Экономические науки / 6.Маркетинг и менеджмент

к.е.н., доц. Калінчак О.В., студ. Бурлака О.О.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННОГО БАНКІНГУ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Дослідження розвитку електронного банкінгу в Україні обгрунтоване тим, що очевидною тенденцією кількох останніх років стає розвиток принципово нових технологій банківського обслуговування клієнтів. Це обумовлено тим, що електронний банкінг витісняє традиційний, так як він дозволяє клієнтам одержувати доступ до їх рахунків, надає клієнтам повне самообслуговування, що економить їх час та кошти. В Україні послуги електронного банкінгу надаються порівняно недавно, і питання, пов'язані з функціонуванням системи електронного банкінгу ще недостатньо висвітлені у світовій та вітчизняній науковій літературі.

Проблеми інноваційної діяльності комерційних банків вже тривалий час досліджуються зарубіжною економічною наукою, прикладом чого можуть служити відомі праці американських вчених Фредеріка С. Мишкіна, Джозефа Ф. Сінкі, Тімоті Коха, Пітера Роуза та інших, присвячені фінансовим ринкам та банківському менеджменту. Проте слід відмітити, що у західній літературі зазвичай вживається термін «фінансові інновації», під якими найчастіше розуміються нововведення у фінансових інструментах, банківських продуктах та технологіях. Головне, щоб нові продукти та послуги надавали певні переваги споживачам, порівнюючи зі старими [1].

Надання банківських послуг з використанням Інтернету як каналу дистанційного обслуговування клієнтів, або, по-іншому, електронний банкінг є одним з найбільш динамічних напрямів надання фінансових послуг.

Електронний банкінг може служити основою не тільки для управління банківськими рахунками по широкому спектру банківських послуг, але і для дистанційної роботи на ринку цінних паперів, віддаленого страхування, інших фінансових послуг, так як він забезпечує проведення розрахунків і контроль над ними з боку всіх учасників фінансового блоку.

Незважаючи на те, що застосування інформаційних технологій у банківському бізнесі на сьогодні вже не вважається конкурентною перевагою, а перетворилося на конкурентну необхідність, банкам треба спрямовувати всі зусилля на швидке та якісне задоволення потреб клієнта відносно своїх конкурентів. Для цього необхідно використовувати не тільки вже існуючі інформаційні технології з дистанційного банківського обслуговування, але й шукати нові засоби надання банківських послуг через мережу Інтернет.

В Україні проблемами, що стримують розвиток електронного банкінгу являються:

1. Відносно низький рівень матеріального благополуччя великої

маси українського населення, яке не має фінансової можливості користуватись послугами, тим більше «дистанційними».

2. Нерозвиненість банківського законодавства в частині застосування банківських інформаційних технологій для реалізації тих чи інших видів банківської діяльності, що сильно звужує спектр дистанційного банківського обслуговування (ДБО).

3. Відсутність необхідних кредитним організаціям багатоканальних і одночасно повнофункціональних систем електронного банкінгу, через що доводиться застосовувати різні системи замість єдиної.

4. Недостатня інфраструктура в багатьох українських регіонах, що характеризується невисокою якістю каналів і ліній зв'язку, відсутністю можливостей вибору і резервування провайдерів і т.п.

5. Недостатня затребуваність різних видів ДБО з боку різних верств населення в силу недостатнього повного розуміння переваг ДБО і довіри до роботи у віртуальному просторі і т.д.

Дія всіх чинників такого роду негативно позначається на поширенні ДБО в українському секторі, що, до речі, першими нерідко зауважують представники бажаних компаній - розробників банківського програмно-інформаційного забезпечення, які намагаються упровадиться на український ринок послуг ДБО та відповідних систем електронного банкінгу. Пропоновані ними системи, як правило, володіють великим набором функціональних можливостей, реалізують різні канали інформаційної взаємодії (Інтернет, мобільний зв'язок, телефонне обслуговування тощо), добре захищені від несанкціонованого використання і т.д. Однак коштувати вони можуть сотні тисяч мільйонів доларів, що в українських умовах недостатнього розвитку ринку послуг ДБО викликає обґрунтовані сумніви у фахівців кредитних організацій в плані їх швидкої окупності та рентабельності.

Як показує досвід застосування ДБО у вітчизняній практиці, керівники кредитних організацій часто мають досить віддалене уявлення про технології та системи електронного банкінгу. Тим часом від правильних або неправильних рішень стратегічного, тактичного і організаційного характеру безпосередньо залежать як результати застосування технологій ДБО, так і, можливо, «життєздатність» кредитної організації.

