Экономические науки /10.Экономика предприятия.

Левошко Н.В., Погрібний О.В.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, Україна

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА

Головними чинниками формування інтелектуального потенціалу підприємства є зовнішні (постачальники, конкуренти, споживачі та ін.) та внутрішні (наявність та ефективне використання інтелектуальних ресурсів) [1].

Носіями його є дві складові: саме підприємство (програмні засоби, технічні, технологічні, організаційно-структурні, інноваційно-продуктові, інформаційно-комунікаційні, управлінський досвід) та особистісний потенціал, який належить персоналу (знання, вміння, компетентність, творчі здібності, креативність).

В умовах глобалізації ключовою цінністю і основним капіталом сучасного підприємства стає працівник, незалежно від займаної посади – креативний, здібний до пошуку і освоєння нових знань, до ухвалення нестандартних рішень [3].

Основним показником, що характеризує ефективність підприємства є фінансовий результат його діяльності. Аналіз динаміки даного показника дозволяє зробити висновок про те, що враховуючи істотне зниження фінансового результату діяльності українських підприємств за 2 останні роки, темпи його зростання є скачкоподібними, не мають яскраво вираженої тенденції, що в свою чергу, свідчить про відсутність стабільного зростання економіки країни [5].

На жаль, вітчизняні роботодавці в теперішній час не використовують у достатній мірі можливості з навчання й підвищення кваліфікації своїх робітників, йде скорочення чисельності осіб, які пройшли підготовку, практично в усіх галузях економічної діяльності. За останні кілька років у сільському господарстві, промисловості, будівництві, транспорті та охороні здоров`я значно скоротилась робота з підготовки кадрів – на 20-60% [6].

Дослідження стану ринку праці показують, що реальна мобільність робочої сили є низькою, а тривалість безробіття – надмірною, що може призводити до втрати кваліфікації частиною працівників. Задля підтримання зайнятості, уряд повинен створити розгалужену мережу інститутів ринку праці, поліпшити їх фінансування, кадрове та інформаційне забезпечення [7].

У творчому середовищі українського суспільства вже давно розуміють, що саме інтелектуальному потенціалу належить провідна роль у формуванні економіки нового типу, але далі цього розуміння поки що істотних зрушень не відбувається. Варто зазначити, що поточна ситуація в країні стосовно науковців і творчої інтелігенції загалом може призвести до незворотної руйнації інтелектуального потенціалу. Відомо, що за тривалого недовикористання людського капіталу (інтелекту) його декваліфікація починає відбуватися у геометричній прогресії, а відновити втрачений людський капітал значно важче, якщо порівнювати з фізичним [4].

Обмежені можливості українських підприємців у придбанні нової прогресивної техніки та технологій можна компенсувати творчими ідеями, раціоналізаторськими пропозиціями та винаходами вітчизняних авторів і працівників підприємств, але їх частка є незначною. Потреби часу вимагають удосконалення існуючих на підприємствах форм стимулювання інноваційно-інтелектуальної творчості робітників новими організаційними та соціально-економічними заходами [2].

Розвиток інтелектуального потенціалу підприємства передбачає здійснення активної державної політики на ринку праці задля підтримання зайнятості, підвищення мобільності робочої сили, створення нових робочих місць у наукомістких галузях національної економіки; поліпшення системи професійного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та підвищення їх кваліфікації; вдосконалення системи професійної орієнтації молоді та підвищення рівня її конкурентоспроможності на ринку праці, введення загальнодержавної системи обов’язкового квотування робочих місць для молоді на підприємствах, розвиток дистанційної освіти [7].

Таким чином, інтелектуальний потенціал підприємства є основою майбутнього розвитку, адже формує інтелектуальний капітал підприємства. Він сприяє формуванню інноваційної моделі розвитку економіки країни, зростанню конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників і як наслідок, підвищенню престижу країни в умовах світового глобалізаційного середовища.

Література:

1. Архипюк С.С. Інтелектуальний потенціал підприємства як основний фактор в управлінні організаційними змінами // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reftrend.ru/993580.html

3.Ситник Й.С. Інтелектуальний потенціал як фактор інтелектуалізації систем менеджменту підприємства // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://economy.kpi.ua/uk/node/377

4.Стратегія розвитку інтелектуального потенціалу України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua-znatok.com/literatura/3930/index.html

5. Тарасюк Г.М. Сутнісні характеристики та ефективність використання економічного потенціалу вітчизняних підприємств // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eztuir.ztu.edu.ua/7886/

6. Формування інтелектуального потенціалу в умовах сучасного підприємства // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://knigilib.net/book/14-yekonomika-kryma-2-392012-nauchno8208prakticheskij-zhurnal/16-formuvannya-intelektualnogo-potencialu-v-umovax-suchasnogo-pidpriyemstva.html

7. Формування та розвиток інтелектуального потенціалу суспільства в Україні // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studopedia.com.ua/1_15263_formuvannya-ta-rozvitok-intelektualnogo-potentsialu-suspilstva-v-ukraini.html