Кожокар Марина Василівна

Чернівецький національний університет

Академічне товариство «Січ» – осередок всебічного виховання молоді Буковини (1902-1923)

Актуальність теми дослідження. Гострою проблемою сьогодення є забезпечення всебічного розвитку особистості, формування і вдосконалення основних норм, ідеалів, принципів, цінностей, правил поведінки студентської молоді в системі вищої освіти. Розв’язання завдань національного виховання, набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої моральної та міжнаціональної культури особистості, формування рис громадянина української держави, розвиненого духовно, фізично досконалого, із високим рівнем моральної, естетичної, правової, трудової, екологічної культури, вимагає докорінної перебудови виховної роботи у вищих закладах освіти.

Звернення до історичного досвіду нашої країни є особливо актуальним у часи активних пошуків нових шляхів суспільного розвитку, що несе зміну підходів до розбудови системи вищої освіти, оскільки вона сприяє вихованню суспільної свідомості і виступає гарантом його стабільності. Висхідною умовою сучасного реформування системи національної освіти є вивчення історичного досвіду, що, дозволить спрогнозувати її функціонування у перспективі й уникнути помилок минулого. Особливий інтерес у цьому відношенні становить період кінця ХІХ – перша третина ХХ століття, який характеризується інтенсивними соціально-економічними та культурними перетвореннями, великою кількістю реформаторських процесів у освітній галузі.

Мета дослідження – виявити особливості виховання молоді в студентських організаціях краю досліджуваного періоду та обґрунтувати доцільність їх творчого врахування в діяльності сучасних вищих навчальних закладів України.

Виклад основного матеріалу. Об’єднання студентських товариств «Союз» та «Молода Україна» у нове академічне товариство «Січ» 27 жовтня 1902 року принесло у студентський рух Буковини порозуміння та рівновагу: «черновецька молодіж найшла ся в однім товаристві, в однім таборі» [5, С. 521].

На думку спостерігачів за процесом об’єднання, позитивна атмосфера сприяла збільшенню членів організації: вже в першому році існування «Січ» нараховувала 74 члени. Проте В.Сімович пише про взаємні претензії розв’язаних товариств по відношенню один до одного на кшалт «преємником якого товариства є Січ?» або «чи варто було закривати «Союз» та «Молоду Україну»?». Тому один із наступних протоколів зборів січовиків-студентів зазначалося, що студенти будуть тільки раді якщо будуть існувати поруч дві українських студентських спілки. Адже їх взаємна співпраця та конкуренція послужить рідному краю [5, С. 528].

Одним із збережених та культивованих напрямів діяльності попередників стало збереження та зміцнення зв’язків із студентством Наддніпрянщини та Галичини новоствореним товариством. Одним із самих вдалих виступів академічного товариства «Січ» була участь у відкритті пам’ятника Івана Котляревського в Полтаві (1903). Серед делегатів українського студентства Буковини був В. Сімович, вітальне слово якого було тепло сприйнято учасниками [3, С. 241].

Після сецесії 1904 року «Січ» особливу увагу стала приділяти усвідомленню національного «Я», зокрема селянства. Спрямовуючи зусилля саме в цьому напрямі члени товариства активно включились в процес створення пожежно-руханкових «Січей» по селах Буковини.

Крім того, студентська «Січ» внесла значні зусилля в заснування Радикальної партії на Буковині у 1906 році [5, С. 526].

Період становлення академічного студентського товариства «Січ» завершився потужним розвитком драматичного осередку. Талановиті аматори, величезне бажання заявити про себе перед публікою у Чернівцях та теренах краю сприяють численним драматичним виставам. Починаючи з 1904 року, товариство щорічно презентувало декілька п’єс. Щодо репертуара, на думку В. Сімовича, постановки були вибрані найкращі «Мартин Боруля», «Суєта», «Понад Дніпром» тощо [5, С. 529]. Такі аматорські вистави стали формами просвітницької роботи товариства на селі.

