Право/8. Конституційне право

Нечипоренко Б.Т.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Повноваження Президента України

Центр конституційно-правового статусу Президента становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Повноваження Президента для зручності аналізу можна систематизувати за такими групами [3]:

1. Представницькі повноваження - повноваження із представництва держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних відносинах:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

- приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

- підписує закони України про ратифікацію міжнародних договорів України;

- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

- звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

- призначає представника Президента України в Автономній Республіці Крим [1].

2. Повноваження Президента по відношенню до Верховної Ради України та в сфері законодавчої влади [3]:

- користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді;

- підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верховною Радою;

- накладає суспензивне (відкладальне) вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

- призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в строки, встановлені цією Конституцією;

- припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися [1].

3. Повноваження Президента у сфері виконавчої влади.

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади, Президент, водночас, наділяється Конституцією України досить широкими повноваженнями по відношенню до Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, які характеризують його «особливі зв’язки» з виконавчою владою, «верховне» положення Президента по відношенню до органів виконавчої влади. Так, Президент [2]:

- вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

- вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

- зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.

4. Повноваження Президента у сфері судової влади.

Згідно з принципом розподілу влад та незалежності судів Президент не може втручатися в діяльність судових органів, проте він активно взаємодіє з цими органами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це виявляється в його повноваженнях, пов’язаних з формуванням органів судової влади, зокрема Президент [2]:

- призначає третину складу Конституційного Суду України;

- утворює суди у визначеному законом порядку;

- здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років.

Крім установчих повноважень, у сфері судової влади Президент виконує окремі квазісудові функції, тобто здійснює помилування.

5. Повноваження Президента у сфері національної безпеки, оборони та військової політики.

Основним суб’єктом забезпечення безпеки є держава, яка здійснює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава держави, Президент здійснює у цій сфері повноваження [2]:

- є Верховним головнокомандувачем Збройних сил України;

- призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних сил України, інших військових формувань;

- здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

- очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка згідно зі ст. 107 Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України;

- вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних сил України в разі збройної агресії проти України;

- приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

- приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою України [1].

Таким чином, можемо зробити висновок, що хоча інститут президентства й знаходиться поза межами державної влади України, однак глава наділений значним обсягом державних повноважень, завдяки яким він, у межах Конституції України здійснює вплив на державно-суспільні та політичні відносини.

Література

1. Конституція України Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - С.141.

2. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. - X.: Право. - 2008. - 416 с.

3. Демків Р.Я. Конституційне право України: курс лекцій / Р.Я. Демків. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. - 332 c.