К.е.н. Петренко О.О.

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Зниження рівня безробіття в Україні шляхом застосування освітніх програм

Погіршення політичної ситуації в Україні в 2013-2015 роках призводить до зниженню важливих макроекономічних показників, що підкреслюється негативними тенденціями на ринку праці. Аналіз статистичних даних свідчить про наявність в Україні 414,7 тисяч безробітних (станом на 1 вересня 2015 року), а використання методики МОП (Міжнародної оплати праці) дозволяє констатувати, що 9,6% економічно активного населення України є безробітними. Водночас потреба роботодавців у працівниках на заміщення вакантних посад станом на 01.09.2015 р. становить 41,3 тис.осіб, тобто на ринку праці все таки існує значний надлишок пропозиції робочої сили [1]. З метою підвищення попиту на робочу силу та покращення показників питомої ваги безробітних в загальній чисельності зарахованого до штату персоналу, необхідно застосовувати новітні підходи в процесі їх підвищення кваліфікації та перепідготовки.

Вивченням проблем у сфері занятості населенням займаються провідні вчені-економісти Д. Богиня, А. Колот, Г. Назарова, В. Никифоренко, В. Петюх, В. Савченко, Л. Шаульська та інші. Проте за поточних соціально-економічних умов в Україні проблема є актуальною та потребує подальших наукових досліджень.

Метою дослідження є обґрунтування заходів для зниження рівня безробіття в Україні шляхом подолання дисбалансу між попитом та пропозицією на ринку праці, що зумовлено дефіцитом кваліфікованих працівників та надлишком службовців без досвіду роботи.

Організація і надання послуг щодо професійної підготовки та перепідготовки для безробітних регулюється відповідно до статті 35 ЗУ «Про занятість населення». Важливим аспектом в процесі регулювання процесу професійного навчання безробітних було підписання наказу Міністерства соціальної політики України та МОН України «Про затвердження порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних» №318/655 від 31.05.2013 р., в якому наведено безпосередньо дані про строки, форми та інші важливі положення в процесі підвищення кваліфікації та перепідготовки безробітних з різним рівнем освіти [2-3]. Серед проблем, які ускладнюють процес професійного навчання на рівні українських підприємств та в окремих галузях господарювання, можна виділити:

1) обмеженість фінансування професійного навчання. Середнє значення питомої ваги витрат на професійне навчання в загальному значенні витрат на робочу силу на підприємствах України становить за 2010-2014 роки від 0,2% до 0,3%, тоді як провідні європейські та американські компанії виділяють по 10-15%.

2) ускладнений процес отримання дозволу на проведення професійного навчання на базі певного суб’єкту господарювання та складна процедура отримання документів, що засвідчують результати навчання;

3) відсутність чи низька якість стратегічних планів професійного навчання на підприємстві, що призводить до неспроможності забезпечення безперервності розвитку працівників;

4) низька мотивація працівників та роботодавців до професійного навчання. Низька зацікавленість працівників зумовлена тим, що підвищення їх компетентності дуже часто не супроводжується приростом заробітної плати. Роботодавці стримано організовують процес професійного навчання через можливість переміщення їх найбільш перспективних чи компетентних працівників на інші підприємства.

Застосування освітніх програм є одним із методів подолання дисбалансу попиту та пропозиції на ринку праці та, відповідно, до зниження рівня безробіття та підвищення компетентності працівників. Ефективне використання освітніх програм можливо в декількох варіантах: освітні програми для кваліфікованих робітників та антикризові освітні програми для службовців.

Антикризові освітні програми для службовців можна умовно розподілити на дві групи: «освітній апгрейд» для висококваліфікованих працівників (економістів, менеджерів, інженерів), які потребують оновлення компетентностей; працівники с дипломами, які не мають досвіду роботи та ще не підтвердили свою компетентність на практиці. Для другої групи службовців в поточних умовах доцільно рекомендувати організацію професійного навчання, спрямованого на перепідготовку в межах суміжних професій, що користуються більшим попитом на ринку праці [4].

Слід констатувати, що головним способом подолання дисбалансу попиту та пропозиції на ринку праці в розрізі використання освітніх програм є удосконалення професійної освіти кваліфікованих робітників. Саме ця категорія працівників (зокрема токарі, фрезерувальники, інші станочники) є користується вагомим попитом на ринку праці. Ситуація склалась таким чином, що на підприємствах постійно зростає середній вік працівників-станочників і дуже складно оновлювати склад робітників, тому незважаючи, що по статистиці на 10 безробітних приходиться 1 робоче місце (станом на 01.09.2015 р.), проте можна констатувати, що в Україні склалась ситуація дефіциту кваліфікованих робітників. Можливим її вирішенням є застосування цільового професійного навчання безробітних в напрямку перепідготовки саме на кваліфікованих робітників.

Крім застосування двох напрямів освітніх програм, для подолання дисбалансу між попитом і пропозицією на робочу силу на ринку праці пропонується ряд заходів:

1) оновлення переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників;

2) розробка державних стандартів професійної освіти для цих спеціальностей;

3) активна професійна орієнтація серед молоді в напрямку підвищення престижності робітничих професій;

4) покращення матеріально-технічної бази професійно-технічних закладів України;

5) покращення взаємодії державної служби занятості України та суб’єктів господарювання, що повинно сприяти підвищенню обсягів професійного навчання (підготовка та перепідготовка) безробітних безпосередньо на виробництві з подальшим їх працевлаштуванням.

Отже, професійне навчання безробітних є важливим інструментом для подолання кризової ситуації на ринку праці України. Використання обґрунтованих заходів щодо подолання дисбалансу попиту та пропозиції на працівників на ринку праці може сприяти покращення конкурентоспроможності робочої сили, підвищити престижність робітничих професій та значно знизити рівень безробіття в Україні. Подальші наукові дослідження будуть спрямовані на розробку освітніх програм в процесі перепідготовки безробітних на базі харківських машинобудівних підприємств.

Література:

1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

2. Закон України «Про занятість населення» від 01.01.2013 № 5067-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 5067-17.

3. Наказ Міністерства соціальної політики України та МОН України «Про затвердження порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних» №318/655 від 31.05.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0609-14/paran6#n6

4. Никифоренко В.Г. Освітні програми як інструмент впливу на занятість безробітних / В. Г. Никифоренко, В. О. Кравченко // Соціально-трудові відносини: теорія та практика. – 2013. – №2(6). – С.35-41.