Право/8. Конституційне право

Базь А.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Межі інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України

З часу здобуття незалежності перед Україною постало завдання розбудови соціально орієнтованої, економічно розвинутої і правової держави. Актуальним завданням державно - правового розвитку є забезпечення правильного застосування норм Конституції України та законів, гарантування прав і свобод людини і громадянина, затвердження законності в усіх сферах життєдіяльності суспільства. З пошуком державою свого шляху розвитку, продовженням реформ, інтенсивність розвитку українського законодавства постійно зростає. Реалізація цього правового матеріалу потребує, насамперед, усвідомлення змісту норм права, що містяться у прийнятих актах. Саме тлумачення забезпечує процес і результати з'ясування та роз'яснення змісту правових норм. Тлумачення правових норм має здійснюватися відповідно до визначених правил. Тільки тоді можна розраховувати на успіх, адекватне з'ясування та роз'яснення правових норм. Важливе значення має також єдність розуміння і реалізації норм у суспільстві, що відбивається на стані законності в державі і досягається завдяки тлумаченню. Головна мета тлумачення, яке пропонується суспільству і державі органом конституційного контролю, є, якщо скористатися виразом Гегеля, «осягненням думки, покладеної в основу права» [4].

Існують певні прийоми тлумачення, використання яких сприяє щирому пізнання як букви, так і духу права. Але процес їх удосконалення в даний час не завершено. У середовищі вчених - юристів до цих пір немає єдиної думки про кількість і способи офіційного і неофіційного тлумачення, їх назв.

Офіційна інтерпретація Конституції і законів України сьогодні зростає до рівня особливої і значимої сфери належного та неналежного правозастосування. І це виділяє Конституційний Суд як спеціальний орган держави конституційної юрисдикції в механізмі охорони Конституції і правореалізації, здатного реально впливати на правовідносини у державі і суспільстві. Питання про межі тлумачення нормативно - правових актів досить гострий в сучасній правозастосовчій діяльності. І якщо інтерпретаційні акти нижчестоящих нормотворчих органів можна оскаржити у вищестоящих органах, то цього практично не можна зробити щодо офіційних тлумачень Конституційного Суду. Таких можливостей немає ні у Президента України, ні в парламенту. Актуально зосередити увагу саме на кордонах інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України. Все це свідчить про актуальність питань, пов'язаних з інтерпретаційної діяльністю Конституційного Суду України і особливо про встановлені законом межах цієї діяльності, про межі тлумачення правових актів, зокрема, Конституції і законів України [3].

Необхідність інтерпретувати конституційні норми часом пов'язують із загальною потребою тлумачення права. Інтерпретаційна діяльність Конституційного суду визначається як конституційна герменевтика, властивої для більшої частини сучасних індустріальних демократичних держав, функціонують в умовах як романо - германської, так і англосаксонської правових систем. Конституційне тлумачення здійснюється в країнах з різною правовою системою і з різноманітними видами демократичної форми правління, де реалізується як судовий нагляд за конституційністю актів судами загальної юрисдикції, так і конституційний контроль спеціалізованим органом юстиції. Тлумачення конституції може мати офіційний нормативний і казуальний характер. Казуальне тлумачення конституційних норм має більш широкий ареал розповсюдження в сучасному світі, хоча змістовно і по застосовуваних процесуальним формам цей вид інтерпретаційної діяльності різниться від країни до країни. Офіційне нормативне тлумачення передбачає прийняття в особливому розгляді рішення про інтерпретацію конституційної норми поза зв'язку з розглядом будь - якого конкретного справи судом. Загальна теорія права традиційно розглядала тлумачення правових норм як діяльність, спрямовану на з'ясування і роз'яснення нормативних положень у процесі правозастосування. У сучасних дослідженнях відзначається більш широка значимість юридичного тлумачення в механізмі правового регулювання: воно може бути затребуване в сфері правозастосування, правореалізації та правотворчості. Праці З. С. Алексєєва, М. Н. Марченко, Х. Я. Хабрієва служать тому підтвердженням [2].

Конституційне тлумачення - особливий випадок юридичної герменевтики, застосовуваної по відношенню до писаної конституції або конституційним законам. Факт існування в країні писаної конституції - необхідна, але не достатня передумова для появи теорії і практики конституційної герменевтики.

Таким чином, можна виділити наступні обставини, що тягнуть потреба конституційного тлумачення: 1) наявність писаної Конституції, що виконує функцію активного правового регулятора суспільних відносин і соціальних перетворень; 2) розбіжність між нормами Конституції та політико - правовими реаліями, що викликає необхідність у пристосуванні конституційних положень до змінюються суспільним відносинам; 3) виникнення у суб'єктів права неадекватного розуміння конституційних норм, яке може призвести до юридичних конфліктів і порушення єдності конституційної законності; 4) прагнення забезпечити тривале життя конституції, еволюційний характер її розвитку [3].

Закономірним є питання, які відмінності між конституційної та юридичної герменевтикою визначають специфіку конституційного тлумачення? У цілому ці відмінності випливають із юридичних властивостей, притаманних конституції як Основного закону країни. Такі властивості української Конституції, як верховенство, найвища юридична сила у матеріальному і формальному сенсі, пряму дію і безпосереднє застосування судами, роль юридичного фундаменту правової системи - вимагають забезпечення конституційної законності і накладають печатку на процес інтерпретаційної діяльності. Офіційне нормативне тлумачення Конституції передбачає інтерпретацію лише конституційних норм, коли у суб'єктів права виникло неоднакове їх розуміння і тому існує невизначеність у питанні застосування конституційних положень. Без інтерпретації конституційної норми неможливо реалізувати функцію конституційного нормоконтролю: перевірити чи відповідає Конституції оспорюваний акт чи його окреме положення - це, значить, розкрити сенс і зміст чинної конституційної норми. Отже, казуальне тлумачення конституційних норм робить необхідним інтерпретацію законів та інших нормативно - правових актів, чия конституційність ставиться під сумнів.

Питання про межі тлумачення Конституції та законів органом конституційної юрисдикції пов'язаний з оцінкою нормативності актів офіційного тлумачення. Сьогодні це одна з найбільш складних проблем інтерпретаційної діяльності. Мова йде і про те, які юридичні слідства має акт офіційного тлумачення для нормотворчості та судової практики [4].

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції не має права виходити за межі Конституції України при інтерпретації її положень, інакше він буде виступати в якості порушника Конституції. Конституцій Суд України має право тільки тлумачити норми Конституції і законів України, а не бути законодавцем [1].

Отже, ми можемо зробити висновок, що конституційна інтерпретація - найважливіша функція Конституційного Суду України. У ряді правових явищ постанови Конституційного суду, а саме що містяться в них правові позиції займають самостійне місце і служать джерелом науки конституційного права.

Література

1. Про Конституційний суд України: Закон України від 16.10.1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №49. - С.272.

2. Алексєєв С.С. Право: абетка - теорія - філософія: досвід комплексного дослідження / С.С. Алексєєв. - М., 1999.

3. Заморська Л. І. Конституційно-правові норми як специфічний вид правових норм у сучасній теорії права / Л. І. Заморська // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. Наук. Пр . - 2010. - Вип. 48. - С. 3-9.

4. Молибога М. П. Класифікація тлумачення норм права / М. П. Молибога // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр . - 2010. - Вип. 50. - С. 76-83.