Окремі аспекти вдосконалення організації виробництва на промислових підприємствах України

Я. О. ОРАНСЬКИЙ

Г.І. Капінос

Хмельницький національний університет

У статті розглянуто деякі питання стосовно вдосконалення організації виробництва на промислових підприємствах.

Актуальність дослідження. Підвищена увага до організації виробництва на промислових підприємствах спричинена тим, що сучасне виробництво не може розвиватися навмання, у розриві від передового технічного розвитку. Стрімкий розвиток технологій викликає зміну та вдосконалення організаційних процесів виробництва. Недостатній рівень розвитку промислових підприємств України викликають потребу вивчення зарубіжного досвіду та застосування сучасних технологій та методів в організації виробничих процесів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питаннями розвитку інноваційної політики та прогресивної організації на виробництві промислових підприємств приділяли увагу такі вчені, як В. Дж. Стівенсон, О. Гетьман, В.Шаповал, В. Кислий, С. Ковальчук, Ю. Шипуліна, Л. Федулова, Я. І. Проць та інших. Однак, дане питання вимагає ґрунтовніших досліджень, насамперед вивчення досвіду успішних зарубіжних компаній у цьому напрямі.

Метою дослідження є аналіз зарубіжного досвіду, сучасних методів стосовно покращення організації виробництва на промисловому підприємстві.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні важливим пріоритетом розвитку промисловості в Україні стосовно підвищення конкурентоспроможності і захисту вітчизняної продукції є побудова інноваційної системи. В її основу повинні входити сукупність передових економічних та технологічних знань.

Для загального удосконалення процесу виробництва на промислових підприємствах України, держава повинна спрямовувати дії на:

- вдосконалення умов інноваційної діяльності;

- розвиток інноваційних структур (технополіси, технопарки, венчурні фірми, технологічні інкубатори);

- створення інституту трансферу технологій з науково-технічного сектору у промисловість;

- створення умов стосовно розвитку процесів поширення технологій з метою технологічного переоснащення виробництва.

Особливостями сучасного світового рівня виробництва на промислових підприємствах є масштабний перехід до автоматизації потокового виробництва.

В автоматизованому виробництві робота обладнання відбувається автоматично за спеціальними програмами. Дії працівника зводяться до мінімуму, головним завданням залишається здійснення контролю за роботою та налагодження автоматизованого обладнання.

Основним елементом автоматизованого виробництва є автоматичні потокові лінії. Автоматична потокова лінія - комплекс розміщеного в технологічній послідовності виконання операцій автоматичного устаткування, пов’язаний з автоматичною транспортною системою і системою автоматичного управління, який забезпечує автоматичне перетворення вихідних матеріалів на готовий виріб[1].

Нестабільна економічна ситуація потребує безперервного підвищення гнучкості автоматизованого виробництва, щоб мінімізувати витрати та підвищити якість виготовленої продукції, задовольнити запити споживачів.

Для підвищення гнучкості автоматизованих систем виробництва на промислових підприємствах варто застосовувати:

- застосування автоматизації при налагодженні технічної підготовки виробництва;

- використання швидко переналагоджуваних автоматичних потокових ліній;

- впровадження промислових маніпуляторів з програмним управлінням;

- використання переналагоджуваних транспортно-складських систем.

Важливу увагу варто приділити універсальним роботам-маніпуляторам. Їх застосування відбувається ще з середини 20 століття. На сьогодні їх різновидності складають близько 30 видів. Вони є високотехнологічним обладнанням, яке служить для вирішення завдань пов’язаних з автоматизацією виробництва. Застосовуються в основному в машинобудуванні та металургії для зварювальних робіт, різання, обслуговування верстатів, фарбування, полірування, механічної обробки, плазмового напилення та переміщення вантажу.

Головною перешкодою при застосуванні даного обладнання полягає у значних витратах на його придбання. Але досвід провідних компаній світу підтверджує, що оновлення та модернізація обладнання є економічно вигідними.

Для підвищення ефективності виробництва на українських підприємствах варто запровадити останні електронні технології[1]:

1. «Розумні супервізори» з моніторами на кожному елементі обладнання та на центральному пульті управління. Суть полягає в заранньому попередженні працівників стосовно ходу процесів, котрі відбуваються в системі та в наданні інструкцій стосовно дій персоналу.

2. Статистичні аналізатори з побудовою графіків, створені для статистичної обробки різного роду параметрів:

- часу роботи і простоїв;

- кількості продукції, що виготовляється;

- властивостей оброблюваного виробу на кожній контрольованій операції;

- виходу з ладу одиниці устаткування чи лінії в цілому.

