Секція : Економічна теорія та історія економічної думки

Горшков М.А.

асистент кафедри менеджменту та адміністрування

Козак Г.Г.

студентка

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

М. Вінниця, Україна

РЕЙГАНОМІКА

Однією з найважливіших особливостей економіки розвинених країн у 80-90-х роках XX ст. був процес перебудови системи державного регулювання. Економіка США зіткнулася з гострими дестабілізуючими процесами, які об'єднують циклічну і структурну кризу, стагфляцію з загостренням міжнародних економічних відносин та валютно-фінансових проблем. Економічні проблеми США 70-х рр. призвели до перегляду теоретичних основ, методів і напрямів державного регулювання економіки. Кейнсіанська концепція змінюється неоконсервативних варіантом державного регулювання. Основні положення неоконсерваторів були застосовані на практиці у провідних індустріальних країнах у 80-х роках XX ст. з деякими відмінностями в методах реалізації.
Дана тема булла досліджена в працях Кобякова А.Б., Марковой А.Н., Хазіна М.Л., Шишкіна Л.П.

Метою даної роботи є визначення характерних рис економічного курсу, що одержав назву «Рейганоміка» та його наслідків для економіки США,

Основні положення неоконсервативної теорії визначили концептуальну платформу економічної політики президента Р. Рейгана (1981-1988), яка отримала назву рейганоміка. Для неї були характерні захист економічних принципів вільного ринку, конкуренції і відкритої економіки, збалансованість бюджету і зниження податків для заохочення підприємницької активності. Одночасно уряд приймав заходи для стимулювання інвестиційного зростання, придушення інфляції і підвищення конкурентоспроможності країни на міжнародному ринку. При такій спрямованості економічного регулювання проблеми зайнятості і добробуту відходили на другий план. Економічна політика США у цей період базувалася на концепції пріоритету стимулювання пропозиції і рейганоміка була одним з варіантів неоконсервативної політики держави, яка застосовувалася для всіх розвинених країнах у 80 - початку 90-х рр.

Для досягнення цілей курсу були визначені основні напрямки економічної політики держави, засновані на скорочення державного втручання в економіку.

Скорочення податків було першим кроком економічної політики Р. Рейгана. Податки розглядались як головний інструмент фіскальної політики держави. Досягнення довгострокового неінфляційного зростання передбачає необхідність впливу безпосередньо на виробництво шляхом цілеспрямованого зниження податків, скорочення рівня граничних податкових ставок на доходи корпорацій та особисті доходи. Було прийнято нове податкове законодавство, спрямоване на зниження ставок податків на бізнес і прибуткового податку. Згідно йому максимальна ставка податку на прибуток скорочувалася з 46 до 34%, а максимальна податкова ставка на нерухомість і незароблені доходи скорочувалася з 70 до 50%. Така податкова політика стимулювала зростання інвестиційної активності, підвищення технологічного рівня виробництва, створення нових робочих місць і зростання обсягів виробництва. У свою чергу, підвищення зайнятості і зростання обсягів виробництва призводили до збільшення податкових надходжень у бюджет, незважаючи на зниження ставок податків .

Бюджетна політика Р. Рейгана в якості основного напрямку визначила скорочення дефіциту бюджету. Основним інструментом її реалізації було скорочення державних витрат. У першу чергу скорочення видатків державного бюджету торкнулося витрат на соціальні програми, програми підтримки рівня життя і на боротьбу з бідністю. Орієнтація бюджетної політики на стимулювання виробництва та інвестицій призводила до зниження соціальних гарантій.

Елементом соціальної політики Р. Рейгана була програма нового федералізму, відповідно до якої відбувся поділ функцій федеральної влади, влади штатів і місцевих органів влади щодо реалізації соціальних програм.Федеральний уряд повинен був фінансувати медичну допомогу бідним. Всі інші соціальні програми повинні реалізовувати уряду штатів. Був створений федеральний фонд, кошти якого спрямовувалися на реалізацію соціальних програм протягом 4 років. Найбільш значно скорочені програми, спрямовані на підтримку найбідніших верств населення, - були скасовані продовольчі картки і зменшені допомоги для матерів-одиначок. Одночасно з цим програми, спрямовані на підтримку рівня життя середніх верств населення, пенсійне і медичне страхування, практично не змінилися. Політика дерегулювання (обмеження державного регулювання підприємницької діяльності) являла собою комплекс заходів, спрямованих не стільки на відмову від державного регулювання економіки, а на зміну його стратегії і пріоритетів. Умовою її реалізації було перерозподіл функцій регулювання між державою і бізнесом.

