Педагогические науки/2 Проблемы подготовки специалистов

Мишак О. О.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Аналіз структури гуманістичної спрямованості особистості

Шляхи розвитку професійної освіти, зокрема методологічні і теоретичні, спираються на гуманістичну спрямованість. Формуванню гуманістичної спрямованості майбутніх фахівців присвятили свої дисертаційні дослідження

І. Герасимова (формування гуманістичної спрямованості майбутніх менеджерів виробничої сфери) [1], А. Кудусова (формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів) [3], Н. Нерух (формування гуманістичної спрямованості майбутніх агрономів) [4], М. Опольска (формування гуманістичної спрямованості майбутніх менеджерів-економістів) [5], І. Тимчук (формування гуманістично спрямованої особистості майбутнього фахівця-еколога) [6].

Учені по-різному підходять до визначення гуманістичної спрямованості. Гуманістична спрямованість розглядається як ціннісно-мотиваційна властивість особистості (О. Лєонтьєв, Л. Божович, Г. Балл, І. Бех), як вибіркове ставлення до дійсності (Б. Ананьєв, О. Ковальов, О. Бондаренко), як динамічне особистісне утворення (С. Рубінштейн, Н. Чепелєва, С. Яремчик, Т. Данилова), як схильність індивіду (О. Лисенко), як значима характеристика особистості (А. Асмолов, Б. Теплов), як сукупність особистісно-ціннісних якостей людини (Н. Нерух та ін.).

Питання гуманістичної спрямованості у професійній підготовці є предметом вивчення А. Кудусової [3]. Дослідниця запропонувала визначення понятійних значень гуманістичної спрямованості як особистісного утворення, яке: є інтеграцією знань та уявлень людини про добро, істину, справедливість, цінність інших людей, моральні норми суспільства й соціуму; детермінує її емоційно-ціннісну сферу мотивами альтруїзму, співпереживання (емпатії), соціальної відповідальності за власні дії; усталено визначає її поведінку й поступки в ситуаціях морального вибору шляхом співставлення з вищими загальнолюдськими цінностями та ідеалами; є сукупністю інваріантних збудників та способів дії, що діють незалежно від умов та ситуацій, в яких людина знаходиться [3, с. 9].

На думку Ж. Тасжурекової й А. Оразбаєвої [7], гуманістична спрямованість – це інтегральна якість особистості, що складає основу особистісної духовної культури, зміст якої включає в себе: характер поведінки людини, що відображає її гуманне ставлення до людей, прагнення до створення таких результатів, які принесуть благо оточуючим.

Зазначимо, що в “Енциклопедії освіти” гуманістична спрямованість – спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки і стосунків [2, с. 642-643].

Н. Нерух гуманістичною спрямованістю вважає визнання людини за найвищу соціальну цінність, повагу до особистості, її гідності, запитів та інтересів, її особистих цілей та прагнень, створення максимальних умов для найповнішого розкриття її здібностей, для її постійного самовдосконалення й самоутвердження. [4, с.23 ].

Під гуманістичною спрямованістю І. Герасимова розуміє діалектичну єдність мотиваційно-ціннісних орієнтацій особистості, що ґрунтується на ставленні до людини як до найвищої цінності, відповідних діях та прагненні до надбання відповідних знань [1, с.36].

Аналіз наукових досліджень дає нам змогу припустити, що під гуманістичною спрямованістю як стійкою особистісною якістю розуміється діалектична єдність знань, мотиваційно-ціннісних орієнтацій (моральних принципів, мотивів, відносин) і бажаних способів дій особистості, які ґрунтуються на ставленні як в цілому до людства, так і до кожної конкретної людини як до головної соціальної та індивідуальної цінності. Гуманістична спрямованість, як складна і багатопланова властивість в структурі особистості, охоплює різні взаємопов'язані компоненти. Учені по-різному підходять до визначення структурних компонентів гуманістичної спрямованості.

У структурі гуманістичної спрямованості Т. Данилова виділяє такі компоненти: пізнавальний, поведінковий, емоційний, ціннісний. На думку О. Лисенко, гуманістична спрямованість має інтелектуальний, емоційно-мотиваційний, регулятивний та діяльнісно-практичний компоненти. Н. Нерух виділяє такі компоненти: когнітивний (знання та уявлення особистості про гуманізм, гуманність, гуманістичну спрямованість фахівця в цілому); емоційно-ціннісний (формування гуманістичних почуттів та мотивів до їх виявлення); діяльнісний (свідомий вибір поведінки та дій відповідно до загальних моральних цінностей та ідеалів суспільства) [4].

Усе зазначене вище дозволяє побудувати узагальнену структуру гуманістичної спрямованості особистості, яка подана на рис. 2. 1.

