Д. е. н., професор Івашина О. Ф.

Університет митної справи та фінансів, м. Дніпро

Критерії ефективності управління

національною економікою

Починаючи з другої половини ХХ ст., управління ресурсами стало фактором розвитку національних економік і сформувалися різні концепції управління національною економікою. Специфічна термінологія для визначення окремих соціальних феноменів і процесів, загальнолюдських проблем і реалій сьогодення, сучасні методи наукового дослідження дають можливості для розуміння суті проблем управління національною економікою та визначення шляхів їх вирішення. Ефективне управління ресурсами в національній економіці означає формування та реалізацію конкурентних переваг національних економік і корпорацій.

У найбільш повному вигляді концепція управління на рівні національної економіки сформувалася в середині 80-х рр. Саме з тих часів вплив глобалізації на управління та економічні досягнення будь-якої країни вже не піддається сумніву, і жодна школа в економіці чи в менеджменті не можуть цього заперечити. Розвиток управління національною економікою спрямований на використання конкурентних переваг самої економіки та на створення конкурентних переваг в управлінні. Серед них ті, що запропоновані М. Портером [1]. М. Портер виділив дві групи конкурентних переваг: переваги низького та переваги високого порядків. Конкурентні переваги високого порядку означають використання високих технологій і наявність відповідних систем управління. Створення конкурентних переваг високого порядку передбачає суттєві витрати, внаслідок чого їх складно відтворити конкурентам.

На відміну від М. Портера, Ж-Ж. Ламбен виділив дві інші групи конкурентних переваг: внутрішні та зовнішні [2, с. 301-303]. Запропонована ним класифікація конкурентних переваг відображає роль ефективного управління в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки. Внутрішні конкурентні переваги засновані на лідерстві економічного суб’єкта відносно витрат виробництва, ефективності в управлінні, суспільній (індивідуальній) продуктивності праці. Переваги національної економіки в управлінні являють собою сукупність притаманних їй унікальних ознак і чинників, які відрізняють її від інших економік, сприяють веденню конкурентної боротьби підприємствами, які діють на її території, та досягненню ними міцних позицій на ринках. Внутрішні конкурентні переваги національної економіки визначають її зовнішні конкурентні переваги, а конкурентні позиції підприємств на ринках, у свою чергу, визначають конкурентоспроможність національної економіки, її конкурентні позиції в світі. Зовнішні конкурентні переваги виникають тоді, коли вдається досягти високої якості управління. Вони забезпечують кращі конкурентні позиції економічного суб’єкта в порівнянні з його основними конкурентами, які не мають необхідної (конкурентної) якості ресурсів, товарів або управління [2, с. 301-303].

Оцінити конкурентні переваги в управлінні національною економікою можна на основі аналізу макроекономічних результатів (продуктивність праці стає одним із ключових показників економічного розвитку) її функціонування, через співвідношення ресурсів, які були витрачені на формування, розвиток і підтримку цих конкурентних переваг, з досягнутою конкурентною позицією національної економіки та рівнем ВВП.

Управління, яке характеризується активністю, намаганням знайти нові можливості для більш ефективного використання конкурентних переваг національної економіки, все більше стосується розробки нових ідей, стратегій, спрямованих на розвиток ефективної системи управління. Сучасна система управління національною економікою має наповнитися новим змістом, подолати мікроекономічну обмеженість існуючих концепції управління, набути стратегічної спрямованості, сприяти реалізації довгострокових планів і стратегій розвитку національної економіки, забезпечити врахування всіх аспектів використання економічних ресурсів, інтеграцію всіх напрямків управління в процесі загальноекономічного планування та прогнозування економіки для створення умов розширеного відтворення.

Виходячи із значущості управління національною економікою постає питання визначення критеріїв його ефективності. Вибираючи критерії ефективності управління національною економікою, необхідно, насамперед, ураховувати їх відповідність задачі ефективного використання існуючих конкурентних переваг ресурсів. Перший критерій ефективності управління визначає можливості використання залучених до нього певних сил людини. Людина має стимулювати, цілеспрямовано розвивати власні можливості в сфері суспільного життя, управління та виконання професійних і соціальних функцій. Розвиток і використання певних сил і можливостей людини може набувати різного характеру і змісту. Ідеться про те, що фізичний, психічний чи духовний потенціал кожної людини є унікальним явищем, він успішно функціонує та реалізується лише на основі його правильної ціннісної оцінки. Будь-які відхилення, пов’язані з недооцінкою чи переоцінкою потенціалу людини, призводять до втрати цілісності, функціональності та ефективності управління.

Другий критерій ефективності управління визначає, які сили і можливості людини стають предметом його уваги, на які способи життєвої активності впливає існуюча практика управління. Таким чином, ефективне управління має забезпечити розвиток та збагачення фізичних, соціальних, культурних, психологічних і духовних сил людини, реалізацію конкурентних переваг людини у національній економіці.

Література

1. Портер М. Е. Конкурентное преимущество. Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость / М. Е. Портер; пер. с англ. – М.: Альбина Бизнес Букс, 2005. – 715 с.

2. Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Ж. Ж. Ламбен: Пер. с франц. – Спб.: Наука, 1996. – 556 с.