К.е.н. Сітковська А.О.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Аналіз впливу інновацій на конкурентоспроможність продукції підприємств

Кожне підприємство в сучасних умовах господарювання застосовує свою власну стратегію, водночас внутрішні принципи діяльності виявляються однаковими для будь-якого підприємства – досягнення конкурентних переваг за допомогою інновацій, тобто використовують нововведення в самому широкому розумінні як нові технології, так і нові методи роботи. Також освоюють нові методи досягнення конкурентоспроможності або знаходять кращі способи конкурентної боротьби при використанні старих способів. За умови, що конкуренти реагують повільно, інновації призводять до конкурентних переваг. Разом з тим існує лише одна можливість утримати досягнуті конкурентні переваги – їх необхідно постійно вдосконалювати, рухатися в напрямку більш складних форм.

У ринковій економіці інновації являють собою вагомий фактор впливу на конкурентні переваги підприємства, оскільки вона знижує собівартість, ціни, сприяє зростанню прибутку, підвищує імідж виробника нових продуктів, сприяє відкриттю і захопленню нових ринків, у тому числі зовнішніх. Інноваційна діяльність означає весь без винятку інноваційний процес, починаючи з появи ідеї і закінчуючи створенням продукту.

Інновація є реалізований на ринку результат, отриманий від вкладення капіталу в новий продукт або операцію (технологію, процес). Економічна ефективність інновації означає, що результат, отримується в ході вкладення інвестицій і всіх ресурсів (грошових, матеріальних, інформаційних, робочої сили) в новий продукт або операцію (технологію), володіє певним корисним ефектом (вигодою).

Інноваційна діяльність в сучасних умовах є вагомим чинником, що визначає кількісні та якісні параметри розвитку економічної системи будь-якого рівня складності. Однак витрати на інновації у виробництві становлять незначну величину, явно несумірну з реальними потребами в технологічному оновленні та розширення спектру принципово нової продукції.

Досить тривалим і трудомістким процесом є зіставлення цілей інноваційного розвитку підприємства наявним можливостям інноваційного портфеля і умовам його наповнення, а також можливостям інших учасників інноваційного процесу та оцінка їх відповідності. В ході його здійснення аналізуються показники, що характеризують масштаби інноваційної діяльності та її результативність в науково-технічному секторі з аналогічними показниками, що відображають інноваційну діяльність господарюючих суб'єктів в інших галузях і сферах економіки.

Незважаючи на складність і неоднозначність економічної ситуації в країні більшість підприємств ставлять за мету підвищення конкурентоспроможності та експансію, діють у більш жорсткому конкурентному середовищі. Підприємства, які прагнуть підвищувати якість продукції, з більшою ініціативою впроваджують інновації, що призводять до підвищення собівартості продукції, розраховуючи при цьому на збільшення попиту навіть при зростанні цін.

Водночас будь-які ініціативи, що народжуються на підприємстві, коригуються ринковими обмеженнями. Головним зовнішнім імпульсом інновацій на підприємствах є потреби ринку, будь то відповідь на втрату традиційних ринків збуту, пошук своєї ніші на конкурентному ринку чи визначення нових можливостей.

У зв’язку з цим при впровадження інновації посилюється роль споживача при формуванні вимог до якісних характеристик продукції. Новий етап розвитку інноваційного процесу у виробництві характеризується тим, що процес посилення ролі споживацьких переваг зростає не лише для підприємств, що випускають продукцію масового споживання, але й для підприємств, що стоять в технологічному ланцюжку виробництва далеко від кінцевих споживачів. Для таких підприємств головним стає замовник, який не лише формулює вимоги, але і бере участь в управлінні якістю на різних етапах життєвого циклу виробу.

В систему якості на кожному окремому підприємстві включається індивідуальний і унікальний набір елементів, до яких можна віднести: концептуальна складова якості, тобто якість вироблення перспективної стратегії і вибору загальної ідеї створення нової продукції; проектна складова якості; технологічна складова якості, яка полягає в дотриманні технології виробництва; якість безпосередньої маркетингової діяльності, як результат порівняння трудових і матеріальних витрат з величиною одержуваного доходу.

Отже, комплексне управління якістю продукції є механізмом управління якістю продукції з виокремленням управляючих впливів на процеси формування, виготовлення та цільового використання продукції, що забезпечують: охоплення управлінням всіх елементів суспільного виробництва, визначення їх якості продукції (праці, предметів і засобів праці, технічної документації); використання зворотних зв'язків наступної стадії життєвого циклу з попередніми стадіями; активну роль замовника (споживача) в управлінні якістю шляхом формування науково-обґрунтованих вимог до асортименту і якості новоствореної продукції.

Новим в організації роботи з підвищення якості на сучасному етапі є перехід від реалізації окремих заходів, пов'язаних з поліпшенням якості продукції, до системи управління якістю. Система управління якістю спрямована на встановлення і підтримання необхідного рівня якості продукції при її розробці, виробництві та експлуатації на основі систематичного контролю за якістю і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що визначають його.