до іншої людини

до природи

до суспільства взагалі

до майбутнього

до самої себе

гуманне ставлення особистості

прояви

гуманістична спрямованість особистості

компоненти

когнітивний

емоційно-мотиваційний

діяльнісний

Рис. 2.1 Структура гуманістичної спрямованості особистості

Охарактеризуємо гуманістично спрямовані особистісні детермінанти як ставлення особистості: 1) до самої себе; 2) до іншої людини; 3) до суспільства взагалі; 4) до природи; 5) до майбутнього.

Гуманістичне ставлення людини до самої себе означає розуміння самоцінності власної особистості. Ціннісно ставитися до власної особистості означає свідоме ставлення до своїх здібностей, реальна самооцінка своїх якостей, самомотивація, самоспонукання, власне бачення перспектив саморозвитку, вольові якості, цілеспрямованість, діяльність.

Гуманістична спрямованість особистості передбачає і гуманне відношення до іншої людини, яке логічно ґрунтується на принципах добра, толерантності, згідності, чуйності, компромісності. Моральна цінність людини завжди визначалася її ставленням до інших людей.

Гуманістичне ставлення до колективу і суспільства включає альтруїзм, культуру міжособистісного і рольового спілкування, цивільно-патріотичні почуття обов'язку та відповідальності.

В основі гуманістичного ставлення до природи лежить усвідомлення себе природно космічним суб'єктом, охоронцем життя і розуму на планеті.

Гуманістична спрямованість особистості повинна включати і гуманне відношення до майбутнього, яке вже потужною ходою входить у суспільне життя, котре вже стало об’єктом наукового прогнозування й усвідомлення якого не може не викликати тривогу.

На основі здійсненого компонентно-структурного аналізу моральної діяльності особистості ми виділили такі основні компоненти у структурі гуманістичної спрямованості: когнітивний, емоційно-мотиваційний, діяльнісний.

Когнітивний компонент характеризується уявленнями й судженнями особистості про гуманістичні принципи, знаннями норм людських стосунків в контексті загальнолюдських і національних ідеалів, гуманної поведінки у взаємодії з іншими, з природою.

Емоційно-мотиваційний компонент містить гуманні почуття, емоції, здатність до співчуття, мотиви й цілі, які лежать в основі свідомого прагнення приносити користь оточенню в соціальній та професійній діяльності.

Діяльнісний компонент визначається умінням співпереживати, гуманними вчинками в будь-яких виробничих ситуаціях, у соціальній та професійній сферах, готовністю робити гуманний вибір в умовах життєдіяльності, наданням безкорисливої допомоги всім, хто її потребує, ціннісним ставленням до себе, інших, природи.

Визначаючи компоненти гуманістичної спрямованості особистості, ми виходили з того, що гуманістична спрямованість є не просто сумою наведених складових, а результатом їх взаємної інтеграції.

Отже, вищесказане дає нам змогу стверджувати, що гуманістична спрямованість виявляється у відношенні особистості до суспільства, інших людей і до самого себе, в основі якого лежать моральні загальнолюдські ідеали, які стали основою моральної самосвідомості особистості. Гуманістична спрямованість визначає і стимулює всі види і форми взаємин, зміст діяльності майбутнього фахівця, забезпечуючи його готовність до певного роду поведінки, творчого самовдосконалення. Проаналізоване визначення гуманістичної спрямованості особистості – це універсальна категорія стосовно особистостей безвідносно їхніх професійних особливостей. Гуманістична спрямованість майбутнього фахівця повинна мати свої та особливості з огляду на види діяльності, до яких готується майбутній фахівець.

Література

1. Герасимова І. Г. Гуманізація професійної підготовки майбутніх менеджерів виробничої сфери: дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Герасимова Ірина Геннадіївна. – К., 2002. – 230 с.

2. Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України; головний ред. В. Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

3. Кудусова А. Ш. Формування гуманістичної спрямованості майбутніх вчителів початкових класів в процесі професійної підготовки: дис.… канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Кудусова Аліє Шухріївна. – К., 2005. – 301 с.

4. Нерух Н. Б. Формування гуманістичної спрямованості майбутніх агрономів в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Нерух Наталія Василівна. − К., 2009. — 298 с.

5. Опольска М.В. Формування гуманістичної спрямованості майбутніх менеджерів-економістів у процесі професійної підготовки: дис.. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / М. В. Опольська; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. − К., 2009. − 221 c.

6. Тимчук І. М. Педагогічні умови гуманізації навчання майбутніх екологів у процесі фахової підготовки : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / І. М. Тимчук / Вінниц. держ. пед. ун-т ім. М.Коцюбинського. – Вінниця, 2010. – 271с.

7. Тасжурекова Ж. Т. К вопросу формирования гуманистической направлености у детей дошкольного возраста в условиях современного детского сада. − [Електронний ресурс] / Ж. Т. Тасжурекова, А. Ш.Оразбаєва − Режим доступу: www.hklib.npu.edu.ua/cgi_bin/irbis64r_71.htm.