РЕАЛІЗАЦІЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В СФЕРІ АГРАРНОЇ ОСВІТИ, НАУКИ ТА ВИРОБНИЦТВА

ПУГАЧ Андрій Миколайович,

к.т.н., доцент кафедри сільськогосподарських машин Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету

Інтеграційні процеси розвитку науки та виробництва історично розпочався не дуже давно, але проблема використання науково-технічного прогресу вже стала актуальною у 70-ті рр. XX ст., а у XX ст. науково-технічний прогрес забезпечував основну частку в економічному зростанні (десь 80%), що у промислово розвинених країнах є досить дорогою справою [1, с. 194].

Сьогодні на законодавчому рівні не закріплена система співробітництва наукових, освітніх й виробничих установ, однак на території України функціонують окремі її елементи, які б мали скласти ієрархічну організаційну побудову інтеграції науки, освіти й виробництва. Таким чином має працювати організаційний механізм, тобто послідовність етапів проектування структур, детального аналізу і визначення системи цілей, продуманого виділення організаційних підрозділів і форм їх координації для забезпечення функціонування деякого комплексу (організаційної системи) [2, с. 172].

Функціонування аграрної освіти та науки не повною мірою відповідає соціально-економічним потребам суспільства, рівню розвитку виробництва та продовольчої безпеки держави. Зазначена проблема виникла внаслідок:

- існування недосконалої системи прогнозування потреби у кваліфікованих робітничих кадрах та фахівцях з вищою освітою для ринку праці України та їх підготовки;

- спрямування науковими установами близько 96 відсотків усіх видатків з державного бюджету на соціальні виплати та відсутності видатків розвитку на оновлення матеріально-технічної бази вищих аграрних навчальних закладів і наукових установ;

- недосконалості наявної мережі наукових установ Національної академії аграрних наук та вищих аграрних навчальних закладів усіх рівнів акредитації;

- відсутності фінансування інноваційної діяльності;

- невизначеності на державному рівні пріоритетних напрямів розвитку аграрної науки, що призводить до розпорошення фінансування науково-дослідних робіт;

- недосконалості формування державного замовлення на наукову продукцію і відсутності ефективної системи впровадження наукових розробок в агропромислове виробництво;

- невідповідності рівня матеріально-технічної бази вищих аграрних навчальних закладів, професійно-технічних навчальних закладів та наукових установ потребам сучасного аграрного виробництва;

- відсутності належних соціально-побутових умов, що призводить до відсутності у випускників вищих аграрних навчальних закладів та працівників аграрної галузі мотивації для досягнення якісного результату своєї праці.

Основними задачами та пріоритетними напрямами в галузі аграрної освіти, науки та виробництва мають бути: створення і підтримка діяльності інтегрованих науково-освітньо-виробничих структур для консолідації зусиль і ресурсів, розвитку спільної діяльності в інтересах підготовки кваліфікованих кадрів у науковій, науково-технічній, інноваційній сферах; спільне використання наукової, науково-технічної та навчально-виробничої бази в дослідному і навчальному процесах; створення мережі навчально-наукових і навчально-виробничих (бізнес-інкубаторів) комплексів на базі вищих навчальних закладів, наукових установ та підприємств тощо. Також слід зазначити, що в Україні закладені правові та організаційні засади функціонування механізмів інтеграції аграрної освіти, науки та виробництва, однак є певні недоліки, які потребують усунення, перш за все, на законодавчому рівні.

На державному рівні можна виділити групи правових норм, які регламентують питання, пов’язані з перетворенням у життя ідеї інтеграції бізнесу, науки та освіти. 1. Закони та нормативно-правові акти, що регулюють наукову діяльність. 2. Закони та нормативно-правові акти, що регулюють освітню діяльність. 3. Закони та нормативно-правові акти, що регулюють інноваційні процеси. 4. Закони та нормативно-правові акти, що регулюють інтеграційні процеси науки, освіти та бізнесу.

5. Норми бюджетного та податкового законодавства, які закріплюють основи правового статусу наукових, освітніх та бізнес організацій, як юридичних осіб та регулюють багато загальних питань, які пов’язані з економічними умовами процесу інтеграції. Це також правові акти про захист інтелектуальної власності.

Розв’язання проблеми можливе за умови реформування аграрної освіти та науки із застосуванням інноваційних підходів, що дасть змогу підвищити їх якість та результативність, ефективність використання кадрового та наукового потенціалу галузі, забезпечити конкурентоспроможність агропромислового сектору національної економіки та підвищити добробут населення.

Література

1. Ільчук О.М. Наукові засади державного регулювання аграрної сфери в умовах підвищених ризиків / О.М. Ільчук // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Сер. : Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. - 2013. - Вип. 181(4). - С. 193-199.

2. Маршалок М.С. Формування та використання ресурсного потенціалу аграрної сфери в контексті розвитку біоекономіки / М.С. Маршалок // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. - 2014. - Вип. 200 (2). - С. 171-175.

References

1. Ilchuk, O.M. (2013) “Scientific bases of state regulation of the agrarian sectorin the conditions of high risks”, Naukoviy visnik Natsionalnogo universitetu bioresursiv i prirodokoristuvannya Ukrayini. Ser. : Ekonomika, agrarniy menedzhment, biznes, vol. 181(4), pp. 193-199.

2. Marshalok, M.S. (2014) “Formation and use of the resource potential of the agrarian sector in the context of the development of the bioeconomy”, NaukoviyvisnikNatsionalnogouniversitetubioresursiviprirodokoristuvannyaUkrayini. Seriya: Ekonomika, agrarniy menedzhment, biznes, vol. 200 (2), pp. 171-175.