Масляєва О.О.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Управління конкурентоспроможністю молокопереробних підприємств

Формування певного рівня конкурентоспроможності потребує від будь-якого економічного суб'єкта постійного управління власними конкурентними перевагами. В цілому, управління являє процес цілеспрямованого впливу на будь-яку економічну систему з метою підтримки існуючого стану або переведення в новий стан з урахуванням її об'єктивних властивостей і закономірностей. Сутність управління конкурентоспроможністю молокопереробних підприємств полягає в безперервному контролі над змінами, що відбуваються в діяльності суб'єкта, підтримці його здатності до виживання в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Результатом управління повинні стати стійкі переваги, які відповідають цілям розвитку суб'єкта конкуренції та стану його внутрішнього потенціалу, а також зовнішнім можливостям і загрозам.

Методи вирішення управлінських завдань можна класифікувати за сутністю застосовуваного підходу. Так, системний підхід характеризує об'єкт управління як безліч взаємопов'язаних та взаємодіючих елементів, що утворюють певну системну цілісність. При цьому об'єкт, як система, має вхід, вихід, зв'язок із зовнішнім середовищем та зворотний зв'язок. Аналітична діяльність у цьому випадку повинна починатися з чіткого формулювання цілей, при цьому стратегічна установка розглядається як єдина система, що включає набір часткових стратегій. А отже, необхідно прогнозувати наслідки реалізації та взаємозв'язки локальних стратегій, а також аналіз можливих альтернативних варіантів. При цьому локальні стратегії не повинні суперечити один одному і глобальній стратегії.

Процесний підхід визначає управління як процес, в якому діяльність, спрямована на досягнення бажаної мети, розглядається не як одноразова дія, а як серія безперервних взаємопов'язаних дій – функцій управління. Процес управління є сукупністю динамічно змінюваних в часі взаємопов'язаних управлінських функцій, метою яких є вирішення завдань, пов'язаних з об'єктом управління.

Динамічний підхід дозволяє розглянути зміни ситуації в часі, і на основі ретроспективного аналізу спрогнозувати майбутню ситуацію.

Маркетинговий підхід передбачає розробку стратегій на основі аналізу наявних та майбутніх потреб у конкретному продукті (послузі), проведення сегментації ринку, конкурентного аналізу тощо.

Ситуаційний підхід передбачає обов'язковий та всебічний аналіз існуючої ситуації та її урахування в процесі розробки управлінських рішень.

Модельний підхід дозволяє проаналізувати варіанти й наслідки управлінського рішення не в реальному об'єкті управління, а на спеціально створеній моделі об'єкта. Активний і динамічний характер взаємодії суб'єкта із зовнішнім середовищем зумовлює необхідність розгляду процесу управління конкурентоспроможністю з позицій комплексного підходу.

Комплексний підхід полягає в поданні складових процесу стратегічного управління як цілісної системи взаємопов'язаних компонентів. Структурування стратегічного управління конкурентоспроможністю передбачає його опис у вигляді графічних та логічних схем, які відображають внутрішню взаємодію керуючої та керованої підсистем суб'єкта конкуренції, а також елементи зв'язку із зовнішнім середовищем (рис 1).

Базовим компонентом моделі управління конкурентоспроможністю господарюючого суб'єкта, який дозволяє визначити найбільш сприятливі можливості для формування конкурентних переваг, є виокремлення, аналіз і оцінка системоутворюючих факторів.

Отже, для забезпечення стійких конкурентних позицій вітчизняним підприємствам молочної промисловості необхідно пам'ятати, що сучасна парадигма конкурентних переваг полягає у тому, що вони не є статичними, вони змінюються під впливом інноваційного процесу (змінюються технології виробництва, методи управління, способи доставки і збуту продукції та ін.).

Рис. 1. Загальна схема стратегічного управління конкурентоспроможністю суб’єкта конкуренції.

Спроможність підвищення конкурентоспроможності підприємств молочної промисловості обумовлюється рівнем врахування внутрішніх та зовнішніх чинників формування та утримання конкурентних переваг і розробкою заходів щодо їх впровадження в процесі стратегічного планування.