Павлович А. В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Складові професійної компетенції викладача іноземної мови в рамках особистісноорієнтованого навчання.

Однією з обов’язкових вимог до викладача є готовність до педагогічної діяльності, що є сукупністю професійних вимог до педагога. Проблема готовності є відносно новим об’єктом дослідження педагогів та психологів. Спочатку її вивчали в рамках проникнення у психічні процеси людини і таким чином сформувалося поняття готовності як настанови. Пізніше готовність досліджували як здатність людини протистояти зовнішнім і внутрішнім впливам, що було пов’язано з дослідженням нейрофізіологічних механізмів поведінки людини. Під час третього етапу досліджень готовність розглядалася як інтелектуальний та емоційно-вольовий потенціал людини відносно конкретного виду діяльності. З. Н. Курлянд визначає готовність як якість особистості, що містить в своїй основі підготовленість діяти у момент включення в діяльність певного виду. Готовність є результатом досвіду. Підготовленість або тривала готовність формується протягом певного часу в результаті певних впливів. Тимчасова (ситуативна) готовність характеризується окремою ситуацією. Обидві готовності взаємопов’язані; перша готовність впливає на ефективність другої. У педагогіці важливою є постійна готовність.

З. Н. Курлянд зазначає, що «компонентами готовності до педагогічної діяльності є професійна самосвідомість, ставлення до діяльності, чи настанова (для ситуаційної готовності), мотиви, знання про предмет та способи діяльності, навички і вміння практичного втілення цих способів, а також професійно значущі якості особистості». В рамках особистісноорієнтованого навчання важливо не просто викласти матеріал, а допомогти студентам використати його практично. У викладанні іноземної мови професійного спрямування вагомим елементом є створення умов використання студентами нових знань у професійній діяльності. Це мотивує та заохочує студентів до оволодіння іноземною мовою.

Професійна усталеність викладача – це комплекс певних особистісних характеристик, вмінь, навичок, що допомагають виконувати професійну діяльність ефективно, з мінімальним емоційним напруженням. Професійна усталеність педагога складається з мотиваційного, емоційного, особистісного та професійно-педагогічного компонентів. Усі вище згадані складові педагогічної діяльності викладача є невід’ємними у роботі в сфері євроінтеграції освітнього простору України [1].

В рамках модернізованої педагогічної діяльності врахування вікових особливостей студентів є обов’язковим для викладача вищого навчального закладу. Педагог повинен допомагати студентам формувати в собі позитивні морально-духові якості, вчитися дивитися на речі різнобічно, прогресивно. Студентський вік – це період юності і дорослості (17-23 роки), протягом яких проходить становлення особистості людини. Особистість студента можна охарактеризувати наступними складовими: психологічною (темперамент, характер, здібності тощо), біологічною (тип вищої нервової діяльності, фізичні дані тощо). Студентський вік є найбільш сприятливим для саморозвитку, професійного розвитку, освоєння соціальних ролей дорослого, громадянина, визначення життєвої позиції, цілей та прагнень. Слід пам’ятати, що до 20 років в людини ще немає остаточно сформованої здатності до свідомого керування своєю поведінкою, тому можуть траплятися невмотивовані чи неадекватні дії. В період студентського віку відбувається формування самооцінки студента, в чому викладач повинен справляти позитивний вплив. Ще одним завданням педагога є допомога студентам у набутті вміння адаптуватися до дорослого самостійного життя [2].

Підвалини наукового обґрунтування особистісноорієнтованого навчання були закладені С. Рубінштейном, Б. Ананьєвим, Л. Виготським, Ж. Піаже, А. Маслоу, К. Роджерсом. Був розвинутий новий підхід до вивчення людини в межах її прагнення до саморозвитку, до реалізації своїх здібностей. Людиноутворююча функція та функція соціалізації – це головні функції особистісноорієнтованого навчання. Зосередження на потребах того, хто навчається, врахування суб’єктивних та особистісних особливостей, надання студентові активної ролі в навчальному процесі а не просто можливості отримання та засвоєння знань є ознаками особистісноорієнтованого навчання. Надання студентові можливостей для саморозвитку, самореалізації, знаходження свого місця в суспільстві, виховання позитивних особистісних акцій – це результат застосування принципів особистісноорієнтованого навчання.

Для педагога є необхідною трансформація своєї діяльності в рамках гуманного ставлення до тих, хто навчається, збереження ціннісних орієнтирів, забезпечення різноманіття освітньо-інформаційного середовища для ефективного проведення занять. Наявність елементу творчості в педагогічній діяльності є одною зі складових особистісноорієнтованого навчання (диспути, обговорення, наукові дослідження, семінари, проектна робота). Це надає змогу педагогові створити студентам умови для виконання певних проблемних завдань, що дозоляє студентам проявити свій творчий потенціал, індивідуальні здібності, застосувати набуті знання в цікавій неординарній формі [3]. Не лише знання предмету та методики викладання є складовими професійної компетенції викладача. Неупередженість у відношенні до студентів, правильний психологічний підхід, врахування вікових особливостей студентів, готовність спілкуватися зі студентами та розуміти їх є важливими елементами діяльності педагога у вищій школі.

Отже, складовими професійної компетентності викладача іноземної мови є: підготовленість викладача, професійна усталеність викладача, елемент творчості в процесі викладання, знання психології та вміння використовувати індивідуальний психолого- педагогічний підхід до студента. Особистісноорієнтоване навчання передбачає використання педагогом досвіду, вмінь і навичок для того, щоб допомогти студентові навчитися вчитися, адаптуватися до умов життя. Педагог не просто передає знання, а вчить правильно ними користуватися і здобувати їх самостійно.

Література:

1. Курлянд З. Н. Педагогіка вищої школи [електронний ресурс] / З. Н. Курлянд. – К.: Знання – 2005. – 399 с. – Режим доступу: http://pedagogy.webukr.net/

2. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи [електронний ресурс]: навч. посіб. / А. І. Кузьінський // К.: Знання, 2005. – 486 с. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-4045.html

3. Проблеми особистісно орієнтованого навчання у вищих навчальних закладах: зб. наук. праць Бердянського державного педагогічного університету – (Педагогічні науки). – №4. / наук. ред. Крижко В. В. – Бердянськ: БДПУ, 2005. – 210 с.