Право/10. Хозяйственное право
Гриценко К.В.
Науковий керівник: Гаджиєва
Ш.Н., к.ю.н., викладач
Запорізький національний університет, Україна
Правове регулювання здійснення експертизи в господарському процесі
На сучасному етапі
розвитку господарських правовідносин між суб’єктами господарювання все частіше
виникають правові конфлікти, що у свою чергу призводить до збільшення кількості
судових справ. Доказування завжди виступає важливою складовою частиною
правосуддя по господарських справах. Учені-процесуалісти зазначають, що одним
із головних доказових значень залишається судова експертиза у господарському
процесі. Аналіз діючого законодавства та судової практики свідчить, що
законодавча база для проведення судових експертиз є недосконалою. Це обумовлює
актуальність дослідження питань, пов’язаних із проведенням судових експертиз
при розгляді господарських справ.
Згідно зі статтею 32
Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПУ України), доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і
заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються,
зокрема, висновками судових експертів [1].
Діюче
господарсько-процесуальне законодавство не розкриває поняття «судова
експертиза», обмежуючись лише в ст.41 ГПК, присвяченій призначенню й проведенню
судової експертизи, вказівкою на те, що експертиза призначається у випадках,
коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні спеціальні
знання [1]. Визначення поняття судової експертизи вітчизняний законодавець
сформулював у Законі України «Про судову експертизу», де у ст.1 зазначено, що
судова експертиза - це дослідження експертом
на основі спеціальних знань
матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про
обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового
розслідування чи суду [2].
Отже, судова
експертиза в господарському процесі завжди призначається судом й проводиться
спеціальним суб’єктом – судовим експертом, котрий набуває процесуального
статусу в силу юридичного факту – наявності ухвали суду про призначення судової
експертизи, а сутність експертизи можна визначити як проведення обізнаною
особою (експертом) спеціального дослідження. В зв’язку з цим судовою
експертизою використовуються спеціальні знання не у будь-якій формі, а лише у
формі дослідження. Судова експертиза – це спосіб дослідження фактичної
інформації, доказів з метою отримання нових доказів. Вона не існує поза
процесуальною форою, тобто не можна отримати висновок експерта як джерело
доказів, якщо при провадженні експертизи були допущені принципові порушення
будь-якої процесуальної норми при призначенні та/або проведенні експертизи [3,
61].
Таким чином,
доказове значення у господарському процесі має не власне експертиза, як
дослідження, проведене експертами на підставі спеціальних знань, а висновки,
зроблені експертом на підставі дослідження матеріалів справи відповідно до
поставлених судом питань із метою встановлення обставин, що мають значення для
справи [4, 102]. Висновок експерта з позиції теорії доказування є особливою формою
пізнання у господарській справі та засобом обґрунтування і засвідчення
пізнаного, він є певним актом пізнання, в результаті якого експерт отримує нове
знання. Висновок експерта в той же час є актом передачі відомостей від однієї
особи до іншої з науковим обґрунтуванням істинності цих відомостей, що
практично завжди сприймається суб’єктами доказування як дійсність [3, 62].
Призначення
експертизи можливе: 1) за клопотанням сторін, третіх осіб, прокурора; 2) за
власною ініціативи суду. Клопотання про призначення експертизи може бути
заявленим в господарському суді першої або апеляційної інстанції в письмовій
або усній формі. Усне клопотання про призначення експертизи фіксується у
протоколі судового засідання. Для господарського процесу найбільш характерними
є інженерно-технологічна, бухгалтерська, будівельно-технічна,
фінансово-економічна, дорожньо-транспортна, почеркознавча, ґрунтознавча,
лінгвістична, судово-екологічна експертизи.
Згідно з п.6 Пленуму
Вищого Господарського суду України «Про деякі питання
практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 року, чинне
законодавство господарському
суду не надає права відмовити у призначенні судової експертизи, про яку
клопочуться учасники судового процесу, за тим мотивом, що у складі суду є
особи, які мають достатні для з'ясування відповідних питань спеціальні знання [5].
Підводячи підсумки,
необхідно зазначити, що судова експертиза в господарському процесі відіграє
чимале значення при доказуванні тих чи інших обставин у ході вирішення
господарської справи. Діюче господарське-процесуальне законодавство не надає
дефініцію поняття «судова експертиза», але зазначає її призначення та випадки
проведення такої експертизи. Значення судової експертизи у господарському
процесі у самому загальному вигляді, з урахуванням даних спеціальної літератури
й судової практики, зводиться до такого: висновок експерта є джерелом доказової
інформації; за допомогою судової експертизи з’ясовують походження й причинні зв’язки
окремих фактів, ознак, механізмів їх утворення; судова експертиза дає
можливість встановити факти, які мають юридичне значення; судова експертиза
допомагає дати правильну юридичну оцінку факту, явищу.
Література:
1. Господарський
процесуальний кодекс від 06.11.1991 р. № 1798-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
2. Про судову
експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. № 4038-XII [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
3. Прокопанич Г.К. Сучасні проблеми використання спеціальних знань в
господарському процесі України / Г.К. Прокопанич // Вісник Академії адвокатури
України. – 2012. – № 3(25). – С. 60-65.
4. Мальцев Д.О. Експертиза в господарському процесі: деякі питання вдосконалення
законодавства / Д.О. Мальцев // Бюлетень Міністерства
юстиції України. – 2010. – №. 10. – С. 99-110.
5. Про деякі питання практики призначення судової
експертизи: Пленум Вищого Господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua