К.т.н., доцент, Величкін В.О., магістр, Бабенко Є.А.

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

Монетаризм Та кейнсіанство: теоретичний аспект

Актуальність даної теми пояснена тим, що в нинішніх умовах інфляція стає найголовнішою проблемою сучасної економіки. Існує нагальна необхідність розробки та впровадження нових теорій. Для боротьби з даним явищем вже недостатньо кейнсіанських поглядів. І тому на противагу цьому виникла економічна теорія монетаризму.

З моменту появи течії Монетаризму виникла гостра дискусія із представниками кейнсіанської школи, що панує на той час. Погляди кейсіанців були направлені на виробництво, зайнятість, попит та пропозицію. Представники даної теорії обґрутовувати свою точку зору, яка полягала в тому, що виробництво визначається сукупним попитом, а погляди монетаристів не мають особливого ефекту, а бюджетний стимул – все, що потрібно для того, щоб позбутись економічного спаду [1]. Увага до монетаристської теорії зросла з другої половини 70-х - початку 80-х рр. У цей період виявилося, що кейнсіанські методи дають збої. Почався пошук нових підходів до відновлення економічної рівноваги. У Кейнса найбільш гострою проблемою, поставленою в центр аналізу, було безробіття, забезпечення зайнятості й економічного росту. Тепер на перший план висунулася задача регулювання інфляції.

Монетаризм – це економічна школа, що відводить грошам визначальну роль у коливальному русі економіки. Головну причину нестабільності економіки представники цієї школи бачать в неусталеності грошових параметрів [2].

Слід відмітити, що концепція монетаристів передбачає: кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури, що існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Монетаристи вважають, що держава не повинна втручатися в господарське життя країни за винятком підтримки стабільного приросту грошової маси з ростом ВВП [6].

Кейнсіанство – у економічній теорії 20 століття – одна з чільних макроекономічних шкіл, закладених Джоном Кейнсом. Започаткована працею «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» (The General Theory of Employment, Interest and Money, 1936) [3].

Кейнсіанська теорія доводить, що державі необхідно активно втручатися у функціонування ринку на макрорівні. Та найкращим чином це втручання може здійснюється при проведенні дискреційної політики, яка здійснюється урядом в залежності від стану економічної кон'юнктури. Прихильники кейнсіанської теорії відмовляються від поглядів класиків, та відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості, економічної рівноваги, збалансованості тощо. 

Також прихильники кейнсіанської течії виходять із того, що причина циклічності бізнес-процесів є зміна в динаміці сукупних трат. Коли компанії і споживачі настроєні оптимістично, то вони збільшують свої трати, і тому економіка процвітає. Якщо присутній негативний настрій, то трати падають, і в наслідок наступає рецесія економіки.

До загальних рис кейнсіанського вчення потрібно віднести: відкидання та критика механізму саморегуляції економіки; необхідність часткового безробіття, але безробіття пов’язане не з пошуком нової роботи, а вимушеним безробіттям підчас спадів і криз виробництва; проведення макроекономічного аналізу та заснування макроекономіки як окремого розділу економічної теорії; недопущення зниження заробітної плати державою; втручання держави в економіку з метою її регулювання; теорія ефективного попиту (рис. 1).

Монетаристи, в свою чергу, вважали, що непослідовна, необдумана монетарна політика є головною причиною нестабільності, і що шляхом стабілізації обсягу грошової маси центральний банк може згладити тяжкість рецесії та запобігти депресії, подібній до пережитої у США в 1930 - х рр. На конкретному історичному матеріалі було доведено, що саме невміла політика Федеральної резервної системи в галузі пропозиції грошей посилила негативні явища у період Великої депресії.

Фрідмен М. зробив спробу дослідити значення грошей, грошової маси і грошового руху в економічних процесах. Якщо для кейнсіанців і неокейнсіанців основними важелями регулювання економіки були такі техніко-економічні показники, як сукупний попит, нагромадження і споживання, інвестиції тощо, то для М. Фрідмена і його послідовників основним засобом регулювання економіки є монетарна система. "Не через бюджетне, а через грошове регулювання слід розв'язувати економічні проблеми країни", - вважав Фрідмен.
Загальні риси монетаризму: зменшити втручання держави в економіку, економічна нестабільність пов’язана з порушенням функціонування грошового сектора, в надмірному рості грошової маси; монетаристи розглядають грошові категорії, грошово-кредитні інструменти, банківська система, грошово-кредитна політика; банки - ведучий інструмент регулювання; грошова маса збільшується сталим темпом (грошове правило Фрідмена) [4].
Більш наглядно загальні риси кожної із концепцій подано в табл. 1.
Таблиця1 
Основні особливості концепцій монетаристської та кейнсіанської шкіл
 

