Економічні науки/ Банки і банківська система

Студентки-магістри Столпак А.О., Прокоф’єва Ю. А.

Дніпропетровська державна фінансова академія, Україна

Управління проблемними кредитами в банках України

Головною складовою фінансової системи України є банківський сектор, який на сьогоднішній день не може повноцінно функціонувати. В теперішній ситуації банки не можуть повністю задовольнити потребу розширеного відтворення економіки в кредитних ресурсах або відсоткові ставки на дані ресурси є досить високими. Причинами цього є політична та економічна кризи, що спричиняють постійні курсові коливання іноземних валют, зменшення купівельної спроможності національної валюти, збільшення кількості банків-банкрутів. Економічна криза також сприяє збільшенню обсягів проблемної заборгованості банків, що виникає внаслідок зменшення купівельної спроможності населення та неможливості користувача кредитом повернути основну суму боргу та відсотків за користування коштами. Тому, дана проблема є актуальною для України та потребує детального вивчення.

Основною метою банку на шляху до високоефективного функціонування є забезпечення належної якості банківських активів, що досягається за допомогою постійної оцінки банком своїх активів, здійсненням коригувальних дій щодо управління ними. Досвід українських банків показує, що саме низька якість активів, відсутність своєчасного виявлення проблемних кредитів, слабкість контролю з боку банківського керівництва спричиняють ситуацію проблемності та неплатоспроможності багатьох банків.

Проблемні кредити негативно впливають на структуру активів банків та рівень якості кредитних портфелів, чинять тиск на показник достатності регулятивного капіталу банків, суттєво знижують ефективність банківської діяльності, створюють труднощі для роботи позичальників та кредиторів, підривають довіру вкладників та інвесторів до банківської системи, істотно скорочують можливості фінансування реального сектора економіки країни. Тобто, значний обсяг проблемних активів (зокрема, кредитів) створює неможливість ефективного функціонування банку, що в свою чергу є загрозою платоспроможності банку.

Поняття «проблемний кредит» є багатофункціональним. Найбільш вдалим є пруденціальне визначення, яке використовую НБУ: кредит, за яким своєчасно не проведено один чи кілька платежів, суттєво знизилася ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, які дають підставу банку мати сумнів щодо повернення позики [7].

На збільшення обсягів проблемної заборгованості в банках впливають такі фактори: зміни в законодавстві, конкуренція між банками, неефективність управління компанією-позичальником, економічний спад у країні, політична нестабільність, підвищення рівня безробіття, підвищення рівня інфляції, некомпетентність працівників кредитного відділу, низький рівень проведення кредитного моніторингу банку, використання неперевіреної усної інформації про позичальника.

Таблиця 1. Статистика активних операцій українських банків, млн. грн. [7]

Активні операції українських банків, млн. грн.
Роки, на 01.01	2010	2011	2012	2013	2014	01.10.2014
Кредити надані, з них:	747348	755030	825 320	815 327	911 402	982 134
кредити юридичним особам	474991	508288	580 907	609 202	698 777	758 186
кредити фізичним особам	222538	186540	174 650	161 775	167 773	175 233
Прострочена заборгованість, %	9,40	11,20	9,60	8,90	7,70	11,50
Вкладення в цінні папери	39335	83559	87 719	96 340	138 287	173 065
Резерви за активними операціями	122433	148839	157 907	141 319	131 252	165 539

Якщо аналізувати обсяги наданих банками кредитів протягом 2010 – 2014 років, то помітна така тенденція: на початок 2010 року обсяг наданих кредитів склав 747 348 млн. грн., а на аналогічну дату 2014 року – 911 402 млн. грн., тобто обсяги кредитування протягом даного періоду зростають, що свідчить про важливість даної активної операції в забезпеченні високоефективної діяльності банків. Що стосується проблемної заборгованості, то, починаючи з 2012 року помітна тенденція до зменшення її частки, але економічна криза спровокувала збільшення частки проблемної заборгованості за 9 місяців 2014 року до рівня 11,50 %. Тобто, частка «поганих» активів банків збільшується, що в свою чергу може спровокувати неплатоспроможність багатьох банків та їх банкрутство. Тому, для запобігання цьому процесові банки повинні формувати резерви для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Проте такі значні відрахування в резерви спричиняють збільшення витрат банку, що, в свою чергу, може зумовити отримання банком збитків.

