Економічні науки /10. Економіка підприємства

К.е.н., доц. Бояринова К.О.

Національний технічний університет України "КПІ"

Стійкий інноваційний розвиток як важіль змінності підґрунть функціонування підприємства

Як відомо, інновації здійснюють дестабілізуючий вплив на стійке функціонування системи. Тому є доцільним розглянути таку економічну категорію як стійкий інноваційний розвиток.

Г. Дейлі визначає поняття стійкого розвитку як концепцію гармонічного збалансованого безконфліктного прогресу, що побудована на науково- обґрунтованих планах і системному підході та забезпечує інноваційний інтенсивний економічний розвиток території поряд з позитивним вирішенням комплексу питань зі збереження навколишнього середовища, ліквідації експлуатації, бідності і дискримінації [1]. Б.Є. Большаков, Є.Ф. Шамаєва визначають стійкий інноваційний розвиток як процес зростання спроможностей задовольнити потреби системи, які є невичерпними, виражені в одиницях потужності, через підвищення якості управління і реалізації новацій, що забезпечують потенційний темп росту ефективності використання ресурсів і вищий дохід, зменшення витрат в умовах негативних зовнішніх і внутрішніх тенденцій [2], Амоєва І.Е. визначає основним елементом стійкого інноваційного розвитку активізацію інноваційного розвитку та перебудову прийнятих методів організації (удосконалення) розвитку за стадіями: забезпечення організаційної стійкості → підвищення технологічної стійкості→забезпечення фінансової стійкості, що у сукупності (інноваційний розвиток та стійкий розвиток) забезпечують стійкий інноваційний розвиток підприємства [3]. Таким чином, стійкий інноваційний розвиток переорієнтовує виробничо-економічну систему підприємства на новий рівень функціонування, де економічні відносини відбуваються у горизонті причина-наслідок через синергетичні ефекти інтегрування середовищ функціонування.

Я. І. Ніконов розрізняє поняття стійкого функціонування та стійкого розвитку: функціонування в максимальному ступені моделює стійкість, однак передбачає зміни системи не порушуючи її цілісності та визначеності, відтворення одних і тих же відносин, форм і якостей, а розвиток – це зміни, що приводять до глибоких незмінних якісних зрушень [4]. П.В. Арістархов визначає, що функціонування – це підтримання життєдіяльності, збереження функцій, що визначають цілісність системи, якісну визначеність, сутнісні характеристики, розвиток – процес, в якому збільшуються його можливості у виробництві товарів та послуг [5]. Н.І. Карпухіна визначає функціонування як підтримку діяльності системи: за збереження всіх функцій та якостей цієї системи відбувається пролонгація її існування в контексті часу ( з одного боку існування організації в короткостроковому періоді забезпечується функціонуванням, але виконання процесів функціонування недостатньо для існування підприємства в довгостроковій перспективі), а розвиток – передбачає надбання і освоєння нової якості або функції і часто проявляється в якісному вимірі, з якого к подальшому слідують кількісні зміни попереднього функціонування [6] О.В. Карпова – стійке функціонування визначає як єдність якостей, кількості, взаємозв'язку елементів системи, що існують в часі та просторі, в тому числі характеризує динамізм системи, що спроможний забезпечити саморозвиток [7]. Отже, функціонування забезпечує стабільну розмірну діяльність підприємства без якісного її переходу у нову форму функціонування.

Відповідно до аналізу методологічних підґрунть перехід від інноваційного функціонування до стійкого інноваційного розвитку забезпечується прогресивним зростанням елементів функціональної зони до такого рівня, за яким ці елементи матимуть найвищий рівень видозміни, що порушуватиме зв'язки у їх фрактальній взаємодії, завдяки розвиваючій руйнації, що призведе не до руйнування цілісності, а до її переформатування з включенням інноваційних компонент. У такій формації в виробничо-економічній системі на рівні управління відбуватимуться динамічні зміни, зокрема:

− забезпечення конкурентоспроможності підприємства на інноваційній основі переорієнтовуватиметься на створення конкурентних переваг інноваційної конкурентоспроможності;

− адаптації підприємства до інноваційного клімату та умов на інноваційну адаптивність системи (гнучкість системи в концентрованій єдності сприймати збурення зовнішнього середовища та дії зовнішніх чинників);

− реалізації тактичних програм розвитку на основі функціональної бізнес-моделі;

− впровадження інноваційної продукції – на інноваційну диверсифікацію продуктового ряду з застосуванням прогресивних та локальних інновацій.

Слід також підкреслити, що такі зміни матимуть системний характер, а функціонування підприємства здійснюватиметься не як система, а як середовище елементів розвитку.

Література:

1 Growth В.The Economics of Sustainable Development by Herman E. Daly / Beyond Growth. Boston: Beacon Press, 1996. 253 р.; Чикаренко И.А. Оценка результативности управления устойчивым инновационным развитием территории // Журнал «ARS ADMINISTRANDI» («Искусство управления»). – 2013. – № 4. – С. 17-28

2 Большаков Б.Е. Мониторинг и оценка новаций в проектировании устойчивого инновационного развития с использованием измеримых величин/ Б.Е. Большаков, Е.Ф. Шамаева //Научно-технические ведомости СПбГПУ: вып. №5. – Санкт-Петербург: СПбГПУ, 2011.

3 Амоева И.Э. Устойчивое Инновационное развитие [Электронный ресурс] / И.Э. Амоева– Режим доступа: http://futureaccess.ru/Medaicenter/biznes-stati/constinnovgrow/

4 Никонова Я.И. Теоретико-методологические основы устойчивого инновационного развития малых городов [Электронный ресурс] // Клуб субъектов инновационного и технологического развития Росии. Институт научной информации по общественным наукам Российской академии наук (ИНИОН РАН). – Режим доступа: http://innclub.info/

5 Аристархов П.В. Развитие концепции экономического потенциала предприятия в разрезе целевого подхода [Электронный ресурс] // «Экономика и управление: проблемы и решения» : Материалы международной заочной научно-практической конференции. (21 ноября  2011 г.) – Режим доступа: http://sibac.info/index.php/2009-07-01-10-21-16/624-2012-01-17-14-09-52

6 Карпухина Н.И. Противоречия между функционированием и развитием социально-экономической системы как генетическая основа кризисов [Электронный ресурс] / Н.И. Карпухина, Е.А. Шибанова-Роенко // Студенческий научный форум: материалы IV Международная студенческая электронная научная конференции (15 февраля – 31 марта 2012 года) – Режим доступа: http://www.rae.ru/forum2012/187/276

7 Артеменко В. Б. Оценка устойчивости функционирования организации в условиях освоения инноваций / В. Б. Артеменко, О. В. Карпова // ИнВестРегион. – 2011. –№ 3. – С. 49-54