Право/8. Конституційне право

Дузь М.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

ЮРИДИЧНА І ФАКТИЧНА КОНСТИТУЦІЇ

Обравши шлях незалежного розвитку у серпні 1991 року, український народ поставив собі за мету створення правової держави, необхідним елементом якої е верховенство Конституції у правовому просторі держави.

Наявність конституції  – обов’язковий компонент сучасної держави. Термін  «конституція» у сучасній науці конституційного права вживають у двох значеннях: конституція юридична та конституція фактична [1, 96].

Конституція фактична – це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об’єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, політичні, соціальні та інші характеристики суспільства. Іншими словами, фактичну конституцію складають економічна, політична та соціальна основи суспільства, які органічно взаємозв’язані між собою.

Юридична конституція є офіційним визнанням фактичного стану речей, засобом правового впорядкування реальних суспільних відносин.

Юридична конституція - це система правових норм, які закріплюють засади конституційного (державного) ладу, встановлюють найвищі правові гарантії прав і свобод людини і громадянина, визначають систему, принципи організації та функціонування органів публічної влади (органів державної влади і органів місцевого самоврядування), встановлюють територіальний устрій держави [4, с.11].

Фактична і юридична конституції – цілком самостійні явища і ототожнювати їх не можна. З іншого боку, юридична конституція може вважатись похідною від фактичної конституції.

Фактична конституція не може не визначати структурні та функціональні характеристики юридичної конституції, головними з яких є реальність і відповідність фактичним конституційним відносинам, відсутність яких призводить до фіктивної конституції.

Якщо фактична і юридична конституції збігаються, то конституційна система є реальною. Якщо ж вони не збігаються, існують самі по собі, то конституційна система є фіктивною, нереальною [3, с. 29-32].

Існування критерії поділу конституцій на юридичні і фактичні деякі правники пояснюють існуванням матеріальних, ідеальних і юридичних джерел права та чинників, що впливають на формування права. Матеріальні джерела лежать в основі потреби розвитку суспільства, у базисних його відносинах.

Зовнішні фактори впливу — правосвідомість, політична орієнтація, міжнародні і внутрішньополітичні впливи складають джерело права в ідеальному змісті.

Юридичним джерелом є сам юридичний акт, що одержує реальне вираження об’єктивних потреб суспільного розвитку.

Крім цього на формування права діють і інші обставини: політичні, економічні, соціальні, національні, релігійні і т.п. Вони можуть бути об’єктивними (не залежать від волі і бажання людей) і суб’єктивними - результатом партійної боротьби, законодавчою ініціативою і т.п.

Отже, по-перше, конституція фактична – це реально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об’єктивні відносини, які визначають найбільш суттєві економічні, політичні, соціальні та інші характеристики суспільства. А юридична конституція – це офіційне визнання фактичного стану речей у суспільстві [4, с.9]. По-друге, фактичну і юридичну конституції слід розглядати як самостійні явища, їх не можна ототожнювати. А з іншого боку, юридична конституція може вважатись похідною від фактичної конституції. По-третє, юридична конституція це завжди система правових норм, що встановлюють, регулюють і охороняють конституційні правовідносини. А термін фактична конституція застосовується для характеристики реального стану суспільних відносин. По-четверте, фактична конституція є об’єктивним явищем, вона відображає конкретно-історичний стан розвитку суспільства і держави в його найбільш суттєвих рисах, а юридична ж конституція завжди містить в собі як об’єктивні, так і суб’єктивні риси.

Література

1. Єзеров А.А. Тлумачення конституції України: способи, межі, зміст / А.А. Єзеров // Часопис Київського університету права. – 2011. – №3. – С. 95-99.

2. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид. 3-тє, виправл. та доповн / В.В.Кравченко. - К.: Атіка, 2004- 512 с.

3. Федоренко В.Л. Конституція України: поняття та юридичні властивості /  В.Л. Федоренко , О.В. Носенко // Стратегічні пріоритети. – 2008. – №2(7). – С. 188–194.

4. Сліденко І. Проблеми співвідношення юридичної і фактичної Конституції  України з позицій світового конституційного виміру / І. Сліденко // Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми : зб. наук. праць / відп. ред. П.Ф.Мартиненко , В.М.Кампо. – К. : Купріянова, 2007. –    С. 9–32.