Криза 2008 року і 2014 року мають багато спільного, а саме: постійні курсові коливання іноземних валют (долара та євро) та знецінення національної грошової одиниці. Протягом 10 місяців 2014 року відбулося зростання курсу долара до гривні з 8,20 до 12,80 (курс купівлі) та з 8,25 до 13,00 (курс продажу) та зростання курсу євро до гривні з 11,19 до 16,35 (курс купівлі) та з 11,46 до 17,05 (курс продажу) [7]. Значні обсяги виданих банками кредитів деноміновані в іноземній валюті, як наслідок, і користувачі кредитів, і банки стали надзвичайно вразливими до валютних ризиків. Таке поєднання зростаючих ризиків у банківському секторі викликало занепокоєння щодо можливої неплатоспроможності банків, що, в свою чергу, підірвало довіру інвесторів до банківської системи та спричинило масовий відтік депозитів, що ще більше ускладнило рефінансування короткострокового боргу та різко призупинило кредитну активність банків.

Для того, щоб повністю охарактеризувати проблемну заборгованість банків, потрібно ознайомитися з обсягом недіючих кредитів банків. Недіючі кредити – загальна сума кредитів, які віднесено до IV і V категорії якості відповідно до вимог постанови НБУ №23 від 25.01.2012 р. МВФ рекомендує включати до недіючих кредитів усі кредити, які було прострочено більш ніж на 3 місяці, та кредити, обслуговування яких є слабким та незадовільним.

За перше півріччя 2014 року обсяг недіючих кредитів зріс на 23% – з 153 до 188 мільярдів гривень, тоді як загальний портфель кредитів клієнтам збільшився лише на 8% [6]. Це частково пояснюється перерахунком валютних кредитів за новим курсом і відносно більшими сумами валютних кредитів у проблемному портфелі у «проблемній» частині кредитного портфелю.

У рейтингу проблемності кредитних портфелів відомий журнал «Forbes» проаналізував показники 31 найбільшого банку з перших двох груп за класифікацією НБУ, що активно працюють на кредитному ринку. Загальний обсяг кредитів, наданих цими фінансовими установами, становить 84% усіх кредитів банківської системи. До першої п’ятірки банків за проблемністю кредитного портфеля увійшли UniCredit Bank, Дельта Банк, Укрексімбанк, Райффайзен банк Аваль та Укргазбанк [6]. Лідери рейтингу мають високі обсяги і частку недіючих та безнадійних кредитів, швидкі темпи зростання проблемних активів або низьке покриття безнадійних кредитів резервами під кредитні ризики. Тому, це ще раз доводить важливість управління проблемною заборгованістю.

Заходи, які банк використовує для усунення проблемної кредитної заборгованості, можна умовно поділити на заходи з реабілітації та заходи ліквідації проблемних кредитів.

Метод реабілітації полягає в розробці спільного з користувачем кредиту плану заходів щодо повернення кредиту, що включає такі етапи: збір і підготовка інформації, зустріч із користувачем, розробка плану дій, реструктуризація боргу, постійний контроль за виконанням плану реабілітації. Основним етапом даного методу є реструктуризація кредиту.

Реструктуризація кредиту – це можливість зменшення боргового навантаження у вигляді зменшення суми щомісячних платежів. Реструктуризація кредиту – це додаткові умови, що додаються до основного договору з банком [5, с. 104]. Способами проведення реструктуризації можуть бути: кредитні канікули (банк дозволяє користувачеві кредиту протягом певного терміну виплачувати лише відсотки за кредитом, а після закінчення строку користувач сплачує тіло кредиту та відсотки); зміна схеми погашення кредиту з класичної на ануїтентну (ануїтентна схема погашення кредиту передбачає погашення заборгованості рівними частинами протягом усього строку кредитування, тоді як за класичної схеми сума платежів з часом зменшується); пролонгація кредиту (збільшення строку кредитування); конверсія (переведення валютних кредитів у гривневі); списання пені та штрафних санкцій; зменшення відсоткової ставки (банк на певний строк зменшує відсоткові ставки за кредитом).

Метод ліквідації означає повернення кредиту за допомогою використання заходів правового характеру, тобто стягнення заборгованості через звернення до суду, виконання судового рішення в користь банку або банкрутство користувача кредитом.

