К.е.н. Кривонос А.О.

Дніпропетровський інститут Приватного акціонерного товариства

«Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія Управління персоналом»,

Прокопенко Ю.О.

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне», Україна

Методи менеджменту підприємств України

в умовах європейської інтеграції

З метою досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності підприємств України у середовищі багаточисельних підприємств на території вільного простору європейського ринку, що сформувався в умовах жорсткої політичної та економічної конкуренції, на тлі досконалих європейських стандартів, конче потрібен відповідальний підхід в прийнятті того чи іншого методу корегування управлінської діяльності. У зв’язку з цим суттєву вагу в сьогоденні має якість праці менеджерів.

Прийнявши до уваги дійсне положення підприємств України в рейтингах європейських ринків, а також розбіжності концептуального плану, які склалися у наслідок історичної та геополітичної обстановки, треба відмітити слабкість вітчизняного управлінського персоналу в порівнянні з європейським. Безперечно результат менеджменту – це техніко-економічні показники підприємства. Навіть у цьому випадку на підприємстві у механізмах керування персоналом відсутні чіткі, а інколи й загальноприйняті методи підвищення ефективності менеджменту.

Проблема визначення ефективності управління розглядається за допомогою різних методичних підходів, які можна згрупувати наступним чином:

1. В основі оцінки ефективності управління підприємствами лежить економічний принцип ефективності виробництва з урахуванням таких показників, як обсяг і структура реалізованої продукції, номенклатура, собівартість, прибуток, реалізація, відрахування коштів у бюджет.

Оцінка рівня управління промисловістю загалом, окремими її галузями, великими виробничо-господарськими і основними ланками проводиться залежно від обсягу виготовленої продукції (у натуральному і грошовому вираженні), маси прибутку, рівня рентабельності, обсягу капіталовкладень, продуктивності праці тощо.

Ефективність управління підприємством визначається:

,

де Р упр. – результативність управління, що визначається рівнем виконання планових показників обсягу реалізації, обсягу виробництва продукції в натуральному вираженні, продуктивності праці, рентабельності виробництва; Ек упр. – економічність управління, що визначається як відношення витрат на управління до вартості виробничих фондів.

2. Визначення економічної ефективності управлінської праці як співвідношення загального результату роботи підприємства (вираженого за допомогою таких показників, як валовий продукт, рентабельність та ін.) до чисельності працівників апарату управління.

3. Визначення соціально-економічної ефективності управління виробництвом.

,

де Е – соціально-економічна ефективність управління виробництвом; Пф – фактичне використання потенціалу виробничої системи; Пв – науково обґрунтовані потенційні можливості виробничої системи; S – рівень задоволення суспільства, що визначається як відношення фактичного задоволення потреб до максимально можливого; Еу – економічність управління, що визначається відношенням фактичних витрат на управління до їх раціональної величини; y – рівень керованості системи.

4. Визначення ефективності управління за допомогою якісної і кількісної оцінки цілей.

,

де Ео – загальна ефективність управління; Еn (t) – показник мети управління, що планується, відповідний оптимальному алгоритму; Еф (t) – фактичне значення показника мети управління, що забезпечується реальною системою.

Ефективність функціонування системи управління тим вища, чим менша різниця між Еn (t) і Еф (t).

5. Найбільш типовим для визначення економічної ефективності заходів щодо вдосконалення управління є обчислення річного економічного ефекту, отриманого від їх реалізації, до витрат на ці заходи за формулою:

,

де Ке – коефіцієнт ефективності вдосконалення управління; Ерік – річний економічний ефект, отриманий в результаті проведення заходів; Ву – витрати на заходи щодо вдосконалення управління.

Вищенаведений перелік існуючих методик показує різнобічний та різнофакторний підходи. Загальним недоліком існуючих методик є те, що вони, використовують різні, часом не порівнювані, а інколи й узагальнені показники. Це призводить до різних тлумачень одних і тих же явищ і процесів розвитку економіки. Деякі розрахунки економічної ефективності управління проводяться на базі різнорідних або різнопорядкових показників. Пояснюється це передусім методологічною складністю виділення в чистому вигляді результатів впливу управління на виробництво, використанням різних непрямих методів оцінки.

