Окремі питання визначення умов трудового договору

Ємцова Д.О., студентка

Науковий керівник:

Омельянчик С.В., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет

Беззаперечно, однією із основних категорій трудового права є трудовий договір, зміст якого складають сукупність умов, що визначають взаємні права і обов’язки працівника та роботодавця. Встановлення умов трудового договору, у першу чергу, покликано забезпечити дотримання трудових прав працівників при його укладенні. Їх юридичне значення полягає у тому, що: а) вони є обов’язковими для працівника та роботодавця; б) впливають на юридичну долю договору та трудових правовідносин, що виникають на його підставі; в) їх невиконання може спричинити негативні правові наслідки. Умови праці встановлюються не тільки трудовим договором, а й законодавством та локальними нормативними актами [1, с.168-169].

У доктрині трудового права не досягнуто єдності наукових поглядів щодо визначення умов трудового договору та їх класифікації, проблемними залишаються питання визначення переліку умов трудового договору. Різні наукові підходи з означеної проблематики зумовлені відсутністю законодавчого врегулювання зазначених питань. Так, наприклад, чинний Кодекс законів про працю (далі – КЗпП) України не містить нормативно закріпленого поділу і змісту умов трудового договору.

Серед вітчизняних науковців зустрічаються різні міркування щодо визначення умов трудового договору та їх класифікації. Розглянемо їх докладніше.

А.М. Лушников, М.В. Лушникова, характеризуючи зміст трудового договору, називають умови, які встановлюються угодою сторін безпосередніми, а умови, які витікають з норм законодавства, похідними умовами трудового договору [2, с.292].

Ю.В. Баскакова вважає, що поділ умов трудового договору слід здійснювати на істотні та додаткові умови [3, с.14]. Аналізуючи даний підхід щодо поділу умов трудового договору науковець Я.А. Одвічена зазначає, що він є не досить обґрунтованим, оскільки поняття «істотні умови договору» властиве цивільному законодавству. За переконанням автора, застосовувати аналогічну норму у трудовому законодавстві некоректно хоча б з тієї позиції, що, по-перше, КЗпП України не містить переліку істотних умов та, по-друге, не зобов’язує сторони погоджувати їх при укладені трудового договору. Крім того, у трудовому договорі можуть міститися умови, обов’язкові для виконання сторонами в силу прямої вказівки закону, в такому випадку про згоду чи незгоду сторін мова йти не може. У зв’язку з цим, Я.А. Одовічена пропонує умови трудового договору поділяти на умови, що встановлюються на державному рівні, та умови, що встановлюються на рівні договірному [4, с.36-37].

С.Л. Повзун пропонує поділяти умови трудового договору на безпосередні умови, які часто називають договірними умовами, та похідні (позадоговірні) [5, с.165]. Вчений Н. І. Іщенко вважає що умови трудового договору необхідно поділяти на факультативні та основні умови [6].

О.І. Процевський зазначав, що права та обов’язки сторін трудового договору встановлюється як: 1) в порядку їх взаємної угоди так і 2) безпосередньо законодавством про працю [7, с.112]. О.О. Коваленко вказує, що зміст трудового договору складають умови, які визначаються за обопільною угодою сторін а також тих умов, що встановлюються законодавством [8].

Варто зазначити, що ст. 40 проекту Трудового кодексу України передбачає наявність обов’язкових (без яких трудовий договір не може вважатися укладеним), і додаткових умов (наявність яких не є обов’язковою) [9].

Отже, у теоретичній літературі трудового права переважною є точка зору, що зміст трудового договору складають умови, які визначаються чинним законодавством, та умови, які визначаються за обопільною угодою сторін. Однак науковий підхід до найменування зазначених умов трудового договору серед вчених не знаходить узгодженості. Слід відмітити, що при встановлені договірних умов, які визначаються за обопільною угодою сторін, сторони мають враховувати нормативні положення статті 9 та 9¹ КЗпП України.

У сучасній теорії трудового права зазначається, що до обов’язкових (необхідних) умов трудового договору слід відносити: 1) місце роботи (робоче місце); 2) трудова функція; 3) оплата праці; 4) час початку дії трудового договору та його строк [10, с.99].

До факультативних (додаткових, договірних) умов належать усі інші умови трудового договору, зокрема ті, що стосуються умов праці, випробування та його строку, застережень щодо нерозголошення державної, комерційної та іншої захищеної законом таємниці, підвищення кваліфікації працівника тощо.

