К.е.н., доц. Крючко Л.С.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Магістр Деменкова А.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Сільськогосподарські підприємства відіграють майже найважливішу роль в економічній системі будь-якої країни, оскільки вони є головним фактором економічного зростання. Від раціональної роботи сільськогосподарського сектору залежить благополуччя населення і конкурентоспроможність економіки в цілому. Інновації займають значний сегмент в процесах функціонування та розвитку сільськогосподарських підприємств. Різнобічність прояву інновацій в економічних відносинах, їх ефективний вплив на економічні процеси зумовлює необхідність поглибленого дослідження проблеми фінансування інновацій у сільському господарстві.

Питання фінансування інновацій та інноваційного розвитку є предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-науковців: Г.В.Возняк, А.Я.Кузнєцової, О.Є. Кузьміна, Л.Федулової. В роботах цих вчених-науковців грунтовно проаналізовано проблему фінансування інноваційних процесів на сільськогосподарському виробництві, кредитно-фінансового механізму забезпечення інноваційного розвитку, державного та кредитного механізму фінансування інновацій, фінансового забезпечення інновацій в сільському господарстві. Однак деякі аспекти все ж залишаються дискусійними.

Головне джерело фінансового забезпечення інноваційної діяльності – це власні кошти сільськогосподарського підприємства, які займають більше половини всіх витрат, спрямованих на інноваційну діяльність. Через кризове становище, в якому знаходиться зараз українська економіка, тенденції до зростання обсягів фінансування за рахунок іноземних інвестицій також не простежується.

Для поліпшення ситуації щодо фінансування інновацій на сільськогосподарських підприємствах України великої уваги потребує проблема розвитку венчурного капіталу, який як правило направляється на малі та середні сільськогосподарські підприємства. Потрібно аналізувати закордонний досвід становлення венчурних підприємств, особливості інноваційної політики іноземних держав щодо стимулювання надходження капіталу в невеликі підприємства, які стають у пріоритеті для венчурного інвестора.

Раціональним способом державної підтримки інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств в Україні мало б стати надання на вигідних умовах коштів приватним венчурним фірмам, які будуть безпосередньо здійснювати фінансування перспективних невеликих сільськогосподарських підприємств.

Результативний розвиток інноваційної діяльності повинен компонувати зусилля держави, бізнесу і наукових організацій. Таким чином, головним пріоритетом для вдалого впровадження інноваційної діяльності є: зменшення відриву науки від економічної практики; формування стабільної законодавчої бази; фінансування державою чи надання пільг сільськогосподарським підприємствам, що працюють в науково-технічній галузі, відновлення роботи Державного інноваційного фонду, стимулювання іноземних інвестицій, розробка системи кредитного забезпечення.

Надзвичайно важливу роль в забезпечені інноваційної діяльності фінансовими ресурсами відіграє держава, яка може безпосередньо або опосередковано впливати на інноваційну активність сільськогосподарських підприємств шляхом безпосереднього фінансування інноваційної діяльності стратегічно важливих підприємств чи застосування непрямих важелів впливу: податкового кредиту, податкових канікул та податкових знижок. Отже, ефективна політика держави в сфері регулювання фінансового забезпечення інноваційної діяльності суб’єктів господарювання є одним з головних факторів активізації інноваційної діяльності сільськогосподарського підприємства. Для фінансової підтримки інноваційної діяльності в деяких регіонах країни доцільно формувати спеціалізовані державні і комунальні інноваційні фінансово-кредитні заклади, діяльність яких законодавчо підкріплена Законом України “Про інноваційну діяльність” і прогнозує залучення коштів як місцевих бюджетів, так і юридичних та фізичних осіб. Слід відзначити, що саме регіональні аспекти фінансування інноваційної діяльності сільськогосподарського підприємства з кожним роком стають все більш вагомими. Соціально-економічні трансформації в країні створюють умови для більш повного застосування регіональних факторів функціонування інноваційної сфери. Місцеві органи влади одержують все більше фінансових, законодавчих та майнових можливостей впливу на інноваційну сферу, щоб найоптимальніше застосовувати науково-технологічний потенціал на користь регіону.

Підсумовуючи все вищезазначене, можна зробити висновок, що однією з головних причин гальмування інноваційної активності сільськогосподарських підприємств є хронічна нестача коштів на нововведення. Негативною тенденцією залишається структура джерел фінансування інноваційної діяльності, зокрема надзвичайно велика частка власних коштів підприємств. Це спричинено не ефективним регулюванням фінансового забезпечення інноваційної діяльності з боку держави. Напрями розширення фінансового забезпечення інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств мають бути максимально диверсифіковані як з погляду механізмів реалізації, так і з позицій пошуку відповідних джерел ресурсів.