В умовах факторів європейської інтеграції при наявності сучасних засобів програмно-обчислювальної бази, при наявності високорозвинених незалежних аудиторських компаній у разі практичного використання потребує все більшої уваги метод експертних оцінок та визначення обсягів смислового навантаження.

В основу методу покладена оцінка ефективності менеджменту по його функціях, тобто:

Еф. упр. = F (Х₁, Х₂, Х₃, Х₄,……, Хn)

Кількість складових, наприклад, Х₁ – планування, Х₂ – регулювання та ін., може бути різною, що дає можливість їх використання в одній системі взаємозалежних дій.

Дослідження окремих функцій дає можливість виявити напрями раціоналізації та усунути зайві ланки. Визначення обсягів робіт, що виконуються менеджерами, проводиться методом експертних оцінок. Експертна оцінка проводиться з урахуванням компетентності експертів, методом анкетування. В результаті формується матриця питомої ваги функцій, кожний елемент якої корегується коефіцієнтами компетентності експерта.

Сьогодні в практичному використанні не відомі спроби кількісно оцінити вплив змістовного навантаження на ефективність праці менеджерів. Якщо збудувати залежність вихідних показників організації від змістовного навантаження, то воно буде мати вигляд близький до кривої синусоїдального типу з певною точкою екстремуму, яка і відповідає оптимуму і є позицією максимальної ефективності. Таким чином, при надзвичайно високих змістовних навантаженнях ефективність, також як і при надзвичайно низьких, близька до нуля. Прив'язка залежності вихідних показників до конкретних величин навантаження й ефективності, проводиться шляхом співставлення оцінок змістовного навантаження різних підрозділів та реалізовується у межах встановленого показника якості. Нормативним показником якості можна вибрати показник ритмічності роботи і вже серед ритмічно працюючих управлінських підрозділів питоме змістовне навантаження, близьке до оптимального, буде мати той, у якому навантаження є найбільшим. Це ствердження справедливе за умови збереження ритмічності роботи. Якщо питоме змістовне навантаження перевищить оптимальне, то відповідно ефективність роботи повинна знизитися, і це позначиться на ритмічності роботи. Знайдене таким чином оптимальне питоме змістовне навантаження надає можливість вирівнювання змістовних навантажень між окремими підрозділами. І, звичайно, одним з ефективних способів такого вирівнювання є перерозподіл чисельності управлінських підрозділів. Позначимо залежність для перерозподілу чисельності підрозділу:

,

де Ч розр.g – розрахункова чисельність g-го підрозділу; Чg – фактична чисельність g-го підрозділу; Nуd.g – питоме змістовне навантаження на працівників g-го підрозділу; Nуd.баз – питоме змістовне навантаження на підрозділ, прийняте за базове.

Треба враховувати той факт, що при проведенні аналізу по вищезазначеній методиці використовується більш ширший спектр чинників та обчислень, таких як – середнє арифметичне значення оцінки певного чинника, коефіцієнт конкордації, коефіцієнт відносної участі та ін. Головним науковим аспектом методики змістовних навантажень є те, що при наявності базового механізму підвищення ефективності менеджменту, важко визначити межі її удосконалення, як в практичному використанні промисловими підприємствами, так і в межах науково-дослідних підприємств.

Література:

1. Ареф’єва О.В. Економіка підприємств: Навч. посіб. / О.В. Ареф’єва, В.Г. Сахаєв, О.В. Ареф’єв, М.Б. Махсма, О.І. Попрозман; Європ. ун-т – К., 2012. – 238 с.

2. Щекин Г.В. Теория и практика управления персоналом: Учеб. метод. пособие. – К.: МАУП, 2007.

3. Кривонос А.О. Підвищення ефективності менеджменту підприємств України в умовах європейської інтеграції / А.О. Кривонос // Materials of the XI international scientific and practical conference «Science without borders–2015» – Sheffield, 2015. – volume 2. – с. 46-49.