В.о. головного лікаря Войтенко І.І.

Кам’янець-Подільська міська лікарня №1, Україна

К.психол.н. Михальська Ю.А.

Кам’янець-Подільський національний університет ім. Івана Огієнко, Україна

Психолого-деонтологічний потенціал медичної сестри

Проблема впливу професії на особистість є однією з найактуальніших і постійно концентрує на себе увагу дослідників, які працюють в таких галузях як психологія праці, інженерна психологія, ергономіка, організаційна та професійна психологія.

З огляду на зазначену зацікавленість можна відмітити загальну наукову позицію щодо нормативного опису професійної діяльності: професійна діяльність в рамках установ та організацій складається із великої кількості видів поведінки, які підкоряються інтитуціонально закріпленій меті, яка затребувана суспільством. З цього приводу О. Анісімов підкреслює, що поза нормативної вимоги, що виникає до її реалізації суб’єктом, немає діяльності. Норма як соціальна вимога, припис, категоричний імператив, народжується у спілкуванні та у праці. Його теорія нормативного опису діяльності стверджує, що структура діяльності завжди багатоаспектна; при цьому будь-який діяльнісний акт завжди має одну й ту ж саму структуру, а зміст кожного елементу певної структури властивий для тієї чи іншої спеціалізації праці. Діяльнісні норми покликані регулювати активність людини, а норми етики та деонтології – і в позадіяльнісній сфері [2].

Ще Гіппократ вчив, що поведінка лікаря повинна бути орієнтована не на його особисті благо і пошуки шляхів його досягнення, а на вміння підкоряти себе інтересам хворого, на милосердя і самовіддачу. Ці якості розглядаються ним не просто як якості, що заслуговують уваги особистості в цілому, а як свідчення її професіоналізму. Етика медичного працівника знаходить своє практичне відтворення в конкретних моральних принципах, що визначають ставлення лікаря до пацієнта, його рідних, особливості спілкування з ними тощо. Моральний кодекс прийнято визначати терміном «деонтологія», що означає вчення про сукупність етичних норм, правил, положень, дотримання яких необхідне для виконання фахових обов’язків лікаря та медичного психолога. Деонтологія спрямована на створення «максимально сприятливих умов для ефективного лікування» [1, с. 148].

Оволодіння цими цінностями і прагнення реалізовувати їх у своєму житті є найважливішим критерієм зрілості особистості спеціаліста та основою його професійної моральної надійності.

Професійно-деонтологічний потенціал медичної сестри як цілісне особистісне утворення інтегрує основні ознаки професійно-важливих якостей у комплексі із особистісними властивостями, які визначають індивідуальність професіонала.

У працях з медичної етики та деонтології наводяться цінності та якості хорошої медсестри. Однак, як правило, вони ґрунтуються не на дослідженнях, а на офіційних ідеологічних установках. У результаті створюється моральний зразок, згідно з яким медичний працівник повинен відповідати духу високої гуманності, морально-етичних вимог, постійно вдосконалювати свій професійний рівень та бути відданим справі. Крім офіційної моделі, що створює образ Я-медсестри, існує історична модель еталону медсестри. В цілому за будь-яких критеріїв усвідомлювання образу Я-медсестри, його цінність певною мірою визначає успішність медичної діяльності. Зокрема на даний час у світовій практиці сестринської справи нараховується понад тридцяти концептуальних моделей сестринської допомоги, серед яких лише шість отримали найбільше поширення – еволюційно-адаптаційна, поведінкова, адаптаційна, модель дефіциту самодогляду, оздоровча модель Аллена та додатково-доповнююча [5].

Цінності та норми сестринської справи, маючи безсумнівний етичний статус, можуть, водночас, інтерпретуватися з точки зору їхньої інструментальної значущості для ефективної професійної діяльності. Загальні закономірності появи і розвитку професійних стосунків з їх відображенням у моралі сприяють розумінню змісту лікарської етики й моралі.

Соціально-психологічною основою ефективного етико-деонтологічного виховання медичної сестри є такі моральні риси, як співпереживання та милосердя. Вони мають стати внутрішньою духовною потребою, моральним кредо людини, яка їх виражає повсякденними вчинками та діями. Для ефективного виконання професійних функцій медсестра, крім поглиблених спеціальних знань, повинна володіти рядом спеціальних психологічних якостей. Високі вимоги ставляться насамперед до моральних якостей її особистості. Медична сестра несе моральну відповідальність перед хворим та його близькими. Усвідомлення свого великого людського обов'язку перед людиною, яка страждає від хвороби, формує такі якості, як уважність, чуйність, приязність, терплячість та співчуття.

