Характеристика навчання виконанню студентами

технічних елементів у плаванні

Актуальність проблеми. Найбільш важливе місце у технічній підготовці в плавання займають плавальні рухи. Правильна техніка їхнього виконання є одним з найважливіших показників рівня майстерності плавця, з часом вони вдосконалюється і їх виконання стає більш ефективним. Ефективне засвоєння технічних прийомів плавання на початку навчання є необхідною основою для подальшого їх вдосконалення, студенти-плавці, які впевнено володіють навичками основних способів плавання, можуть використовувати цей вид рухової діяльності для підвищення своїх функціональних можливостей і розвитку рухових якостей (И. Л. Горшечник, 2006; А. Д. Викулов, 2004; Н. Ж. Булгакова, 2001).

У процесі регулярних навчально-тренувальних занять плаванням студенти засвоюють й вдосконалюють навичку і технічні елементи плавання, розвивають функціональні можливості, вдосконалюють діяльність всіх систем організму, підвищують рівень розвитку фізичних якостей і спортивних результатів [2, 6]. З метою створення правильного уявлення про виконання технічних елементів плавання необхідно дотримуватись наступної схеми викладу навчального матеріалу: загальні положення про певний технічний прийом плавання, рух руками й дихання (рух головою, у тому числі), рух ногами (тулубом), узгодження рухів (спочатку на затримці дихання після вдиху).

Дослідження виконувалось за планом науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета дослідження – надати характеристику навчання студентів-плавців технічним прийомам плавання.

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Процес спортивного тренування у плаванні студентів поділяється на наступні етап:

· на першому етапі початкової спортивної підготовки, необхідно вирішувати питання вдосконалення технічних елементів й плавання обраним способом на конкретній дистанції, з одночасним вихованням загальної витривалості й створенням плавальної підготовленості;

· на другому етапі початкової спортивної підготовки необхідно приділяти увагу вихованню загальної й спеціальної витривалості, швидкісно-силових здатностей і функціональної підготовленості студента-плавця (особливу увага слід обертати на встановлення високих координаційних зв'язків у діяльності рухових функцій);

· на третьому етапі відбувається вдосконалення виконання технічних прийомів, у цей період необхідно займатись вдосконаленням темпового варіанта техніки плавання обраним способом, вмінням виконувати рухи з максимальною мобілізацією, без зайвої м'язової напруги, зберігаючи точність, координацію рухів й оптимальну амплітуду, домінуючою ланкою повинно бути складання оптимальних тренувальних програм, що передбачають поступовість їхнього засвоєння і підвищення вимог до функціональних можливостей й технічних характеристик студентів-плавців.

Методи навчання представляють собою теоретично обґрунтовані й перевірені на практиці способи й прийоми роботи викладача, застосування яких забезпечує оптимально швидке і якісне вирішення навчально-тренувальних завдань [5, 8].

Впродовж навчання студентів-плавців виконанню технічних елементів плавання застосовуються три основні групи методів:

1. Словесні методи, які включають розповідь, пояснення, бесіду, аналіз, вказівки, команди, розпорядження [3[. Використовуючи пояснення, розповідь, даючи вказівки, оцінку дій й ін., викладач допомагає студентам-плавцям створити уявлення про досліджуваний рух, зрозуміти його форму, зміст, осмислити й усунути помилки, коротка, образна і зрозуміла мова педагога визначає успіх застосування цих методів.

· Розповідь застосовується при організації навчально-тренувального заняття, опис певного технічного елементу сприяє створенню попереднього уявлення про досліджуваний рух, коли описуються його основні (ключові) частини, з поясненням, чому цей рух виконується так чи інакше.

· Пояснення повинно бути коротким, образним і легким для розуміння, містити елементарні теоретичні відомості й конкретні практичні вказівки з виконанню елементів і рухів у цілому, пояснення дозволяє уточнювати незрозумілі моменти.

· Бесіда з обопільними питаннями й відповідями підвищує самостійність й активність студентів-плавців, викладач має зворотний зв'язок зі студентами, що додатково допомагає йому довідатися про розуміння студентами навчального матеріалу.

· Аналіз й обговорення помилок спрямовано на корекцію дій студентів-плавців, при цьому необхідно приділити увагу кожному студенту індивідуально у вигляді заохочення або зауваження.

2. Наочні методи – показ частин технічних елементів і техніки плавання, навчальних й наочних матеріалів, фото й відеоматеріалів:

· безпосереднє спостереження за технікою плавання досвідчених плавців, а також знайомство з імітаційними рухами, дозволяє студенту-плавцю краще зрозуміти технічний елемент, що вивчається або вдосконалюється;

· розучування й вдосконалення окремих рухів рук, ніг, однієї руки, узгодження руху рук й ніг тощо;

· розучування й вдосконалення виконання рухів у цілому;

· усунення помилок у техніці виконання плавальних рухів.