Кейнс	Фрідмен
Необхідне втручання держави	Ринок здатен до саморегулювання
Зайнятість залежить від сукупного попиту	Економіка сама встановить рівень виробництва та зайнятості
Грошова маса нейтральна до виробництва	Грошова маса - причина росту цін та змінення кон'юнктури
Головна проблема - безробіття	Головна проблема - інфляція
Потрібна гнучка грошова політика	Потрібна стабільна грошова політика
Бюджетний дефіцит - спосіб стимулювання попиту	Грошовий дефіцит - причина інфляції
Кейнсіанство - теорія економічного росту	Монетаризм - теорія економічної рівноваги

Слід відмітити, що дані концепції мають значні відмінності як в поглядах на економіку, роль держави так і інструментів реалізації та впровадження в економіку.

Розглядаючи розвиток економіки України починаючи з часу незалежності, В.П. Марко стверджує, що надавала перевагу монетариській теорії управління ринковими відносинами, що привело її до ситуації, коли безробіття та зниження виробничих потужностей спричинило зростання кризової ситуації і зниження життєвого рівня населення.

Причиною вибору теорія монетаризму в України являлись його значні успіхи в подоланні інфляції у ряді закордонних країн. Але теоретичні напрацювання та методи не дали бажаного ефекту, так як дана концепція приорітетна лише для країн з розвинутими ринковими відносинами.

Негативні прояви монетаристської теорії для України полягають насамперед у надзвичайно низькому рівні монетизації ВВП, що зумовлено низьким контролем з боку НБУ грошової маси здебільшого з метою її зниження, щоб не допустити інфляції. В наслідок такої політики в Україні мали місце постійні платіжні кризи, ріст дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Концепція монетаризму є наступним етапом розвитку економіки після кейнсіанства. Тобто монетаризм являє собою наступну сходинку. Це означає, що країна повинна пройти шлях від кейнсіантсва до монетаризму, бути вже розвинутою. В українських реаліях більш доцільно використання кейнсіанського підходу в основі державного управління економікою. 

Саме криза в Америці, що була в тридцятих роках, призвела до появи теорії Д. Кейнса, а вона почалась як і у нас - з падіння виробництва і, перейшовши в аграрний сектор, через декілька років вилилась в кредитну та фінансову кризу [5].

На наш погляд потрібно скористатися досвідом, набутим в реальних економічних умовах. І тому Україні необхідно скористатися розробками кейнсіанської теорії розвитку економіки, поки всі негативні кризової ситуації не проявились у повному обсязі та не посилили суспільну напруженість, як свого часу в США. Для України зараз основними питаннями є створення конкурентоспроможного виробництва та нових робочих місць для збільшення пропозиції, що в свою чергу має призвести до зростання економічного рівня країни. 

Отже, монетаризм придбав популярність у 70-х рр., коли проявилася неспроможність кейнсіанських методів забезпечення високої зайнятості і подолання інфляції. Причину економічної нестабільності монетаристська теорія вбачає в порушеннях функціонування грошового сектора, у надмірному росту грошової маси. На відміну від кейнсіанських поглядів монетаристська теорія виходить з визнання стійкого попиту на гроші, що є головною умовою стійкості платоспроможного попиту і ринкової системи в цілому.

Україна активно впроваджує монетариську теорію управління ринковими відносинами, що є обґрунтовано значним успіхом в подоланні інфляції у ряді закордонних країн. Проте дана теорія не дала бажаний результат, що привело до кризових ситуацій. На даному етапі часу для України необхідно впроваджувати кейнсіанську теорію, так як ще не має тих умов в економіці та виробництві, які б сприяли ефективній роботі монетариській теорії.

Література:

1. Кейнсіанство проти монетаризму // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://delo.ua/opinions/monetarizm-vs-kejnsianstvo-132311/

2. Історія економіки та економічної думки: підручник / Юхименко П.І., Леоненко П.М. - К., 2011. - 646 с.

3. Кейнсіанство // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Кейнсіанство

4. Історія економіки та економічної думки: ХХ - початок ХХІ ст.: навч. посіб. / За ред. В.В. Козюка, Л.А. Родіонової. - К., 2011. - 582 с.

5. Королькова Е. «Новый курс» Ф.Д. Рузвельта: предпосылки, логика, результаты / Е. Королькова / Вопросы экономики. – 1992, №11. - 72 – 81с. 

6. Уткин А. И. Рузвельт / А. И. Уткин. – М.: Издательская корпорация «Логос», 2000. - 544 с.