Экономические науки/12. Экономика сельского хазяйства.

К.е.н., доцент Гальчинська Ю.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України, Україна

Інституції державного регулювання ринку біоенергетики в Україні

Україна має значний потенціал для розвитку виробництва енергії на основі відновлювальних джерел, особливо біопалива з органічної сировини. Проте існує ціла низка проблем нормативно-правового характеру, які створюють труднощі для успішного розвитку внутрішнього ринку біопалива України. Зокрема, не адаптованість вітчизняних нормативів у даній сфері до міжнародних, насамперед, європейських, стандартів, що стає на заваді використанню існуючого потенціалу повною мірою. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, розробка нових законодавчих актів, які б відповідали європейським стандартам та вимогам сталості [1, с. 8-11]. Для цього в наукових колах та експертному середовищі продовжується вивчення, розробка конкретних пропозицій щодо правового забезпечення розвитку біоенергетики як перспективної галузі енергетики України.

У правовому полі України існує майже тридцять законодавчих актів, що врегульовують відносини у сфері виробництва та споживання біопалива. Але більшість з них характеризуються відсутністю реальних (насамперед, фінансових) механізмів підтримки розвитку. До ключових нормативно-правових актів, які регулюють сферу розвитку біоенергетики і які потребують системного доопрацювання, варто віднести [1; 2].

- Закон України «Про альтернативні джерела енергії» (№ 555-1V від 20.02.2003);

- Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення «зеленого» тарифу» (№ 601 -VI від 25.09 2008)

Закон вводить "зелений тариф" на електроенергію, вироблену з біогазу і складових твердих побутових відходів (ТПВ), що підлягають біологічному розкладанню. При цьому коефіцієнт для біогазу буде таким же, як і у біомаси - 2,3. Право на "зелений тариф" отримають лише компанії, що запускають біогазові електростанції з квітня 2013 року. Документ диференціює "зелений тариф" для ГЕС, в залежності від їх потужності. Так, станції потужністю до 200 кВт отримають найменування "мікро" і коефіцієнт "зеленого тарифу" для них складе 2, потужністю від 200 кВт - до 1 МВт отримують найменування "міні" і коефіцієнт 1,6, потужністю від 1 до 10 МВт - " мала "і коефіцієнт 1,2 (все - при введенні в експлуатацію з квітня 2013 року). При запуску всіх перерахованих видів ГЕС до квітня 2013 р. коефіцієнт "зеленого тарифу" для них, як і раніше, буде складати 1,2.

- Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (№ 1220Л/І від 01.04.2009);

- Закон України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України щодо сприяння виробництву та використанню біопогічних видів палива» (№ 1391 -VI від 21.05.2009).

- Концепція Державної цільової науково-технічної програми розвитку виробництва та використання біологічних видів палив, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.02.2009 р. №276-р.

- Енергетична стратегія до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 145-р (оновлена 24.07.2013 р.);

Недосконалість законодавчо-нормативної бази розвитку біоенергетики в Україні, розмитість стратегії та відсутність чітких механізмів реалізації поставлених завдань є основними причинами низького рівня інвестицій і не конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з виробництва та постачання альтернативних енергоносіїв. До факторів, які гальмують розвиток галузі, насамперед, треба віднести невідповідність стандартів та системи сертифікації біопалива згідно з критеріями сталості використання біомаси.

31 лютого 2011 року Україна стала повноправним членом Енергетичного Співтовариства. Країна зобов'язалась імплементувати цілу низку європейських директив та регламентів, які б гармонізували її законодавство у сфері енергетики з європейською нормативно-правовою базою. Підписаний Україною Протокол про приєднання до Енергетичного Співтовариства містить чіткий перелік нормативно-правових актів, які мають бути враховані українським законодавством, і чіткі терміни реалізації. Відповідно до підписаних Україною документів, зміни мали торкнутися сфери використання відновлювальних джерел енергії та збереження навколишнього середовища.

Позитивні зміни у секторі ВДЕ (відновлювальних джерел енергії) пов’язуються з реалізацією Плану заходів з імплементації Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС, затвердженого у вересні 2014 р. [2;4]. Цей План спрямований на гармонізацію українського та європейського законодавства щодо відновлюваних джерел енергії. Серед іншого, в документі приділяється значна увага питанням сталого розвитку. Передбачено розробку критеріїв сталості для рідкого та газоподібного палива, що виробляється з біомаси та використовується на транспорті, а також для рідкого палива, що виробляється з біомаси та призначається для енергетичного використання, іншого ніж транспорт. Також планується розробити технічні вимоги до виробництва і використання біопалив та біорідин із скороченням обсягів викидів парникових газів, починаючи з 01.01.2017 не менш як на 50%, а з 01.01.2018 – не менш як на 18 60% для біопалив та біорідин, вироблених на установках, введених в експлуатацію після 01.01.2017.

Відповідно до Концепції державної цільової науково-технічної програми виробництва і використання біологічних видів палива, прийнятої Кабміном у 2013 році, частка біопалива у загальному балансі країни в 2014 р. повинна збільшитись в п'ять разів за рахунок державного та місцевих бюджетів [3].

У Стратегії зазначено, що розвиток енергетики на основі відновлюваних джерел енергії є важливим напрямком, який підвищує рівень енергетичної безпеки і знижує антропогенний вплив на навколишнє середовище. Передбачається збільшення частки відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у загальному балансі встановлених потужностей до рівня 10% у 2030 році. Відповідно до Стратегії, для широкого комерційного використання найближчими роками доцільно використовувати технології спалювання біомаси в котлах, а також технології збору й утилізації біогазу на полігонах твердих побутових відходів. Найбільший енергетичний потенціал в Україні мають такі види біомаси як: швидкоростучі енергетичні культури, відходи переробляння сільськогосподарських культур, відходи деревини та деревообробки. Проте, реалізація даного потенціалу ускладнюється нерозвиненістю інфраструктури та сировинної бази, необхідної для безперебійних поставок сировини, низьким рівнем розвитку галузей, що виготовляють устаткування, а також малим обсягом генерації кожного з таких об'єктів.

Для України, яка є членом СОТ та має намір підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом, звичною має стати базова модель розвитку, що прийнята в ЄС, тобто модель інноваційного розвитку, за якої енергетична та екологічна безпека країни поєднується з активізацією роботи над вдосконаленням правового забезпечення, впровадженням інноваційних технологій, у тому числі, виробництвом біопалива на місцевому та на загальнодержавному рівнях.

Література:

1. Сінченко В.М., Гументик М.Я., Бондар В.С. Законодавче регулювання розвитку біоенергетики в Україні та адаптація його до законодавства Європейського Союзу / В.М. Сінченко, М.Я. Гументик, В.С. Бондар. Біоенергетика. – 2013. – № 2. – С. 8–11.

2. Роїк М.В. Біоенергетика в Україні: стан та перспективи розвитку / М.В. Роїк, В.Л. Курило, М.Я. Гументик, О.М. Ганженко // Біоенергетика. – 2013. – № 1. – С. 5–10.

3. Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua.

4. Закон Україн про "Про електроенергетику" щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії  [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5485-17