Почавши з 1905 року влітку організовувалась низка концертів на честь М. Драгоманова, в склад яких входили відчити (лекції або інформація) про «того, хто був розумом України». Відомими на весь край стали концерти з декламаціями на честь Б. Хмельницького, які були організовані в столиці Чернівці і чисельних селах протягом 1907 року.

З нагоди прийняття конституції в Росії січовики організовують святковий захід. Разом із іншими громадськими організаціями краю та Галичини «Січ» приймає участь в організації віча (14 травня 1904 та 20 червня 1906 років), бере участь в святкуванні ювілею композитора М. Лисенка та М. Павлика (засновник та лідер Русько-Української радикальної партії, першої української політсили, заснованої в 1890 році у Львові), приймає в себе студентські делегації (24 лютого 1905 року), в честь яких проведено скромні, проте щирі вечерниці [4; 5, С. 530].

З нагоди візиту українського політичного та державного діяча, прозаїка та драматурга В. Винниченка, члени товариства спільно з українськими студентами Львова прийняли участь в організації драми «Базар». Зустріч із ним знайшла позитивні відгуки серед учасників. В подарунок автору драматичного твору січовики приготували вишиту сорочку [2, С. 787].

Для досягнення поставлених завдань січовики-студенти використовували такі методи як віча і з’їзди, в тому числі регіонального та міжнародного характеру. Намагання та спроби відвідати віча студентів-слов’ян (Грацький університет, 1903) та двічі у Празі (1907) хоч і не мали результату, але зорганізували товариство, дали новий потужний поштовх, створили нову мотивація до членства в організації. Активна участь «Січі» у 1 та 2 Всеукраїнських з’їздах у Львові (1909 та 1913 рр.) дала можливість продемонструвати власні доробки, ознайомитись із досвідом інших, зав’язати зв’язки як офіційні так і особисті. В. Благій називає ці заходи з'їздами українських студентів вищих шкіл Австрії в 1903, 1906, 1908, 1909, 1913 роках у Львові) [1].

Наприклад, після детального вивчення діяльності пластових організацій Галичини, ознайомлення із українським перекладом О. Тисовського книги Бейден-Пауела «Скаутинг для хлопців» студенти-січовики О. Гундич та І. Храпливий започаткували створення українського Пласту на Буковині [6].

Такі заходи стали прикладом співпраці із студентством Наддніпрянщини та Галичини, активних зв’язків із діячами всіх українських земель, художниками, поетами та прозаїками.

Члени товариства не приймають участі у розважальних заходах, коли львівські студенти потрапили у в’язницю й голодують (29 січня 1907). При подібних обставинах в березні того ж року «Січ» збирає збори та приймає рішення по збору благодійних пожертв. Крім того, 16 жовтня 1905 року товариство не приймає участі в інавгурації ректора власного університету, мотувуючи своє рішення тим, що останній голосував проти загального права голосування у парламенті [5, С. 530].

Взагалі, товариство відгукується на всі суспільні події як у краї так і на українських землях в складі різних держав та висловлює власну позицію, активно приймає участь у заходах організованих в інших містах.

Незважаючи на те, що більшість фондів було упорядковано за рахунок дарування книжок, бібліотека товариства одразу ж стала потужною, більше 1400 примірників були у вільному доступі для бажаючих. Її ефективність та популярність стали принциповою справою для колишніх союзанців та теперішніх січовиків [5, С. 525]. Окремо вичленений відділ шкільних книжок для гімназистів найшов відгук у серцях молоді, активність учнів потребувала чіткого контролю за станом книжок. З їх ініціативи були проведені вечори реставрації книжок. Крім того, січовики активно залучали громадян до дарування книг та газет у фонди бібліотеки [5, С. 530].

Ще одною формою боротьби із анальфабетизмом у краї студентська «Січ» визначає зацікавлення тою інформацією, що викладена сторінках друкованих видань. Тому для товаришів 29 квітня 1904 року була виданий писаний гумористичний часопис «Січове слово» – «газетка на злобу дня» [5, С. 529].

