Право/8. Конституційне право

Шевчук А.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

Основні функції та методи Конституційного права України

Метод конституційного права, або метод конституційно-правового регулювання – це система способів, прийомів цілеспрямованого юридичного впливу норм конституційного права на суспільні відносини, що є предметом конституційно-правового регулювання.

Основними методами є імперативний та диспозитивний. Для конституційного права традиційно характерним методом правового регулювання є метод субординації або імперативний метод, що передбачає регулювання суспільних відносин зверху донизу на власно-імперативних началах. Утім імперативний метод або метод субординації в сучасному конституційному праві втрачає свої виняткові позиції. Це позначилося на тому, що багато суб'єктів конституційного права не перебувають між собою в імперативно-субординаційних зв'язках.

Загальними методами здійснення юридичного впливу права на суспільні відносини, що активно застосовуються і в конституційному праві, є метод позитивного зобов'язання, метод дозволу та метод заборони. Метод конституційного зобов'язання виявляється в спонукальному щодо суб'єктів конституційного права характері конституційних приписів. На думку О. Ф. Фрицького, специфіка конституційного методу правового регулювання полягає в тому, що він є сукупністю способів регулювання політико-правових суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права. До основних специфічних методів конституційного права вчений відносить методи: владного впливу; загального (конституційного) нормування; конкретного регулювання, притаманний для регулювання більшості конституційно-правових відносин [1].

Наука конституційного права має характерні функції, що визначаються насамперед її предметом. У них розкриваються її сутність, призначення, роль для правотворчого і правозастосовчого процесів, підвищення політико-правової культури населення, фахівців-юристів, для навчального процесу.

Наука конституційного права реалізує кілька взаємопов'язаних між собою функцій: політичну, методологічну, ідеологічну, прогностичну, комунікативну, експертну. Взявши за основу номенклатуру функцій Ю. М. Тодика доповнив її роз'яснювальної, виховної і експертної функціями науки конституційного права [3].

Так, В. В. Кравченко виділяє такі функції конституції: юридичні функції, пов'язані з тим, що конституція є основним джерелом права, має найвищу юридичну силу, є базою чинного законодавства і визначає всю систему правового регулювання у суспільстві; політичні функції, зміст яких полягає в тому, що конституція встановлює організацію публічної влади, визначає основні принципи політичної діяльності, функціонування інститутів політичної системи суспільства; ідеологічні функції, що полягають у верховній ролі конституції, яка встановлює взаємовідносини держави з людиною, інститутами громадянського суспільства на основі їх взаємної відповідальності [2].

Політична функція науки конституційного права України полягає в тому, що вона спрямована на формування політичних переконань і орієнтацій у суспільстві, на становлення високої політико-правової культури, без якої не існує ні цивілізованого суспільства, ні правової держави.

Ідеологічна функція науки конституційного права України полягає в тому, що вона аналізує ідеї і цінності, що їх втілено у чинній Конституції України, в Концепції нової Конституції, у проектах нового Основного Закону. У державі має бути ідеологічна домінанта, але ж не як державна ідеологія, а як ідеологія державного будівництва. Це однозначно й очевидно. І побудована не на абстрактних утопіях, а на природних високих національних, загальнонародних цінностях. Йдеться про національну ідею. Це ідея сильної та процвітаючої України; ідея державності, патріотизму і солідарності; ідея духовності, конституційного порядку, громадянського миру і злагоди; ідея справедливості та добробуту; ідея відкритості світу.

На сучасному етапі зростає роль прогностичної функції науки конституційного права. Це пов'язано насамперед із формуванням нової правової системи України, основою якої є конституційні норми.

Методологічна функція науки конституційного права України спрямована на допомогу іншим суспільним наукам, оскільки наука конституційного права тлумачить і оперує такими поняттями, як «суверенітет», «основи конституційного ладу», «основи правового статусу людини і громадянина», які мають значення й для інших галузевих наук.

Комунікативна функція науки конституційного права України пов'язана з інформаційними відносинами, з формуванням суспільної оцінки діяльності державних і самоврядних органів, політичних партій і об'єднань, розвитком конституційного процесу в державі, забезпеченням прав людини.

Експертна функція науки конституційного права України проявляється в тому, що фахівці з конституційного права дедалі частіше залучаються до виконання експертиз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів з конституційного права [3].

Отже, метод конституційного права значною мірою зумовлюється предметом конституційно-правових відносин, в основі яких лежать владні суспільні відносини політичного характеру, які передбачають діяльність або поведінку суб'єктів конституційного права у визначених межах і порядку.

Література

1. Фрицький Ф. Конституційне право України: Підручник / Ф.Фрицький. – К.: Юрінком Інтер, 2002. - 536 с.

2. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник / В.В.Кравченко.-Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004- 512 с.

3. Тодика Ю. М. Конституційне право України: Галузь права, наука, навчальна дисципліна / Ю. М. Тодика. - Х.: 1998. - С. 164-165.