У Роз’ясненні Міністерства Юстиції України «Трудовий договір та його види» від 20.12.2011 підкреслюється: «щодо умов укладення трудового договору слід зазначити, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі» [11].

У чинному КЗпП України також вказується, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі [12]. Отже, як бачимо, у трудовому законодавстві вказується, що письмову форму трудового договору можна віднести до умов трудового договору. У зв’язку із цим, виникає питання, до яких умов трудового договору слід відносити його письмову форму: до обов’язкових (встановлених законом), чи додаткових (договірних)? Тут слід взяти до уваги, що чинний КЗпП України встановлює обов'язкове додержання письмової форми в окремих випадках, визначених у ст. 24 вказаного кодексу.

Із зазначеного також можна зробити висновок, що поняття «форма» застосовується у трудовому законодавстві при позначенні укладення трудового договору письмово або усно. Тому, погоджуємось з міркуванням О.А.Яковенко, що визначення контракту як особливої форми трудового договору є певною мірою некоректним. У доктрині права під формою розуміється зовнішній вираз певного правового явища. З цього логічно випливає, що форма трудового договору може бути письмова або усна [13]. Таким чином, контракт доречно визначати як особливий різновид трудового договору, а не його форму.

Підсумовуючи зазначене, можна зробити висновок, що під юридичною категорією «умови трудового договору» можна розуміти певні вимоги, що обговорені і укладені опираючись на норми чинного трудового законодавства та за взаємною згодою сторін трудового договору, яким беззаперечно повинні слідувати сторони трудового договору. Що стосується найменування умов трудового договору, та його законодавчого закріплення, то тут слід зазначити, що більш доцільним і точним є поділ умов трудового договору на обов’язкові (що встановлюються на законодавчому рівні) і додаткові (за домовленістю сторін трудового договору).

Література

1. Трудове право: підручник [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. ] / В.В. Жернаков, С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко та ін..; за ред. В.В. Жернакова. – Х.: Право, 2012. – 496 с.

2. Лушников А.М. Курс трудового права / А.М. Лушников, М.В. Рушникова. В 2 томах. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Статут, 2009. – Т. 2. – 1151 с.

3. Баскакова Ю. В. Юридична природа трудового договору з державними службовцями / Ю. В. Баскакова // Наукові записки ХЕПУ, листопад 2009 р. №1 (7). – С.13-20

4. Одовічена Я.А. Історична зумовленість змісту трудового договору [Текст] / Я. А. Одовічена // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. пр. / Чернівці: Чернів. нац. ун-т, 2013. – Вип. 660: Правознавство. – С. 33-37.

5. Повзун С.Л. Зміст трудового договору як сукупність умов, що визначають взаємні права й обов’язки сторін / С.Л. Повзун // Університетські наукові записки, 2006. – №2 (18). – С. 165–170

6. Іщенко Н. І. Умови трудового договору, які визначаються угодою сторін [Електронний ресурс] / Н. І. Іщенко // Збірник наукових праць ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, серія Право 2010. – Вип. 11. – Режим доступу: http://scholar.google.ru

7. Процевський В.О. Приватно-правове та публічно-правове регулювання соціально-трудових відносин: монографія / В.О. Процевський. – Х.: ХНАДУ, 2012. – 330 с.

8. Коваленко О.О. Правові можливості сторін щодо визначення умов трудового договору [Електронний ресурс] / О.О.Коваленко – 2014. – Режим доступу: http://journals.hnpu.edu.ua

9. Проект трудового кодексу України від 22.04.2013 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2

10. Іванов Ю.Ф., Іванова М.В., Кононенко Л.М. Трудове право України: Навч. посіб. /За ред. професора Кононенка Л.М.- К.:ВПЦ АМУ, 2012. –304 с.

11. Трудовий договір та його види: Мін'юст України; Роз'яснення від 20.12.2011 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/n0075323-11

12. Кодекс Законів про Працю України: Затв. Законом України від 10 грудня 1971 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08

13. Яковенко О.А. Тенденції правового регулювання контракту як особливого виду трудового договору / О. А. Яковенко // Часопис Київського університету права. - 2014. - № 1. - С. 391-394. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Chkup_2014_1_92.pdf