Студентка 21 сФК групи Данюк
Ірина Олексіївна
Таврійський
державний агротехнологічний університет, Україна
Гіпноз: вигадка чи
реальність?
Гіпно́з, навіювання (грец. υπνος — «сон») — тимчасовий стан свідомості, що
характеризується звуженням її обсягу і різким фокусуванням на утриманні
навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і
самосвідомості. Стан гіпнозу
настає в результаті спеціальних впливів гіпнотизера або цілеспрямованого
самонавіювання. У загальнішому сенсі гіпноз це соціально-медичне поняття про
комплекс методик цілеспрямованого словесно-звукового впливу на психіку людини через
загальмовану певним способом свідомість, що приводить до несвідомого виконання різних команд
і реакцій, що знаходиться при цьому в штучно-викликаному стані загальмованості
організму — дрімоти або псевдосна.
Розмірковуючи про гіпноз, люди
часто мають на увазі щось майже надприродне. При цьому вплив однієї людини на
іншу пояснюється закінченням цієї сили у вигляді так званого флюїду з кінців
пальців або з очей гіпнотизуючого під час сеансів гіпнозу.
І понині цей погляд особливо охоче
підтримується так званими магнетізерами, які користуються явищами гіпнозу в
своїх корисливих цілях експлуатування довірених осіб.
Але наука давно відмовитися від
цих і подібних до них необгрунтованих теорій. Істотний крок у науковому
роз'ясненні явищ гіпнозу зробив свого часу Бред, який написав в 40-х роках
минулого століття дослідження про гіпнотизм, потім французький лікар Льебо,
який лікував гіпнотичним навіюванням хворих і теж написав про цей метод цікавий
твір.
Нарешті, значну роль в історії
питання зіграв знаменитий невропатолог Шарко, який демонстрував в паризькому
госпіталі явища гіпнозу на істеричних для лікарів всього світу. Він розглядав
гіпноз як особливий нервовий стан, що викликається фізичними прийомами.
Однак Шарко зустрів різкого
противника своїх поглядів в особі професора Бернгейма, який викликав гіпноз
шляхом словесного навіювання і розглядав самий гіпноз як навіяння, сон і всі
явища, що спостерігаються в гіпнозі, як результат одного лише словесного
навіювання
Відомо, що Шарко розглядав
гіпнотичний стан як особливий нервовий стан, подібний істерії, Бернгейм - як
навіяний сон, деякі визнавали його за особливу емоцію або душевне хвилювання
(афект), а В.М. Бехтерєв визнавав правильним розглядати його як особливу
видозміна сну.
Спростовуючи думку Шарко, Бехтерєв
говорить про те, що гіпнозу в тій чи іншій мірі піддається більшість людей,
якщо не всі.
Цій теорії був завданий остаточний
удар, коли з'ясувалася необхідність визнати гіпноз і у тварин за явище,
абсолютно аналогічне і родинне людському гіпнозу.
Якщо гіпноз, як ми вже знаємо,
спостерігається і у тварин, то цілком природно, що коріння його походження
знаходяться глибоко в органічному світі. І дійсно, в цілому ряді тварин, від
нижчих до вищих, ми спостерігаємо особливий стан "заціпеніння", чи
явища так званої уявної смерті, які у тих же тварин можуть бути визиваеми і
штучно.
Як ми вже говорили, встановлено,
що гіпноз тварин є абсолютно аналогічним гіпнозу у людей, а у тварин про
словесне навіювання, як відомо, не може бути й мови.
Тобто не залишає сумніву те, що
гіпноз викликається не одним навіюванням і що фізичний вплив виявляється іноді
більш дієвими, ніж словесний вплив у формі навіювання.
З іншого боку, не можна визнати
беззастережно і те зближення гіпнозу і сну, що доходить майже до ототожнення,
яке робить Бернгейм.
Гіпноз і сон при відомих рисах
схожості мають і суттєві відмінності. Так, з гіпнотіком можна говорити і
отримувати від нього відповіді; далі, під час гіпнозу спостерігається підвищена
сугестивність, якою не буває в звичайному сні: загіпнотизованого можна змусити
шляхом навіювання автоматично ходити, виконувати ті чи інші дії тощо.
У глибокому гіпнозі між
гіпнотизером і гіпнотезуемим встановлюються особливі відносини: другий чує
слова тільки першого, підкоряється йому в усьому, виконує його навіювання
беззаперечно, тоді як на вплив сторонніх осіб він абсолютно не реагує.
Емоційна теорія гіпнозу спирається
на той факт, що при деяких емоціях втрачається здатність відтворювати пережите
під час сильної емоції і разом з тим під час пережитої емоції виявляється
підвищена сугестивність. Ці обидві риси, як відомо, спостерігаються і в
гіпнозі.
Але при подібності в зазначеному
відношенні все ж гіпноз не підійде ні під одну з відомих емоцій, а щоб
визнавати його особливою емоцією, необхідно вказати його
біологічну природу, бо емоції або міміка-соматичний стан виробляються в
життєвих умовах як певні реакції при тих чи інших зовнішніх умовах.
У продовження теми про емоції мені
б хотілося відзначити факт, на якому акцентує особливу увагу читача В.М.
Бехтерєв - факт, що під впливом навіювання в гіпнозі тій чи іншій емоції чи
настрою відповідним чином змінюються як ритм дихання, так і пульсові хвилі, і
ритм серцебиття.
Тепер я можу сказати, що гіпноз -
"це особливий біологічний стан у вигляді сноподібного заціпеніння як
загального гальмівного рефлексу, який спостерігається в різних видів тварин, не
виключаючи і людину", за Бехтеревим.
Отже, гіпноз – це цілком реальне
явище. Він не може бути вимислом вже тому, що давно використовується в
науковій, медичній, політичній практиці і навіть повсякденному житті. Механізми
навіювання, що діють під час гіпнозу, є достатньо зрозумілими та такими, які
можна пояснити з точки зору сучасних наукових теорій. Особливість нервової
системи людини спонукає розвитку процесів гальмування в корі головного мозку,
що є необхідною умовою гіпнотичного стану.
Інша справа, яка підлягає сумніву
в теорії гіпнозу, – це, наскільки людина є керованою в такому стані. Існує
категорія людей, яким в силу своїх фізіологічних особливостей важко уявити
наявність такого феномену як гіпноз – вони нездатні до навіювання. Саме від
цієї категорії людей можна очікувати скептичних висловлювань на адресу гіпнозу
як методу маніпулювання.
Література:
1.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%96%D0%BF%D0%BD%D0%BE%D0%B7
2. http://lib.ru/DPEOPLE/GIPNOZ/samouchitel.txt
3. http://institute.com.ua/moreinfo_free.php?diplomID=33017