Широке поширення технологій і систем ДБО у вітчизняному банківському секторі поки не привело ще до адекватного підвищення сукупної кваліфікації персоналу кредитних організацій, утягненого в електронний банкінг. Це дійсно загальна проблема в тому сенсі, що немає фахівців, здатних осягнути неосяжне поле інформатизації банківської діяльності.

Освоєння систем електронного банкінгу являє собою окрему задачу, яку необхідно узгоджено вирішувати на різних рівнях ієрархії кредитної організації і в різних функціонально пов'язаних її підрозділах. Складність сучасних банківських автоматизованих систем і систем електронного банкінгу така, що, як показує практика, ефективно супроводжувати різнорідні системи, створені різними компаніями-розробниками, фахівцям кредитної організації вкрай важко.

Нажаль, населення України звикло до користування послугами безпосередньо через відділення банків. Через небажання людей відійти від стереотипів та стати на бік прогресу, а також через відсутність попиту на нестандартні послуги, Інтернет-банкінг не має змоги переконати їх у своїй економічній ефективності. Розвинені країни в цьому аспекті вже знаходяться далеко попереду України: маючи доступ до свого рахунку через Інтернет, клієнт може провести будь-яку операцію (від платежу в іншу точку планети до замовлення білетів або бронювання номеру у готелі).

Для Західної Європи, за оцінками деяких експертів, до 2020 р. рівень клієнтури ДБО досягне 60%, то, за різними оцінками, то в Україні цей рівень не перевищить 7-10% [2].

Кредитні організації, що використовують технології електронного банкінгу, повинні намагатися поставити клієнта в такі умови. У яких він просто не зміг би завдати шкоди ні банківської діяльності, ні самому собі. Це непросте завдання, що вимагає комплексних зусиль фахівців різних підрозділів кредитної організації – інформаційних технологій, фінансового моніторингу, правового забезпечення, служби безпеки (в частині підрозділів забезпечення інформаційної та економічної безпеки), сервіс-центру та інші. Всі вони в оптимальному випадку беруть участь у складанні текстів договорів (або додаткових угод) на ДБО і в підготовці комплекту документації, що вручається клієнтові, приступає до електронного банкінгу.

Одним з важливих чинників успішного функціонування системи електронного банкінгу є охоплення найбільш широкого спектру операцій з клієнтами і банківських продуктів. Цей фактор, з одного боку, сприяє залученню клієнтів, а з іншого - дозволяє банку отримати максимальну віддачу від системи електронного банкінгу. Також очевидно, що система, щоб приносити прибуток, повинна мати достатньо великий термін життя і при цьому нормально розвиватися разом з банком, забезпечуючи розширення кола банківських продуктів і введення нових сервісних функцій без залучення величезних ресурсів в ході експлуатації. Таким чином, нормальний розвиток системи неможливий без забезпечення її масштабованість та гнучкості.

Нові можливості електронного банкінгу роблять його одним з найбільш динамічно розвинутих банківських сервісів у світі. Є всі підстави припускати, що банки скоро просто не зможуть обходитися без надання електронного послуг, інакше вони будуть втрачати клієнтів. У наш час велике значення має швидкість надання банківських послуг, що можливо за умови управління рахунками в режимі реального часу з будь-якого місця. Через рік-два послуги електронного банкінгу стануть стандартними для більшості банків, коли основними вимогами клієнтів стануть зручність, мобільність та оперативність. Найсміливіші аналітики вже зараз сходяться на думці, що електронний банкінг можна розглядати як найкорисніший винахід з часів появи телефону. У будь-якому випадку кожен з нас може вже зараз оцінити можливості електронного банкінгу [3].

Таким чином, не зважаючи на певні існуючі проблеми, електронний банкінг стає чимось більшим і перетворюється в концепцію взаємодії з клієнтом, в стратегію розвитку банківської мережі, яка в майбутньому зможе реально конкурувати за привабливістю з відкриттям міні-офісів у регіонах. У числі факторів, що стримують впровадження новітніх банківських технологій, можна назвати відсутність традицій у самих банкірів, і неготовність населення підхопити, освоїти і повірити в нові види сервісу.

Література:

1. Гайдук Л.А. Сутнісні аспекти інноваційного потенціалу підприємства / Л.А. Гайдук / Таврійський науковий вісник: Збірник наукових праць ХДАУ. – Вип. 54. – Х.: Айлант, 2007. – С. 258-263.

2. Дистанционное банковское обслуживание / кол. авторов Д48. – М.: КНОРУС: ЦИПСиР, 2010. – 328 с.

3. Макарова М.В. Ефективність застосування мережних технологій в компаніях: Монографія. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – 186с.