ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ В ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

ПУГАЧ Андрій Миколайович,

к.т.н., доцент кафедри сільськогосподарських машин Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету

Термін «трудові ресурси» виник давно і використовувався за обставинами централізованого управління людськими ресурсами країни. В умовах, коли поряд з правом на працю законодавчо був закріплений обов’язок кожного працездатного громадянина працювати (або вчитися з відривом від виробництва), особи, які тривалий час без поважних причин не працювали, переслідувалися за законом і могли бути покарані позбавленням волі.

Строгий статистичний облік працездатного населення - трудових ресурсів (поряд з природними, матеріальними і фінансовими ресурсами) був одним з елементів централізованого планування економіки. Категорія «трудові ресурси» стала використовуватися для кількісної характеристики задіяних у процесі виробництва людей, тобто частини населення певного віку, що володіє належним здоров’ям, освітою, професійними знаннями, необхідними для суспільно корисної діяльності. У цьому контексті категорія «трудові ресурси» дозволяє чітко розмежувати всю сукупність здібностей людини праці, і ту її частину, яка використовується в професійні конкретній праці, тобто оплачувану і затребувану суспільством.

Поняття «трудові ресурси» включає кінцеву результативність, ефективність трудової діяльності працівника, тобто характеризує не тільки положення людини в економічних відносинах, а й, насамперед його функціональну роль у виробничому або трудовому життя [1, с. 171]. В рамках цього поняття людський капітал включає результати реалізації виробничих та трудових здібностей працівника в конкретних видах діяльності. Тому, коли мова йде про людський капітал, маються на увазі властивості і якості людини, які реально беруть участь у виробничому процесі, а потенційні продуктивні здібності, як правило, називаються трудовим потенціалом.

Поряд з трудовим потенціалом підприємств і територій необхідно виділяти індивідуальний потенціал працівників. Формування індивідуального потенціалу працівника в організації відбувається в рамках галузевого та локального ринків праці, за допомогою яких господарюючі суб’єкти задовольняють свої потреби в професійно підготовлених кадрах. Але поряд з ринковими (співвідношення попиту і пропозиції на трудові ресурси на локальному та галузевому ринках аграрної праці) значний вплив на індивідуальний потенціал працівника здійснюють і інші групи чинників:

- соціальні (розподіл населення по територіям, динаміка відтворення населення та його структура, соціальна інфраструктура, в т.ч. наявність освітніх установ системи професійної освіти і т.д.);

- економічні (рівень заробітної плати, умови ведення підприємницької діяльності, рівень розвитку аграрного підприємництва та ін.);

- техніко-технологічні (рівень технічного забезпечення технологічних процесів, рівень інформатизації та комп’ютеризації всіх сфер виробничо-фінансової діяльності, рівень технологічного розвитку і т.д.);

- правові (трудове законодавство, трудові та майнові відносини, соціальна захищеність та ін.) [2, с. 228].

На рівні окремої особистості інвестиції в трудові ресурси пов’язані з самоосвітою, оволодінням професією, підвищенням кваліфікації, підтримкою певного рівня життя, веденням здорового способу життя, підвищенням культурно-морального рівня і адаптацією до середовища проживання. На рівні сім’ї основні витрати пов’язані із створенням гідних умов життя всіх членів сім’ї, витратами на виховання і освіту, веденням домашнього господарства, збереженням національних і релігійних традицій, веденням здорового способу життя.

На рівні господарюючого суб’єкта інвестиції в трудові ресурси пов’язані, головним чином, з відтворенням людини як носія трудової функції. Це створення і збереження робочих місць, підготовка і перепідготовка кадрів, створення безпечних умов праці, страхування здоров’я працівників, організація їх відпочинку та дозвілля, розвиток корпоративної етики та культури, соціальне партнерство.

Основним інструментом забезпечення взаємодії всіх рівнів інвестування в трудові ресурси є соціальне партнерство, яке представляє собою систему взаємин між працівниками, роботодавцями, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, спрямовану на забезпечення узгодження інтересів працівників і роботодавців з питань регулювання трудових відносин та інших безпосередньо пов’язаних з ними відносин.

Література

1. Рудика К.В. Використання трудових ресурсів в системі господарського механізму аграрних підприємств / К. В. Рудика // Наука й економіка. - 2013. - Вип. 4(2). - С. 171-175.

2. Селевко В. О. Трудові ресурси аграрних формувань регіону та ефективність їх використання / В. О. Селевко // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. Ґжицького. - 2012. - Т. 14, № 1(2). - С. 227-231.

References

1. Rudika K.V. (2013) “The use of manpower in the economic mechanism of agricultural enterprises”, Nauka y ekonomika, vol. 4 (2), pp. 171-175.

2. Selevko V.O. (2012) “Manpower agrarian formations of the region and the effectiveness of their use”, Naukoviy visnik Lvivskogo natsionalnogo universitetu veterinarnoyi meditsini ta biotehnologiy im. Gzhitskogo, vol. 14, 1(2), pp. 227-231.