Стогній Д.
Харківський національний університет внутрішніх справ
Специфіка
комунікативних установок вірменської та української молоді
Поняття «установка»
варіюється за своїм змістом: несвідоме психічне, відкрита система, соціальна
установка (аттитюд), феномен ілюзій, ціннісна орієнтація, квазіпотреба,
динамічна риса, інтенція; диспозиція і предиспозиція, розподіл усіх
прогнозувань, інформаційна модель, що призводить до різниці у змістовному
навантаженні, котра вкладається дослідниками в сам досліджуваний феномен.
Установка
розглядається в структурі особистості як багаторівневе системне утворення.
Розробкою питань, пов'язаних з вивченням установок (set), займалися Д. Н.
Узнадзе, A. С. Прангішвілі, Ш. А. Надірашвілі. Термін «аттитюд» вводять в
науковий обіг У.Томас та Ф.Знанецький. Г. Олпортом була визначена основна риса
аттитюда, визнана всіма дослідниками, це: стан, що передує дію і направляє її.
М. Смітом була встановлена трикомпонентна структура аттитюда, в якій виділено:
когнітивний (усвідомлення об'єкта установки), афективний (емоційна оцінка
об'єкта, виявлення почуття симпатії чи антипатії до нього) і поведінковий (послідовна поведінка по відношенню до
об'єкта) компоненти. У. Мак Гюір, B. Штребе, Дж. Стефенсон, М. Хьюстон, Г. М.
Андреева досліджували основні функції аттитюдів: его-захисну, самореалізації,
пристосовну і функцію знання. Теорії, що намагаються пов'язати аттитюди і
реальну поведінку людини, розроблялися М. Рокічем, А. Айзеном, М. Фішбайном, Д.
Бемом, В. А. Ядовим (концепція ієрархічної структури диспозицій особистості).
Роль установки у
контекстів особистості розроблялися також А. Г. Асмоловим, В. Н. Мясіщевим
(диспозиція особистості), А. В. Петровським, А. Н. Леонтьєвим, С. Л.
Рубинштейном, Л. І. Божович (спрямованість особистості); Н. А. Берштейном
(модель потрібного майбутнього) та іншими.
К. Г. Юнг в якості
основної аналітичної одиниці психіки людини вводить поняття вродженої установки
до виборчого сприйняття, переживання і можливої поведінки (екстраверсія і
інтроверсія), Е. Фромм розглядає установки через, протилежно спрямовані
тенденції: некрофілію – біофілію, нарцисизм – альтруїзм. А. Ленгле,
характеризуючи загальне ставлення людини до життя, говорить про екзистенціальні
та не екзистенціальні тенденції в установках.
У той же час, незважаючи
на значний інтерес дослідників до вивчення соціальних установок, залишається
недостатньо вивченою проблема комунікативних установок, а также их етнічна
специфіка. Комунікативна установка – різновид
соціальної
установки, сутність якої полягає в тому, що
вона визначає поведінку людини в процесі спілкування. Комунікативна установка визначає конкретне рішення тієї чи іншої проблемної ситуації, яке
приймає особа на грунті власного комунікативного досвіду.
Об’єктом нашого
дослідження було визначено установки. Предметом – установки в різних етнічних
групах.
Мета дослідження – виявити особливості комунікативних установок української
та вірменської молоді.
У дослідженні було використано методику діагностики комунікативної установки (В.В.
Бойко), котра дозволяє діагностувати негативні комунікативні установки [2].
Випробовуваними були
40 осіб, серед них: 20 вірменів віком 17-18 років (перша група) та 20 українців віком 17-18 років ( друга група).
Групи були зрівняні за гендерною ознакою.
Для
статистичної обробки результатів
використано t-критерій Стьюдента.
У дослідженні
комунікативних установок представників вірменської та української молоді було
отримано наступні результати.
Показник за шкалою
«Відкрита жорстокість у ставленні до людей» в першій групі – 22,7±2,19, у другій групі склав 29,8±2,04. Зафіксоване вірогідне підвищення показника у другій групі (р ≤
0,05), тобто представники української молоді більшою мірою не схильні приховувати тае пом'якшувати свої негативні
оцінки і переживання з приводу більшості оточуючих: висновки про них можуть
бути різкими та однозначними.
Представники другої
групи у порівнянні з першою групою демонструють вірогідне підвищення показника
за шкалою «Обґрунтований негативізм в судженнях про людей», р ≤ 0,01. Таким чином, представникам української молоді більш притаманною є
схильність до об'єктивно обумовлених
негативних висновках про деякі типи людей і окремих сторони міжособистісної взаємодії.
Не було виявлено
вірогідних відмінностей між першою та другою групами за шкалами: «Завуальована
жорстокість у відносинах до людей, в судженнях про них» (12,4±1,15 та 14,05±1,01), «Буркотіння» (5,3±0,62 та 5,95±0,55), «Негативний особистий досвід спілкування з оточуючими» (12,35±1,03 та
13±1,16).
Таким чином, отримані у
даному дослідженні результати дозволяють стверджувати, що представники
української молоді частіше та інтенсивніше висловлюють свої негативні оцінки і
переживання з приводу більшості оточуючих та обґрунтований негативізм в
судженнях про людей, ніж представники вірменської молоді.
За думкою І.Г. Арзуманян,
установка на відкриту жорстокість у спілкування породжує негативний відклик зі
сторони оточуючих, що знижує ефективність міжособистісного спілкування та
задоволеність його процесом і стає підґрунтям для накопичення негативного
досвіду міжособистісної взаємодії. Це створює коло, у якому відкрита
жорстокість та негативний досвід загострюють одно одне [1].
Література
1.
Арзуманян
И.Г. Неудовлетворительные коммуникативные потребности как фактор снижения
психологической устойчивости личности/ И.Г.Арзуманян //Вестн. СПбГУ.
Психология. Социология. Педагогика. – 2009. - Вып.2. –С.51-57.
2.
Райгородский
Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие/ Д.Я. Райгородский.
– Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. – 672с.
3.
Скок А.Г.
Соціально-психологічні умови формування комунікативної толерантності у викладача
вищого навчального закладу: автореф. дис…. канд. псих. наук: 19.00.05/А.Г. Скок. – Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН
України. – К., 2007. – 23с.