалі і його пухкості.

В даному випадку під викидом розуміється надходження в атмосферу з підземних гірничих виробок шахтного повітря; маса цього повітря може бути дуже значною, а концентрації в ньому забруднювальних речовин не настільки великі [2].

Кількість пилогазових забруднювачів, що надходять при відкритій розробці родовищ до атмосфери, залежить від багатьох факторів. Геологічні, географічні, технологічні та організаційні особливості виробництва відкритих гірничих робіт суттєво впливають на інтенсивність забруднення повітря. Виробничі операції гірничих робіт, які виконуються безпосередньо в кар’єрах та за їх межами, супроводжуються пилоутворенням. Так, при бурінні вибухових свердловин шарошечним верстатом без пиловловлювання до повітряного середовища потрапляє до 2200 мг/с пилу. Бурові верстати в кар’єрах слід віднести до практично неперервних та інтенсивних джерел пиловиділення [1].

Потужні викиди пилу в атмосферу потрапляють в процесі проведення масових вибухів. При середньому за потужністю вибуху на кар’єрі до повітряного басейну одночасно надходить до 100–200 тонн мінерального пилу. Інтенсивність пиловиділення при перфораторному бурінні шпурів без промивки, що здійснюється в основному для вторинного дроблення негабаритів, складає до 190 мг/с. Завантаження сухої гірської маси екскаватором (ЭКГ-4, ЭКГ-8) супроводжується виділенням 500–6000 мг/с пилу. Транспортування гірської маси в межах кар’єру та на зовнішні відвали супроводжується значним пилоутворенням, найбільша інтенсивність якого спостерігається при використанні в якості транспортних засобів автомобілів. Автомобільні шляхи з щебенево-гравійним покриттям в кар’єрах – основні, постійно діючі джерела пилоутворення. На деяких кар’єрах на їх частку припадає 70–90 % всього пилу, що виділяється в атмосферу [2].

Значне місце має пилоутворення при веденні навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортуванні гірської породи конвеєрами, при роботі бульдозерів на уступах і відвалах. Наприклад, на кар’єрах будівельних матеріалів, при роботі каменерізних машин, запиленість повітря в робочій зоні досягає 1500 мг/м³ [1].

До істотних за своїм значенням «неорганізованих» джерел пилогазових забруднювачів атмосферного повітря відносяться також відвали порід. З надр планети щорічно видобувається близько 2 млрд т гірської маси, 60 - 70% якої складується у відвали. Тим часом, рівень використання відходів гірничодобувних галузей в Україні вкрай низький - не більше 12%, в той час, як в передових країнах світу він досягає 80% і не опускається нижче 65%.

Забруднення повітряного середовища відбувається при ерозії, окисленні і горінні породи, особливо інтенсивно протікають ці процеси в териконах; у результаті з поверхні відвалів виділяється значна кількість пилу, газоподібних (у тому числі отруйних) продуктів (СО, Н₂S, SО₂, NО_x та ін..) і диму [2].

До заходів щодо зниження викидів забруднювальних речовин в атмосферу можна віднести наступні: виключення роботи технологічного обладнання та устаткування на форсованих режимах; зволоження території підприємства; обмеження навантажувально-розвантажувальних робіт, які супроводжуються виділенням пилу; заборона роботи автотранспорту на холостому ході; використання раціональних режимів спалювання пального; зупинка технологічного обладнання на планово-попереджувальний ремонт – якщо це відповідає плану проведення таких ремонтів на самому підприємстві; заборона організованого та неорганізованого спалювання на території підприємства всіх видів відходів [1].

Зниження рівня забруднення атмосфери при веденні відкритих гірничих розробок, охорона повітряного басейну в межах гірничого підприємства досить складна задача, що потребує поетапного вирішення. Вибір варіантів рішення базується на основі результатів оцінки фактичного стану атмосферного повітря в зоні дії гірничого підприємства за результатами проведення гірничо- екологічного моніторингу і подальшій систематизації джерел забруднення атмосфери.

Література:

1. Распутна Т.А. Вплив гірничого виробництва на повітряний басейн // Вісник ЖДТУ №1 (44), 2008. – 65с.

2. Апостолюк С.О. Промислова екологія. /, В.С. Джигирей, А.С. Апостолюк та ін. - К: Знання, 2005. - 474 с.

3. Судоплатова М.Н. Екологічна небезпека утворення і складування відходів при відкритій розробці залізорудних родовищ / Тези 9 Всеукраїнської наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів “ Сучасні проблеми екології та геотехнологій” ЖДТУ, р. 210., 2012р.