Право/8. Конституційне право

Богатюк А.О.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Форма державного устрою України

Відповідно до Конституції України та її законів, Україну відносять до унітарних держав за формою державного устрою. Ознаками цього є те, що країна має єдине законодавство, громадянство та судову систему. Унітарний статус України закріплено статтею 2 Розділу І Конституції України. Правом ініціювати зміни цього Розділу наділені Президент України або не менш як 2/3 від конституційного складу Верховної Ради. Ухвалювати такі зміни теж має конституційна більшість Верховної Ради – із затвердженням їх на Всеукраїнському референдумі, який призначає Президент України. Істотним є і той факт, що територія України є недоторканою і неподільною в межах існуючих кордонів. Лише народ може вирішувати питання про зміну території України. Унітарний державний устрій припускає існування злитої держави, що підрозділяється лише на адміністративно-територіальні одиниці і тому що не включають у себе ніяких державних утворень. У ньому панують єдині конституційні принципи, існує тільки одна система центральних органів влади (один парламент, один уряд, один верховний суд), як правило, функціонує одна валютна система, одна армія і т.п. [1].

Сьогодні політична ситуація в Україні є досить нестабільною, тому питання, які стосуються форми державного устрою України є досить актуальними в наш час. Протягом багатьох років і дотепер ведуться різноманітні дискусії щодо форми державного устрою України.

Переглянувши низку сучасної наукової літератури, можна дійти такого висновку, що саме проблемі державного устрою України та її формі приділяється мало уваги, хоча майже кожен підручник з політології, основ держави і права містить окремий розділ про державний устрій та його форми.

Саме ці питання перебували в центрі уваги політико-правової думки на всіх етапах її розвитку. Проблема форми державного устрою України належить до загальнонаукових проблем, які є визначальними для політичної системи держави.

Щодо самого терміну «унітарність» української держави, то він почав широко використовуватись в науковому обігу лише останнім часом. Факти свідчать, що на початку ХХ ст. в українському середовищі не було жодної завершеної концепції державного устрою України. Суттєвими причинами цього було те, що довгий час була взагалі відсутність української державності.

Класичними прикладами унітарних держав є Італія, Франція, Японія та багато інших. Унітарним був і СРСР. Унітарними стали і всі держави, що народилися на його знаменах, в тому числі і Україна.

Україна як незалежна суверенна унітарна держава пройшла складний шлях від існування її у складі федерації (СРСР) до утворення власної унітарної держави. Як свідчить практика, саме така форма державного устрою сприяє прискоренню розвитку країни в цілому. Складові частини території України характеризуються внутрішньою єдністю і не мають ознак державності, як це властиво суб’єктам федерації. Виходячи із видів унітарних держав в Україні діє змішаний вид унітарної держави, оскільки у її складі знаходиться адміністративно-територіальна автономія – Республіка Крим, яка за правовим статусом відрізняється від інших адміністративних одиниць, але не має статусу політичної автономії. За формою правління Україна є парламентсько- президентською республікою. Унітарна форма державного устрою найбільше підходить для України, оскільки вона відповідає її історичному минулому, економіці та культурі. Принцип унітарності країни означає її єдність та соборність в усіх відношеннях: політичному, соціальному, економічному та культурному. Хоча, були і випадки, коли досить гостро було поставлено питання «федералізації» України. Але, як свідчить історичний досвід, так і сучасний стан нашої країни ще раз показує нам, що рівень життя народу не залежить від форми держави. Тобто, у країнах, що мають середню величину, до яких і належить Україна, такий устрій не дає жодних переваг. Вагомим є і той факт, що Україна не є однорідним національно-державним утворенням, тому її перетворення на федерацію не вирішить релігійних, культурних чи мовних питань, а лише ослабить державу. В унітарній державі існує поділ на адміністративно-територіальні одиниці, але це не впливає на саму форму державного устрою України. Державна влада в Україні та її закони поширюються на всю територію держави, на всіх її громадян, що є дуже важливим під час прийняття важливих рішень. Це також сприяє єдності й цілісності державної території, поєднанні централізації та децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етніч­них і культурних традицій. Перевага унітарної форми дозволяє економити на утриманні владних структур, має відносну простоту та оперативність щодо прийняття рішень, але водночас може ігнорувати певні особливості етнонаціональних спільнот і провокує зародження сепаратизму. Як показав досвід тоталітарної системи, унітаризм, при всіх його достоїнствах, не в змозі повною мірою враховувати різноманітність регіональних, національно-культурних, соціально-економічних, психологічних традиційних особливостей, що дає ґрунт для появи непередбачених негативних наслідків для української державності [2].

Саме унітарна форма державного устрою має всі можливості, щоб забезпечити державну єдність і дає змогу володіти повнотою влади на всій території країни. Важливим елементом унітарної держави є територіальна єдність, а сьогодні дуже важливо поєднати на загальнодержавному рівні всіх українців, всі ресурси та землі.

Література

1. Котюк В.О. Основи держави і права / В.О. Котюк. – К.: Вентурі, 1995. – с.117-118.

2. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн / В.М. Шаповал. – К.: Юрінком Інтер, 2006 – 496с.