Москаленко Д.С., Жукова Л.В.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Фонетичні особливості берлінського діалекту

Берлінський діалект (нім. Berlinerisch) – діалект німецької мови, поширений в Берліні та околицях Бранденбурга. Належить до Берлінсько-бранденбурзьких діалектів північносередньонімецької групи. Берлінський складно назвати діалектом в звичайному сенсі, так як він являє собою суміш декількох різних діалектів, що утворили «міську мову».

Актуальність дослідження полягає в тому, що берлінський діалект і нині є діалектом широковживаним, він розвивається, має свої особливості у фонетиці, лексиці та багатьох інших аспектах розвитку мови.

Багато мов вплинули на розвиток берлінського діалекту, таких як польська, французька, полабська, чеська та інші. Наприклад, у фразі «mir is jazz blümerant» (я себе погано почуваю) наявне суто французький вираз «bleu mourant».

Крім того, вплинули на діалект і єврейські біженці, що селилися в місті починаючи з XVI століття. У результаті в берлінському діалекті виникли такі слова як Schlamassel (невдача), Stuss (нісенітниця), Mischpoche (рідня). Чимало з цих слів вийшли за рамки діалекту і стали відомі по всій Німеччині.

Берлінський діалект має безліч фонетичних відповідностей з літературною нормою. Деякі особливості берлінського вимови, що мають історичний характер, відносяться до нижньонімецького впливу, інші – до верхньонімецького. Оскільки берлінський діалект переважно усний, його писемність була розроблена, проте часто фонетичні невідповідності відображаються через стандартну німецьку систему письма [1, c. 12].

Основними фонетичними особливостями берлінського діалекту від літературної німецької мови є:

· Перехід звуку ch на ck. Наприклад: ick (ich), bisscken (bisschen), am nackstn Tag (am nachsten Tag);

· Заміна дифтонгів ei та ее і au та oo. Наприклад: ick hab keen Liebeskummer (ich habe kein Liebeskummer);

· Редукція деяких слів, що стоять у ненаголошеній позиції. Наприклад: Wie siehste 'n aus! (Wie siehst du denn aus!)

· Елізії останніх приголосних звуків. Берлінський діалект відомий своїм питанням wa замість was [3, c. 44].

· Елізія літери t в негативній частці nicht і в 3 особі, однині, теперішнього часу дієслова sein (ist). Наприклад: «Liebeskummer» is wieder son` Ding, wa? («Liebeskummer ist wieder so ein Ding, wa?»)

· Wir звучить як wa в берлінському (як і в інших північних німецьких діалектах). Наприклад: Ertma sagn wa (erstmal sagen wir).

· Перехід звуку g на j перед голосним. Наприклад: Na ja, jut, jut! (Na ja, gut, gut!)

· Фонетичні скорочення. Як правило, випадає початок невизначеного артикля. Наприклад: So ne kleene Stubenfliege (so eine Stubenfliege) [1, c. 94].

Багато слів можуть мати два і більше варіантів написання, причому для деяких можуть застосовуватися діакритичні знаки. Діакритичний знак – це надрядковий або підрядковий знак при букві, що вказує на вимову, яка відрізняється від вимови звука, позначеного цією ж буквою без знака.

Також замість звичайного німецького au в Берліні кажуть довге о: loofen - бігати, roochen - палити. Замість ei кажуть довге е: Been - ноги. Тому не буває правильного чи неправильного берлінського діалекту. Для берлінців важливо, що цей діалект продовжує жити і бути частиною їх ідентичності, а не просто доповненням до мови.

Протягом XIX століття берлінський діалект був знецінений, подібно іншим діалектам. Верхньонімецька мова вважалась і вважається правильною німецькою мовою. Багато хто з людей, які народилися і проживають у Берліні, сприймають берлінський діалект досить довірливо. Коли берлінці чують розмовну мову, вони відчувають себе емоційно комфортно. Вони розмовляють на діалекті як у побутовому колі, так і в офіційному спілкуванні. Берлінський діалект весь час перебуває у стані розвитку та постійних змін. Тому при порівнянні декількох історичних етапів його розвитку можна помітити деякі мовні відмінності як фонетичні, так і лексичні чи граматичні. Причиною цього є декілька факторів: по-перше – історичний розвиток мови; по-друге – соціальний фактор; по-третє – географічне положення території, на якій поширений діалект [2, c.117].

Берлінська лексика, яка не характерна для літературної мови Німеччини, називається берлінізмами. Часто для позначення лексики діалекту, характерних виразів і стилю спілкування вживають поняття «Berliner Schnauze».

Берлінський діалект розвивається і на сьогоднішній день. Не дивлячись на те, що він поширений тільки на окремій території та має невелику кількість мовців, його лексика та фонетика є унікальними, а берлінці продовжують користуватися цим діалектом у повсякденному житті.

Література

1. Милюкова Н.А., Норк О.А. Фонетика немецкого языка. – М.: 2004. – 176с.

2. Филичева Н.И. Диалектология современного немецкого языка. – М.: Вища школа, 1983. – 192с.

3. Цахер О. Фонетика немецкого языка. – Ленинград, 1969. – 206с.