ДЕЯКІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО
УПРАВЛІННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
В умовах ринкових відносин,
розвиток виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств є неможливим
без ефективного використання майна підприємств. Під стратегічним управлінням
майна сільськогосподарських підприємств нами розуміється сукупність принципів,
методів і прийомів управління майном, засноване на довгостроковому використанні
майна з урахуванням життєвого циклу основних засобів, як однієї зі складових
частин майна сільськогосподарських підприємств. Зовнішні і внутрішні фактори сільськогосподарських
підприємств, впливають на діяльність обліку обмежень оборотних коштів і системі
стратегічних цілей, які служать як критерії для всього наступного процесу
прийняття управлінських рішень на підприємствах [2]. Стратегічне управління
майном на сільськогосподарських підприємствах відіграє винятково важливу роль,
оскільки воно визначає кількісний і якісний стан елементів майна. Стратегічне управління
майном і виробництвом підприємств здійснюється як на макро-, так і на
мікрорівні.
Розглянемо стратегічне управління
майном і виробництвом на сільськогосподарських підприємствах, що складається з
ряду етапів, що випливають один за одним [1].
Перший етап. Сільськогосподарські
підприємства проводять дослідження зовнішньої (споживчої) середовища. Визначають
головні компоненти організації виробництва продукції на підприємствах з
урахуванням попиту й провадять вибір стратегії розвитку підприємства.
Другий етап. Визначення цілей
сільськогосподарських підприємств, на основі зібраної інформації, прогнозу майбутнього
стану зовнішнього середовища підприємств і оцінки реального положення
діяльності підприємств.
Третій етап. Виявлення
проблем на сільськогосподарських підприємствах й можливих варіантах їхнього
рішення як усередині підприємств, так і поза ними, (Виявлення справжніх і
майбутніх можливих відхилень від прийнятого підприємствами курсу, а також
справжніх і майбутніх перспектив ускладнення цілей). Виявлення сприятливих
можливостей для розвитку підприємств і їхній вплив на майбутню діяльність
підприємств.
Четвертий етап. Підприємства
на основі стратегічного аналізу, порівнюючи мети (бажані показники) і
результати досліджень факторів зовнішнього й внутрішнього середовища
(обмежуючих досягнення бажаних показників) визначають розрив між ними. За
допомогою методів стратегічного аналізу, виявляються альтернативи й формуються
різні варіанти стратегій.
П’ятий етап. Проводиться
вибір однієї з альтернативних стратегій розвитку підприємств і її проробленні
на основі методів багатокритерної оцінки.
Шостий етап. Прогнозування.
Здійснюється прогнозування виробництва продукції на сільськогосподарських
підприємствах.
Сьомий етап. Прогнозування.
Розробляються прогнози ефективного використання майна з обов’язковим обліком
його життєвого циклу й обсягів виробництва продукції сільськогосподарських
підприємствами.
Восьмий етап. Підготовляється
остаточний стратегічний прогноз (план) діяльності виробництва й ефективного
використання майна з урахуванням життєвого циклу основних засобів сільськогосподарських
підприємств.
Дев’ятий етап. Стратегічне
планування. На основі прогнозної діяльності підприємств розробляються
стратегічні плани й програми діяльності підприємств.
Десятий етап. На основі
прогнозів і результатів стратегічного планування діяльності підприємств,
розробляються тактичні плани розвитку підприємства.
Одинадцятий етап. Керівництво
реалізацією стратегічних програм і планів на сільськогосподарських
підприємствах, включаючи комунікацію й мотивацію.
Дванадцятий етап. Оцінка
ступеня досягнення поставлених цілей підприємствами в промисловості, при
реалізації прогнозів і стратегічних планів. Визначення розриву між плановими
показниками й фактичним виконанням.
Тринадцятий етап. Відстеження
найважливіших тенденцій і можливих збоїв як у діяльності сільськогосподарських
підприємств, так і в їхньому оточенні.
Основне завдання
стратегічного управління майном і виробництвом на макрорівні укладаються в
створенні для сільськогосподарських підприємств сприятливих умов для простого й
розширеного відтворення. У цей час це завдання вирішується шляхом здійснення
відповідного амортизаційного, інвестиційної й податкової політики. Сучасна
господарська практика свідчить, що сформоване на сільськогосподарських
підприємствах стратегічне управління підприємств не забезпечує повною мірою рішення
зазначених вище завдань.
Ціль стратегічного управління
використання майна укладається в недопущенні надмірного фізичного й морального
зношування основних засобів сільськогосподарських підприємств з обов’язковим
обліком їхнього життєвого циклу, особливо їхньої активної частини, тому що це
може привести до негативних економічних наслідків для підприємств. Стратегічне управління
основними коштами в сучасній господарській практиці реалізується через
проведення певної політики відтворення основних засобів сільськогосподарських
підприємств з обов’язковим обліком їхнього життєвого циклу. Стратегічне управління
основними засобами на підприємствах у промисловості в достатній мірі охоплено
управлінськими функціями. У той же час найбільш значимою функцією стратегічного
управління основними засобами сільськогосподарських підприємств є стратегічне
планування формування й відновлення основних засобів.
Література:
1. Ігнатьєва І.А. Методологічні аспекти
управління стратегічним потенціалом підприємства // Проблеми науки. – 2005. – №
1. – С. 10
2. Мізюк Б.М. Особливості стратегічного управління
підприємствами // Фінанси України. − 2002. − №12.−С. 33