Поряд з образним поясненням наочне сприйняття допомагає зрозуміти сутність руху [1], що сприяє швидкому й міцному його освоєнню, особливо велика роль наочного сприйняття при навчанні студентів-плавців початківців. Сильно виражена схильність до наслідування робить наочність найбільш ефективною формою навчання рухам у цілісному виді, так і з поділом руху на частини (уповільненим його виконанням, зупинками в головних фазах). Гребок рукою в кролі, приміром, доцільно вивчати із зупинкою руки в трьох основних фазах гребка, під час зупинок рекомендується 2-3 рази напружувати м'яза руки по 3-5 с. Однак виконанням окремих частин (фаз) плавального циклу захоплюватися не потрібно – коли в студентів-плавців з'явиться уявлення про виконання технічного елементу або способу плавання в цілому, вони повинні якнайбільше його виконувати в практичних умовах. Навчальні варіанти техніки на суші демонструє викладач, у воді – студенти, у яких краще виходить рух, що вивчається, зазначимо, що показ може здійснюватись не тільки до початку заняття (на суші), але й під час його.

Ефективність показу визначається положенням викладача відносно навчальної групи:

· викладач повинен бачити кожного студента, щоб мати можливість виправляти його помилки;

· студенти-плавці повинні бачити показ руху в площині, що у повній мірі відображає його форму, характер й амплітуду.

Дзеркальний показ застосовується тільки при вивченні простих загальнорозвиваючих вправ, так званий негативний показ ("як не треба робити") можливий тільки при тієї умови, якщо в студентів не створюється враження, що їх передражнюють.

Умови підвищеного шуму, що є характерними для басейну, ускладнюють сприйняття команд і розпоряджень викладача, тому впродовж проведення пояснення виконання певного технічного елементу доцільно застосовувати умовні сигнали і жести, за допомогою яких полегшується зв'язок викладача із навчальною групою, кожним студентом окремо й керуванням навчально-тренувальним процесом. Жестикуляція заміняє команди і розпорядження, допомагає уточнити техніку виконання рухів, попередити й виправити виникаючі помилки, підказувати темп і ритм виконання рухів, задавати швидкість відрізків, що пропливають студенти, зупиняти їх тощо.

3. Практичні методи, до яких відносяться [7]:

· метод практичних вправ;

· змагальний метод;

· ігровий метод.

Метод практичних вправ може бути переважно спрямованим на засвоєння спортивної техніки або на розвиток фізичних якостей.

Висновки.

4. Всі групи методів навчання плаванню є тісно взаємозалежними й доповнюють один одного на всіх етапах підготовки студента-плавця.

5. При навчанні плаванню всі рухи потрібно спочатку розучувати за частинами, а потім відтворювати в цілісному виді. Таким чином, вивчення технічним елементів з плавання відбувається за цілісно-роздільним шляхом, що передбачає багаторазове виконання окремих частин технічних елементів й спрямоване оволодіння їх виконанням в цілому:

· розучування вроздріб полегшує засвоєння виконання технічного елементу й дозволяє уникнути зайвих помилок, що скорочує строки навчання і підвищує його якість;

· розучування в цілому застосовується на завершальному етапі освоєння технічного елементу, оскільки вдосконалення техніки плавання проводиться шляхом цілісного виконання плавальних рухів.

Доцільним є складання нормативів з технічної підготовки студентів-плавців.

Література

1. Булгакова Н. Ж. Плавание / Н. Ж. Булгакова. – М.: Физкультура и спорт, 1999. – 183 с.

2. Булгакова Н. Ж. Познакомьтесь – плавание. – М.: ООО «Издательство Астрель», 2002. – 160 с.

3. Ганчар И. Л. Плавание: Теория и методика преподавания: Учебник. – Минск: «Четыре четверти»; «Экоперспектива», 1998. – 352 с.

4. Кошанов А. И. Начальное обучение плаванию / А. И. Кошанов. – М.: Чистые пруды, 2006. – 32 с.

5. Макаренко Л. П. Техническое мастерство пловца. – М.: Физкультура и спорт, 1975. – 224 с.

6. Никитский Б. Н. Плавание: Учебник для вузов. – М.: Просвещение, 1981. – 304 с.

7. Полатайко Ю. А. Плавание. – Ивано-Франковск: Плай, 2004. – 259 с.

8. Скалий О.В. Азбука плавания: Учебное пособие. – М.: Астон, 2003. – 102 с.