К.психол.н. Михальська С.А.

Інститут психології імені Г.С.Костюка НАПН України, Україна

Психологічні особливості розвитку самооцінки дошкільника

Проблемою розвитку самооцінки, структури, функцій займались багато вчених, зокрема такі, як Л. І. Божович, І. С. Кон, М. І. Лісіна, Е. Еріксон, К.Роджерс та інші психологи. Закономірності формування самооцінки у дитячому віці були досліджені Л.І.Божович, А.В.Захаровою, А.Х.Ліпкіною, М.І.Лісіною, В.С. Мухіною та іншими. Відомо, що розвиток самооцінки пов’язується з процесом спілкування дитини з дорослими і однолітками (Л. І. Божович, Л. С. Виготський, М. І. Лісіна, С. П. Тищенко та ін.).

Усвідомлення дитиною власних дій через дорослих, які її оточують, є основою для формування самооцінки. Спочатку оцінка себе і своїх дій безпосередньо відображає оцінки інших людей, які керують її розвитком. Однак таке ставлення до себе ще не є самооцінкою, оскільки вона передбачає насамперед свідоме розуміння й оцінювання власних учинків, якостей і можливостей. Це досягається лише у старшому дошкільному віці. Приблизно із 3-х років спілкування з однолітками починає все більше впливати на розвиток самосвідомості дошкільника, оскільки дорослого він сприймає як недосяжний еталон. Натомість цілком доступними, природними і зрозумілими для нього є порівняння з ровесниками. Уміння дитини аналізувати результати власної діяльності залежить від уміння аналізувати результати інших дітей. У спілкуванні з однолітками формується здатність оцінювати іншу людину, що стимулює виникнення самооцінки [4, с.229-232].

Характерною для дошкільника є завищена самооцінка, супроводжувана позитивними емоціями. Переважання позитивних самооцінок у дошкільників відіграє захисну функцію, оберігаючи незрілу особистість дитини від руйнівного впливу негативних емоцій. У 4-5 р. аргументом самооцінки виступає оцінка оточуючих, насамперед, дорослих: «я хороший, тому що мене вихователька хвалить». У 5-7 р. позитивну самооцінку діти пояснюють з погляду наявності у себе етичних якостей: «я хороший, бо ділюся іграшками з іншими». Старші дошкільники намагаються осмислити мотиви своїх і чужих вчинків. Вони починають пояснювати власну поведінку, спираючись на свої знання і досвід. Водночас навіть у 6-7 р. не всі діти можуть мотивувати самооцінку (Т. О. Рєпіна). На думку О.Л. Кононко [1] уявлення дошкільників, передусім старших, у цілому адекватно відбивають реалії життя їхніх родин, відображаються у змісті та динаміці їхньої прогностичної моделі дорослості. Переважна більшість дітей 6-7 років спроможна розмірковувати з приводу ймовірної тривалості власного життя, використовувати з цією метою як кількісні показники, так і вербальні судження. Опорами для останніх є реальні події життя рідних і близьких, атрибуції прикінцевого етапу життя людини - старість, золоте весілля, хвороби, смерть. О.Л. Кононко вважає, що ретроспективні й прогностичні самооцінки дошкільників оптимістичніші за оцінки ними Я-теперішнього. Пояснюючи це тим, що перші апелюють до образів пам'яті, другі - уяви, а треті пред'являють вимоги до їхнього вміння диференціювати свої успіхи і невдачі, до здатності приймати рішення тут і тепер, покладати на себе відповідальність.

І.С. Мельник [2] припускає, що рівень розвитку конкретної самооцінки дошкільників і ступінь прояву їх взаємин у спільній діяльності з однолітками принципово пов’язані, а характер взаємодії батьків з дітьми чинить суттєвий вплив на розвиток їх самооцінки: достатній рівень взаємодії батьків з дітьми достовірно пов’язаний з соціально-активним типом прояву самооцінки (позитивна висока самооцінка і достатній або середній ступінь побудови взаємин у спільній діяльності з однолітками) дошкільників, а недостатній – з соціально-деструктивним (поєднання негативних форм самооцінки (завищеної або заниженої) з недостатнім або середнім ступенем побудови взаємин з однолітками). Огляд праць з проблематики самооцінки особистості дитини, зроблений українським науковцем О.О.Олійник [3, с. 475-484], дозволив їй визначити психологічні умови формування самооцінки, якими виступають мисленнєві операції: синтез, аналіз, узагальнення та пізнавальна активність. Зовнішніми умовами формування самооцінки старших дошкільників виступають оцінки значущих дорослих – батьків старших дошкільників та педагогів дошкільних навчальних закладів. Також, О.О.Олійник зробила висновок про те, що найбільш негативний вплив на розвиток особистості дошкільника і формування її життєвої позиції у молодшого школяра здійснює неадекватно занижена самооцінка або адекватна, наближена до заниженої самооцінка, оскільки гальмує активність, продукує розвиток невпевненості в собі, невміння ставити перед собою складні цілі і досягати їх.

Таким чином, самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, місця серед інших людей і їх ставлення до неї. Самооцінка це особливе утворення самосвідомості, що формується в процесі діяльності і спілкування дитини з іншими людьми.

Література:

1. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. психол. наук: спец. 19.00.07. – «Педагогічна та вікова психологія» / О.Л. Кононко. – К., 2001. – 37 с.

2. Мельник І.С. Можливості розвитку адекватної самооцінки дошкільників у взаємодії з дорослими і однолітками / І. С. Мельник // Актуальні проблеми психології. Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К. : Главник, 2009. – Т. Х, ч. 11. – С. 332–341.

3. Олійник О.О. Адекватна самооцінка особистості: віковий дискурс / Оксана Олексіївна Олійник // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. – Вип. 20. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2013. – С.475-484.

4. Павелків Р. В. Дитяча психологія : навч. посіб. / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. - К. : Академвидав, 2008. - 431 c.