Оздоровлення проблемного банку може відбуватися через: продаж (передача) кредитних портфелів іншим банкам; переуступка боргу із значним дисконтом проблемних кредитів «колекторним» компаніям; передача кредитів факторинговим компаніям; передача майна, що придбав банк внаслідок звернення вимог на заставу, компаніям з управління активами; передача проблемних кредитів санаційному (державному) банку; списання активів за рахунок резервів.

Криза 2008 року змусила іноземні банки закрити роздрібний бізнес, а існуючий портфель кредитів продати або списати [2, с. 189]. Наприклад, «Сведбанк» здійснив продаж свого роздрібного бізнесу і закрив більшість філій; «Правексбанк» скористався продажем частини кредитів колекторним агентствам. Більшість банків (наприклад, банк «Надра», «Райффайзен банк Аваль») відмовилися від уступки кредитів «колекторам», а зробили акцент на претензійній роботі з недисциплінованими користувачами кредитів та реструктуризації решти кредитів.

Статистика свідчить про активний розвиток упродовж останніх років таких форм, як передача проблемних активів в управління третій особі (колектору) та продаж непов’язаній фінансовій компанії на умовах факторингу. У 2012 році банківський сектор України передав в обслуговування колекторам проблемних активів обсягом понад 1,2 млрд. грн. за середньою ринковою ціною не більше 10 % від суми заборгованості за сумою кредиту.

Одним із напрямів удосконалення роботи з проблемними активами у масштабах усієї банківської системи є створення санаційного банку ("бридж-банку") на державному рівні. У 2011 році була прийнята постанова «Про створення санаційного банку» на базі «Родовід Банк» [7]. Головними завданнями "Родовід Банку" як санаційного банку мають бути: продовження роботи щодо повернення власних активів; робота з проблемними активами державних банків і банків, капіталізованих за участю держави. Основна мета роботи даного банку – отримання коштів за вказаними активами для подальшого задоволення вимог кредиторів.

Дуже цінним в процесі управління проблемною заборгованістю є досвід зарубіжних банків [8, с. 53]. Що стосується викупу проблемних активів державою, то в США існує антикризова програма уряду, направлена на придбання активів та власного капіталу у фінансових установ для зміцнення фінансового сектору. Метою програми TARP є поліпшення ліквідності таких активів, використовуючи механізми вторинного ринку, щоб дозволити фінансовим установам стабілізувати свій баланс та уникнути ще більших збитків.

Отже, управління проблемною кредитною заборгованістю є одним із важливих напрямків роботи банку, оскільки спрямовано на реалізацію заходів щодо поліпшення впливу проблемних кредитів на дохідність банку, тобто зменшення та зведення до мінімуму частки проблемних кредитів у кредитному портфелі. Ефективне управління проблемними кредитами є вирішальним компонентом системи управління кредитним ризиком. Для мінімізації обсягів проблемних кредитів банк може скористатися такими основними напрямками вдосконалення методів управління проблемною заборгованістю: створення окремого підрозділу з управління проблемними кредитами; автоматизація організації процесу; постійний збір, обробка і аналіз інформації про платника; своєчасне і адекватне реагування на виникнення проблемного кредиту, у тому числі й шляхом його реструктуризації.

Література:

1. Азізова К. М. Дослідження методів управління кредитами банку / К. М. Азізова // Вісник МСУ. – 2013. - № 1 – 2. – С. 102 – 110.

2. Бажанов О. Є. Особливості методів управління проблемної заборгованістю / О. Є. Бажанов // БізнесІнформ. – 2012. - № 5. – С. 188 – 190.

3. Еркес О. Є. Оздоровлення банків шляхом зменшення проблемних активів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua

4. Заяць М. П. Перспективні напрями покращення якісних характеристик банківських активів / М. П. Заяць // Вісник Дніпропетровського університету. – 2013. - № 7. – С. 65 – 68.

5. Крухмаль О. В. Регулювання проблемних кредитів в банках України: теоретичні та методичні аспекти / О. В. Крухмаль // Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. – 2013. - № 18. – С. 100 – 107.

6. Офіційний сайт журналу «Форбс Україна» http://forbes.ua/

7. Офіційний сайт НБУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bank.gov.ua/control/uk/index

8. Сирота В. М. Управління проблемними кредитами як основа антикризових заходів банку // Вісник НБУ. – 2012. - № 15. – С. 51 – 55.