В. Сімович аналізуючи діяльність студентського січового товариства виокремлював основні форми всебічного виховання молоді, а саме сходини (збори, зібрання) для лекцій та дискусій, вечерниці, зустрічі, «комерси». За перший рік існування «Січ» провела по 4 таких заходи як у столиці краю так і в провінції. Проте автор висловлює думку про те, що товариству варто було винайти якійсь інші більш практичні та сучасні форми, які стали би ближчими для молоді: «ті комерси, балі, ті вечерниці завдавали клопоту». Мовляв, цілі засідання спливають у дискусіях з дрібних питань, а важливі проблеми не вирішуються [5, С. 525].

Необхідно зазначити, що крім діяльності у напрямі виховання «Січ» відрізнялась серед інших студентських товариств практичною підтримкою національного руху інших народів, зокрема вимагала на публічних зборах визнання євреїв повноцінними учасниками громадського життя, заявляла свої симпатії шляхом участі у численних заходах, що організовували будь-які єврейські організації та розповсюдженням публікацій про звичаї та побут єврейського народу. Крім того, автор статті про студентські організації Чернівецького університету у «Буковина, її сучасне і минуле» А. Жуковський навіть називав такі відносини «найтісніші зв’язки» [2, С.787].

Отже, студентський «Січі» були притаманні буковинські толерантність і терпимість, здатність до мирного співіснування і співпраці. Активним членами товариства були В. Сімович, Л. Когут, М. Равлюк, І. Стрийський, Л. Рудницький, В. Костецький, Є. Ярошинський [5, С. 530].

Напередодні першої світової війни суперечки між українськими академічними товариствами «Січ» і «Союз» з однієї сторони та українськими корпораціями «Запороже» та «Чорноморе» загострились. Однією з причин такої ситуації стало бажання основних членів цих організацій головувати серед студентів та учнів краю. Проте, військові дії та спільна участь всіх українських студентів у Визвольних Змаганнях затерли всі непорозуміння та антагонізм.

Тому що під час першої світової війни більшість студентів-членів товариства була мобілізована, діяльність товариства звелась до мінімуму. Еміграція буковинців, зокрема студентів, на галицькі землі внаслідок затвердження в листопаді 1918 року румунської влади, сильно скоротила кількість членів товариства. Збільшення членів «Січі» у кінці 1922 року пояснюється вступом в неї студентів-союзанців внаслідок закриття владою «Союзу». Проте, активізації діяльності не судилось стати, адже в січні 1923 року товариство було ліквідовано.

Література

1. Благій В. Б. Студентство Львівського університету в 1900-1914 роках: історико-соціологічний аспект: автореф. дисертації на здобуття наук. ступ. канд. іст. наук: історія України / Благий Василь Богданович. – Львів, 2003. – 20 с.

2. Буковина, її минуле сучасне / за ред. Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського. – Париж; Філадельфія; Детройт: Зелена Буковина, 1956. – 965 с.

Дорошенко Д. Свято Котляревського в Полтаві 30 серпня 1903 року / Д. Дорошенко // Літературно-науковий вісник. – Львів, 1923. – Т. 81. – С. 241.

3. Сімович В. Лисенко в Чернівцях/ В. Сімович // Життя і Знання. – Льві, 1937. – Р. Х. – Ч. ІІ. – С. 310-312.

4. Сімович В. Розвиток студентського життя в Чернівцях / Василь Сімович // Січ 1868-1908: Альманах в пам'ять 40-х роковин основания товариства «Січ» у Відні – Львів: Друкарня т-ва ім. Шевченка, 1908. – 538 с.

5. Спомин буковинської пластунки. Стрілка. Наталя Стрільчук-Камянецька. http://chernivtsi.plast.org.ua/pro-plast/istoria-stanici/materialy