Не менш важливу увагу повинна приділити Україна та створити спеціалізовані установи стосовно програмного забезпечення для промислової автоматики. На сьогодні для промислових роботів програмне забезпечення пишеться з нуля для кожного окремого виду роботів. Принцип дії робота залежить від його запрограмованого інтелекту. Найбільш відомими виробниками сьогодні є KUKA, FANUC, MOTOMAN та АВВ, які не жаліють коштів на повномасштабні наукові розробки. Штучний інтелект, яким наділені роботи можуть у десятки разів перевищувати дії людей. У вік швидкого розвитку український розвиток повинен бути спрямований саме на науково-технологічну складову.

Поряд з застосуванням передових технологій важливим є існування принципу гнучкості, а саме гнучкості виробництва, раціонального впорядкування усього устаткування. Сучасні виробничі системи мають ознаку технологічної гнучкості стосовно номенклатури продукції, що випускається та дозволяє випускати на одному виробничому устаткуванні різні види продукції. Гнучка виробнича система (ГВС) - це сукупність роботизованих технологічних комплексів, гнучких виробничих модулів і систем забезпечення їх функціонування в автоматичному режимі протягом заданого інтервалу часу. ГВС призначена для виконання основних виробничих процесів (заготівельних, механічної обробки та складання). ГВС представленні у вигляді гнучких автоматизованих ліній, устаткування яких розташоване по технологічному шляху в визначеній послідовності, та гнучких автоматичних дільниць, в яких допускається вільне розташування обладнання в будь-якій послідовності та гнучких автоматичних цехів [2].

Абсолютно інтегрованого гнучкого виробництва на сьогоднішній день ще не побудовано, але відповідні роботи проводяться швидкими темпами. Впровадження гнучких автоматизованих комплексів дасть значний економічний ефект, збільшить віддачу основних фондів та визве соціальні зміни у виробництві. Це дозволить мінімізувати рівень навантажень на виробництві, покращити безпеку персоналу та зменшити рівень забруднення навколишнього середовища.

Гнучкість виробництва є комплексним поняттям. Представимо її у вигляді схеми (рис. 1):

Рисунок 1 – Взаємозв’язок видів гнучкості виробництва

Зразок з даного рисунка випливає, що гнучкість виробництва виступає з поєднання трьох складових: технологічної гнучкості, гнучкості організації виробництва та гнучкості організації праці. Особливу увагу звернемо саме на гнучкість організації виробництва, що включає в себе просторову, конструктивну та гнучкість проведення змін. Просторова гнучкість означає можливість динамічного перегляду транспортних потоків до окремих технологічних об’єктів щодо їх завантаження і обрання нових маршрутів руху. Конструктивна гнучкість означає можливість поступового створення і нарощення виробничої потужності та об’єднання декількох систем машин у єдиний технологічний комплекс. Гнучкість проведення технічних змін означає швидке реагування на конструктивні зміни продукту в самому процесі його виготовлення.

На нашу думку, досить вагому увагу слід зосередити на процесі виробництва не в період його дії, а на початку формування. Тобто важливу увагу слід зосередити на процесі планування виробництва. Планування виробничих процесів, з швидким науковим розвитком вийшло на новий рівень і за допомогою економіко-математичного моделювання дозволяє розглянути безліч варіантів моделей, вибираючи оптимальні. Сучасна обчислювальна техніка дозволяє легко оцінювати «вузькі місця» підприємства. Також їх застосування може призвести до удосконалення системи нормативно-планових показників у використанні трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.

Також пропонуємо використовувати окрім математичного моделювання, імітаційне моделювання, яке застосовується для відображення сукупності альтернатив, на основі аналізу, здійснює процес прогнозування кожного окремо вибраного процесу.

Висновки. Таким чином, швидкий прогрес у науці, робототехніці, спрямовує свій вплив на організацію виробництва промислового підприємства. Передові технології все більше звільняють людей від виконання складної та рутинної роботи. Впровадження робототехніки на заводах сприятиме економії енергоресурсів, дасть можливість зменшити рівень забруднення навколишнього середовища, та затрати на робочу силу. Впровадження гнучких виробничих систем стимулює координацію виробничого процесу на всіх стадіях виготовлення продукції та дозволяє збільшити ефективність виробництва в цілому. Варто також зосередити увагу на процесі планування виробництва за допомогою економіко-математичних моделей.

Література

1. Гетьман О. О., Шаповал В. М., Економіка підприємства: Навч. посіб. — 2-ге видання. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 488 с.

2. Капінос Г. І. Операційний менеджмент [текст] : навч. посіб./ Г. І. Капінос, І. В. Бабій - К. : "Центр учбової літератури", 2013. - 352 с.

3. Кислий, В.М. Організація промислового виробництва [Текст] : навч. посіб. Ч.2 / В.М. Кислий. - Суми : СумДУ, 2008. - 158 с.

4. Проць Я. І. Автоматизація виробничих процесів. Навчальний посібник для технічних спеціальностей вищих навчальних закладів / Я. І. Проць, В. Б. Савків, О. К. Шкодзінський, О. Л. Ляшук. — [авторська версія] — 2011. — 344 с.