Економічні
науки. Економіка сільського господарства
Асистент Шевченко С.В.
Дніпропетровський
державний аграрно-економічний університет, Україна
Кредитування аграрних підприємств та його альтернативи
Дослідження
фінансового забезпечення підприємств АПК, у тому числі сільськогосподарських
товаровиробників, свідчить про те, що вони в основному працюють за рахунок
власних ресурсів, частка яких у виробничій діяльності значна, проте недостатня
для самофінансування. Обмеженість власних коштів змушує аграрні підприємства
сподіватися на підтримку з боку держави й зумовлює необхідність розвивати як
банківські, так і партнерські форми кредитування. Необхідність кредитних
ресурсів, без яких сільськогосподарське підприємство як товаровиробник не може
існувати, зумовлена специфікою його відтворювального процесу. Останнє, в свою
чергу, вимагає врахування об’єктивних вимог галузі в процесі організації її
кредитного обслуговування. [1]
За оперативною інформацією з регіонів, станом на 23
жовтня 2015 року, 1914 підприємств агропромислового комплексу залучили кредити загальним обсягом 13,4 млрд. грн., що у 1,5
рази більше, ніж на відповідну дату 2014 року (8,9 млрд. грн.) в тому числі:
9,4 млрд. грн. – короткострокові, 2,4 млрд. грн. – середньострокові та 1,6 млрд.
грн. – довгострокові кредити. Із них 140 підприємств залучили пільгові кредити у
поточному році загальним обсягом понад 1,7 млрд.
грн., в тому числі: 1,2 млн. грн. –
терміном користування до 1 року та 580,8 млн. грн. – від 1 року. Обсяги
пільгових кредитів, залучених у 2014 році, за якими надається компенсація у
2015 році складають понад 1 млрд. гривень. Процентні ставки, під які
залучаються кредити у 2015 році складають у національній валюті 14,4-35 % та в
іноземній валюті 10-19,1 % річних.
В рамках реалізації бюджетної програми
2801030 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі шляхом
здешевлення кредитів» до регіонів спрямовано кошти в сумі 300 млн. гривень.
Станом на 23.10.2015 року фактично використано 72,6 млн. грн., залишок – 227,4
млн. гривень. [2]
Необхідність
використання кредиту в сільському господарстві зумовлена його відносно низькою
дохідністю, залежністю від природо-кліматичних умов, потребою поповнення оборотного
капіталу, придбання основних засобів, запровадження нових виробництв і прогресивних
технологій. Аграрне виробництво має яскраво виражений циклічний характер відтворення
і є більш відсталим порівняно з промисловою сферою. Все це зумовлює наявність у
сільгоспвиробників власного обігового капіталу і необхідність використання
залучених коштів. Більшість підприємців і банкірів основною перешкодою
активізації кредитування сільського господарства сьогодні вважають проблему
кредитної застави. Останнім часом це питання почало вирішуватись шляхом застави
особистого майна власників господарства, і хоча його вартість найчастіше не
покриває сам кредит, проте це є ефективним стимулом для повернення кредиту.
Застава особистого майна керівників підприємства широко використовується в
інших, розвинутих, країнах, однак в Україні поки що або самі підприємці не
хочуть ризикувати власним майном, або банки відмовляються зі зрозумілих причин
брати в заставу будинки, якщо в них прописані діти. [3]
З метою зменшення навантаження на
підприємства АПК під час сплати відсотків за користування кредитами змінами до Закону
України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» передбачено 300 млн. грн. на
компенсацію витрат за відсотками. Зазначені кошти планується спрямувати,
передусім малим та середнім суб’єктам господарювання АПК.
На думку Міністерства аграрної політики та
продовольства України, виділення коштів дасть змогу зробити кредити дешевими
обсягом 3,2 млрд. грн. та надати компенсацію понад 5 тис. суб’єктам
господарювання АПК.
Незважаючи на зазначену державну допомогу,
надзвичайно високі відсоткові ставки та низький рівень технічного забезпечення
сільськогосподарських підприємств, останні змушені винаймати сторонні
організації для повного або часткового забезпечення комплексу польових робіт та
оплачувати їх послуги або після реалізації сільськогосподарської продукції
та/або безпосередньо шляхом передачі зернових культур фактично за собівартістю.
Для того, аби вирішити питання кредитування
вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції, народні депутати
України прийняли Закону України «Про аграрні розписки» від 06.11.2012 (далі –
Закон), що набув чинності 19.03.2013, яким для виробників сільськогосподарської
продукції було запроваджено новий механізм залучення коштів для своєї
діяльності під заставу майбутнього врожаю – інститут аграрних розписок.
Відповідно до ст. 1 Закону аграрна розписка –
це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке
забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або
сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах. Аграрні розписки
використовуються в операціях із сільськогосподарською продукцією, перелік якої
визначений у групах 01-14 розділів I та II Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності згідно із Законом України «Про митний тариф
України».
Інакше кажучи, аграрна розписка – це
зобов’язання виробника сільськогосподарської продукції виплатити кошти або в
майбутньому поставити продукцію в обмін на отримані матеріальні ресурси.
Перша аграрна розписка була видана 13.02.2015
компанії «ПЗК-АГРО»; кредитором виступило сільськогосподарське підприємство
«Комбікормовий завод». Аграрна розписка видана на 32 т насіння соняшника, її
договірна вартість – 192 тис. грн.
Надалі Міністерство аграрної політики та
продовольства України планує запустити пілотні проекти з аграрних розписок на
Харківщині, Вінниччині, Хмельниччині, Сумщині. Також висловлюються ідеї про
запровадження проекту у Черкаській та Кіровоградській областях. Фактично,
станом на теперішній час, широко розрекламований Міністерством АПК пілотний
проект на Полтавщині тільки розгортається.
Так, станом на початок липня 2015 р. видано
лише вісім розписок для малих і середніх фермерів на суму 19 млн. грн.
Спеціальний реєстр таких розписок створений, але до нього підключено лише 11
нотаріусів.
Можна зробити висновок про
те, що механізм аграрних розписок є реальною прогресивною альтернативою
класичному банківському кредитуванню у залученні коштів в аграрну сферу
України. Органи державної влади мають більш активно і ефективно проводити
впровадження цього інституту, інакше аграрні розписки як фінансовий інструмент
може спіткати доля похідних цінних паперів. [4]
Литература:
1. Дадашев
Б.А. Перспективи розвитку кредитування аграрних підприємств // Режим доступу:
http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/6.2/14.pdf