Економічні науки/ 5 Управління трудовими ресурсами

Д.е.н. Никифоренко В.Г.

Одеський національний економічний університет. Україна

ПІДХОДИ ДО РЕГУЛЮВАННЯ НЕСТАНДАРТНИХ ФОРМ ЗАЙНЯТОСТІ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Процеси, які відбуваються у сфері зайнятості в Україні, суттєво впливають на соціально-трудову сферу, адже під їх впливом змінюється як структура, так і зміст соціально-трудових відносин на ринку праці. У той же час, відсутність цілісних системних досліджень формування та розвитку соціально-трудових відносин в умовах нестандартних форм зайнятості потребує відповідного наукового обґрунтування механізму їх регулювання.

Необхідно відмітити, що в науковій літературі наведено чимало різних варіантів класифікації зайнятості, пов’язаної з нестандартними формами, але, на наш погляд, усі вони потребують більшої деталізації та уточнення.

Більшість учених і практиків до нестандартних форм зайнятості відносять такі, як: повна зайнятість за умов гнучких форм організації робочого часу; неповна зайнятість, тобто режими зайнятості неповний робочий час; тимчасові працівники; зайняті на засадах вторинної зайнятості; зайнятість на основі договорів цивільно-правового характеру; надомна праця; праця за викликом; дистанційна зайнятість; позикова праця (лізінг персоналу, аутстафінг персоналу, аутсорсинг персоналу); неформальна зайнятість; незареєстрована зайнятість у неформальному секторі.

Для України в сучасних умовах базовою, вихідною соціально-економічною передумовою поширення дистанційної зайнятості є структурні перетворення, що зумовили можливість повноцінної інтеграції української економіки у світове ринкове господарство. Дистанційна зайнятість на українському ринку праці на сьогодні швидко розвивається та швидко трансформується у різновиди гнучкої зайнятості. Це в свою чергу вимагає вироблення механізму регулювання соціально-трудових відносин зайнятості в умовах дистанційної зайнятості [1, с.112].

Відсутність загальнонаціональних статистичних даних про дистанційну зайнятість потребує створення спеціального модуля, який необхідно включити до огляду зайнятості населення України, що дозволить дослідити взаємозв’язок показників дистанційної зайнятості з іншими показниками (стать, вік, статус у зайнятості тощо).

Якщо розглядати перспективи розвитку дистанційної зайнятості в Україні, то необхідно створити орган, який би забезпечував створення інституціональних основ для організації системної роботи щодо впровадження дистанційної зайнятості в країні.

У системі сучасних трансформаційних процесів на ринку праці особливе місце належить такій нестандартній формі зайнятості як нерегламентована. Нерегламентована зайнятість переважно здійснюється без укладення трудових угод. Об’єктивною передумовою виникнення нерегламентованої зайнятості є розвиток «тіньової економіки», глибока криза соціально-трудових відносин, низькі стимули до праці, недосконалість податкової системи.

Переважна частина працюючих у неформальному секторі економіки України – це особи віком від 15 до 25 років (30,4%), а також особи віком 60-70 років (65,7%). Основним видом економічної діяльності неформального сектору економіки в Україні є сільськогосподарське виробництво (65,2% зайнятих у цьому секторі) [2, с.80].

За оцінкою вітчизняних учених, заробітна плата зайнятих нерегламентованою працею громадян у декілька разів менша за вартість робочої сили. Крім того, в багатьох випадках дана категорія працівників майже позбавлена соціального захисту. І навпаки, в деяких випадках зайняті нерегламентовано отримують високі доходи, які в декілька разів перевищують заробітну плату зайнятих в офіційному секторі економіки [3, с. 41].

Поширення нетрадиційних форм зайнятості змінює роль і профспілок на ринку праці. Профспілки мають відмічати ключові моменти для ведення переговорів про умови надомної роботи, що передбачають права і обов’язки роботодавців і дистанційно зайнятих, а також визначають статус останніх.

Визначення впливу нетрадиційних форм зайнятості на трансформацію механізму регулювання соціально-трудових відносин зайнятості працездатного населення надає підстави щодо таких узагальнюючих висновків.

1. Для регулювання соціально-трудових відносин зайнятості в Україні важливою передумовою розвитку нестандартних форм зайнятості на сучасному етапі є створення спеціальних інститутів, які повинні забезпечити та координувати ці форми зайнятості.

2. У зв’язку з появою нових форм зайнятості, трудове законодавство має бути більш мобільним, тому доцільно продовжити роботу щодо удосконалення законодавства, яке регламентує порядок та умови застосування нетрадиційних форм зайнятості.

3. Забезпечення захисту працівників вимагає розробки і реалізації результативних контр-стратегій профспілок з метою перешкоджання неконтрольованого поширення нестандартної зайнятості через координацію спільних дій, створення нових профспілкових організацій, договірного регулювання умов використання нестандартних форм зайнятості, боротьби проти дискримінації працівників при укладанні колективних договорів та угод, поширення кола учасників соціального діалогу в сфері нестандартної зайнятості.

Література

1. Колосова Р.П., Василюк Т.Н., Луданик М.В. Дистанционная занятость в России. – М.: МГУ, ТЕИС, 2009, 219 с.

2. Ринок праці України у 2013 р. Аналітично-статистичний збірник / ДЦЗ Міністерства соціальної політики України, 2012. – с.80.

3. Богиня Д.П. Регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці в умовах міжнародної інтеграції.// Вісник соціально-економічних досліджень (збірник наукових праць). – 2010. – Вип. 32. Одеса: ОДЕУ. – с. 39 – 47.