У вирішенні щоденних завдань взаємодії важливого значення набуває морально-етична спрямованість медичної сестри, ерудованість, висока професійна майстерність, здатність керувати психологічним механізмом спілкування. В цьому контексті О. Білібін визначає лікування як феномен, у якому поєднуються в єдине ціле знання, досвід і філософія лікаря, що збагачує світогляд, дозволяє оцінити глибину проникнення у внутрішній світ пацієнта, усвідомити його проблеми [3].

Схожі ідеї та емпіричні конструкти вивчення професійно-деонтологічної компетентності медичного працівника, і медичної сестри зокрема, знаходимо у низці прикладних досліджень. М. Жукова у своєму дисертаційному дослідженні медичну діяльність характеризує як таку, що базується на різних видах взаємостосунків: 1) взаємини між лікарем та пацієнтом; 2) ставлення лікаря до себе, свого уявлення про власний образ «Я»; 3) взаємини між медиком і його колегами. Характер цих взаємин, на думку науковця, впливає на ефективність лікувального процесу.

Власну точку зору на формування професіоналізму медика на прикладі підготовки медсестер висловлює в дисертаційному дослідженні Л. Супрун. Авторка вважає, що основу психологічної готовності медичної сестри, яка постійно знаходиться в контакті з хворими, до практичної діяльності становить певний симптомокомплекс особистісних (легкість у спілкуванні, доброзичливість, відвертість, терпимість, відповідальність, самостійність, активність тощо), суб’єктних (здатність до співчуття, до прояву підтримки, до самоконтролю поведінки тощо), індивідних (емоційна стійкість, стабільність, урівноваженість нервово-психічних процесів, контроль емоцій тощо) професійно значущих якостей.

Сфера наукового пошуку І. Кміть відображена у визначенні хроноструктурної компетентності медичних сестер як однієї з саморегуляційних характеристик, за допомогою якої вона співвідносить свої мобілізаційні можливості та індивідуальні особливості із змістом норм і способів дій професійної діяльності з урахуванням її просторово-часових вимог. Дослідниця запропонувала схему регуляторних ефектів взаємозв’язку типів хроноструктурної компетентності та адаптивної збалансованості медичної сестри.

В реальних умовах професійних вимог медична сестра повинна вміти постійно контролювати свій стан, швидко приймати рішення та адекватно оцінювати ситуацію. Все це потребує значних психічних зусиль і нервово-психічної стійкості [4, с. 84-91]. Адже досить часто робота медичної сестри супроводжується тривалим нервово-психічним та емоційним напруженням, зумовленим як змістом, так і умовами роботи, які порушують рівень професійного здоров’я особистості.

Останнім часом можна помітити, що інтенсивна робота в несприятливих умовах праці і при високій зношеності устаткування зумовила той факт, що у медичних сестер спостерігаються високі показники і зростання професійної захворюваності [24к].

Висока відповідальність за найцінніше – здоров'я людини сприяє формуванню чесності, правдивості, дисциплінованості, ретельності, зумовлює розвиток акуратності, самоконтролю дій (при роздаванні медикаментів, виконанні процедур, виписуванні рецептів тощо). Професія ставить високі вимоги не тільки до психосенсорної, а й до інтелектуальної сфери діяльності медичної сестри. Різнопланова діяльність медичної сестри вимагає активного мислення під час розв'язання різноманітних завдань. Робота медичної сестри ставить також високі вимоги до сенсомоторики: її рухи повинні бути точними, швидкими, спритними (у процесі здійснення ін'єкцій та інших маніпуляцій).

Але найбільша ефективність лікувальної взаємодії залежить від уміння медичної сестри встановлювати контакт із пацієнтом.

Проведений аналіз наукової літератури дає змогу стверджувати, що питання професійно-важливих якостей медичної сестри як психологічна проблема вивчене недостатньо. З огляду на їх етико-деонтологічний зміст, вони повинні вивчатися на якісно новому рівні, адже за допомогою їх психологічної інтерпретації можна зрозуміти особистість фахівця цієї професійної групи.

Література:

1. Акопов В.И. Страдания Гиппократа (Правовые и этические современной медицины и ответственность медицинских работников) / В.И. Акопов, Е.Н. Маслов. – Ростов-на Дону : Приазовский край, 2006. – 520 с.

2. Анисимов О.С. Язык теории деятельности: становление / О.С. Анисимов. – М.: Агро-Вестник, 2001. – 483 с.

3. Билибин А.Ф. О клиническом мышлении / А.Ф. Билибин. – М.: «Медицина», 1976. – 168 с.

4. Вірна Ж.П. Неврогенез професійних деструкцій особистості / Ж.П. Вірна. – Психологічні перспективи. – Випуск 19. – Луцьк : РВВ Вежа, 2012. С. 84-91.

5. Пасєчко Н.В. Основи сестринської справи: підручник / Н.В. Пасєчко, М.О. Лемке, П.Є. Мазур. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2002. – 544 с.