Політика дерегулювання спрямована на зростання економічної свободи підприємців і ослаблення бюрократичного тиску. Були скорочені вимоги та скасовані деякі правила, які застосовувалися раніше до виробничої і ринкової діяльності: контроль над цінами на нафту і контроль держави за рівнем мінімальної заробітної плати. Були ослаблені деякі вимоги за екологічним стандартам і охорони навколишнього середовища: знижені вимоги до ступеня очищення води і повітря промисловими, енергетичними та іншими компаніями. Для зниження бюрократичного впливу на розвиток економіки і підвищення ефективності управління були прийняті заходи по скороченню чисельності державного апарату і зменшені витрати на його утримання.

Основним напрямком кредитно-грошової політики держави було антиінфляційне регулювання грошової маси. Уряд США підтримувало заходи Федеральної резервної системи щодо зменшення темпів зростання грошової маси з метою стримування інфляційного зростання цін.

Результати економічної політики Р. Рейгана були неоднозначними. Спостерігалися позитивні результати по боротьбі з безробіттям та інфляцією. Якщо індекс інфляції у 1980 р становив 12,5%, то у 1988 р - 4,5%. За цей же період рівень безробіття скоротився з 7 до 5,4%. В економіці було створено понад 17 млн нових робочих місць. Деяке зниження кредитних відсоткових ставок стимулювало купівлю населенням будинків і автомобілів. У 1989 р ВНП перевищив максимальний передкризовий рівень на 28%, обсяг особистого споживання зріс на 1/3. Економічному піднесенню сприяло також завершення структурної перебудови економіки і прискорення процесу оновлення основного капіталу, стабілізація курсу долара і перехід до більш відкритого типу економіки. Однак зниження податків не призвело до очікуваного інвестиційного зростання та прискорення темпів розвитку економіки. Не вдалося вирішити завдання бездефіцитного бюджету. Скорочення витрат на соціальні цілі не могло компенсувати зростання військових витрат зі 134млрддолл.у 1980 до 282 млрд дол. У 1987 р. Зростання військових витрат не тільки дестабілізує бюджет, але і обмежував можливості для інвестицій в інші сфери економіки. Зросла диференціація доходів населення. Доходи найбагатших американців зростали значно швидшими темпами, ніж середніх і бідних верств населення.

Немає жодних сумнівів у тому, що «рейганоміка» в першу чергу відповідала інтересам капіталу, однак, від її результатів виграли як корпорації, так і прості громадяни, що дає нам право визначити соціально-економічні реформи Рейгана як в цілому успішні. «Рейганоміка» зіграла важливу роль у розвитку Сполучених Штатів в 80-е роки і стала прикладом вдалої реалізації консервативних ідей на практиці. Прийнято хвалити рейганомику, яка врятувала Америку від стагфляції і знаменувала початок тривалого періоду економічного зростання. Але зараз стало очевидно, що саме при Рейгані, коли мінімальна зарплата була заморожена і знижені податки на багатих, країна із світового кредитора перетворилася на найбільшого боржника. При ньому почала посилюватися соціальне розшарування. При ньому почався занепад середнього класу.

Список використаної літератури :

1.Крединс Н.Е. Рейганомика. [Електронний ресурс] / Крединс Н.Е. – Режим доступу : www.finman.ru/articles/2001/5/602.html - Назва з екрану.

2. Маслов О.Ю. Мировой кризис и "рейганомика - ХХI" или назад в будущее. [Електронний ресурс] /  Маслов О.Ю. – Режим доступу : polit.nnov.ru›2009/09/17/gistreaganomics25 – Назва з екрану.