Економічні науки/1. Банки і банківська справа

К.е.н. Гузенко О.П., Шокало Т.П., Романовська Г. С.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет» України

Окреслення окремих напрямкiв мінімізації валютного ризику банківським середовищем

Мінімізація валютних ризиків виступає однією з ключових задач, які націлені на вдосконалення управління всією системою банківського середовища. Майже в усіх країнах світу банки наражаються на одні й ті самі ризики, незалежно від використання тих чи інших фінансових інструментів або їх складності. Причина полягає в тому, що основу всіх банківських ризиків становлять ринковий, кредитний та операційний ризики, які можуть суттєво трансформуватися залежно від характеру банківського бізнесу, національних умов тощо, але їх економічна природа залишається незмінною. Операції з валютними цінностями та розрахунки в іноземній валюті посідають провідне місце у банківському бізнесі.

Проблеми пов’язані удосконаленням управління валютними ризиками в банках присвячено чимало наукових праць, зокрема А. Р. Алавердов [1], А. В. Беляков [2], М. Дмитренко [3] та інші. Результати їх досліджень показують, що управління валютними ризиками є складним процесом та має свої переваги й недоліки. Одним із напрямків удосконалення цього процесу науковці вважають впровадження заходів мінімізації.

Банківська практика показала що, основною метою проведення власних обмінних валютних операцій є одержання прибутків від різниці між курсами купівлі та продажу валюти. Проводячи валютні операції за рахунок клієнтів, банк уникає ризику, пов’язаного зі зміною валютних курсів, на який у такому разі наражається клієнт. Ця обставина спонукає банки розширяти спектр пропонованих послуг у сфері валютного обслуговування клієнтів. Показовим є той факт, що нині все більше банківських операцій з іноземною валютою проводиться з коштами клієнтів, тоді як раніше в структурі валютних операцій великих міжнародних банків переважали власні операції [1].

Відомо, в Україні діяльність на валютному ринку регулюється НБУ через ліцензування валютних операцій та встановлення лімітів відкритої валютної позиції. Для запобігання можливості валютних спекуляцій з боку банків НБУ не лише контролює додержання ними встановлених лімітів, а й суворо обмежує перелік операцій, які банки можуть здійснювати власним коштом.

Доволі змістовний опис управління валютним ризиком наводить у своїй праці А. В. Беляков [2]. Науковець доводить що, управління валютним ризиком включає проведення його аналізу, оцінку можливих наслідків та вибір методу страхування. Початковим етапом процесу управління валютним ризиком є його ідентифікація й вимір з наступним аналізом для прийняття управлінських рішень. Суттєве місце в попередженні й зниженні валютного ризику посідає проведення фундаментального аналізу, який базується на вивчені дій фундаментальних факторів, які надають рух валютним курсам.

У фундаментальному аналізі валютних ризиків істотне значення має встановлення індикаторів, що дозволяють оцінити рівень економічного росту в країні і їх вплив на валютний курс і валютний ризик. При оцінці макроекономічної ситуації в країні варто врахувати політичні фактори і політику валютних курсів, що проводиться державою[2].

М. Дмитренко [3] стверджує, що аналіз методів управління валютним ризиком та валютною позицією, які застосовуються в сучасних банках, дає можливість виокремити дві основні групи: управління валютною структурою балансу та хеджування валютного ризику. При цьому суть першої групи методів полягає у впливі на валютну структуру балансу з метою обмеження наслідків переоцінки валютних інструментів. До цих методів належать: структурне балансування валютних потоків за сумами та строками; проведення конверсійних операцій; зміна строків валютних платежів; дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті тощо. Методика хеджування передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод щодо іноземної валюти, які можуть компенсувати певні фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення таких операцій, як форвардні валютні угоди, валютні ф’ючерси та опціони, валютні своп – контракти, опціони, а також різних комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп та інші, які відрізняються за характеристиками та механізмами функціонування [3].

Зокрема у практичній діяльності банків вказані методи дуже часто переплітаються між собою, використовується не один з них, а кілька методів одразу, що дає змогу уникнути валютних ризиків та сформулювати власну систему ризик-менеджменту в банку. На думку А. В. Белякова [2], один з основних методів вимірювання валютного ризику, відомий як Value at risk (VAR), став особливо широко застосовуватися в останні кілька років і сьогодні використовується як основний міжнародними банківськими організаціями (BIS, наприклад) при встановленні нормативів величини капіталу банку щодо ризику його активів. В основі розрахунку VAR лежить визначення одноденної мінливості (волатильності) валютних курсів, тобто того наскільки за день можуть змінюватись валютні курси.

Отже, варто зробити ряд висновків: 1) комерційні банки України повинні більше уваги приділяти системі мінімізації валютних ризиків; 2) банківські менеджери повинні володіти достатньою високою кваліфікацією, що забезпечить їм можливість управляти існуючими методами мінімізації валютних ризиків; 3) незалежно від методу мінімізації валютних ризиків необхідно постійно вести пошук шляхів їх зниження в майбутньому.

Лiтература:

1. Алавердов А. Р. Стратегический менеджмент в коммерческом банке: [учебник] / А. Р. Алавердов – М. : Маркет ДС, 2008 - 569 с.

2. Беляков А.В. Банковские риски: Проблемы учета, управления и регулирования: [учебник] /А. В. Беляков – М.: БДЦ – Пресс, 2006 – 256 с.

3. Дмитренко М. Управлiння ризиками в комерцiйних банках / М. Дмитренко //Вiсник НБУ – 2008. - № 9. – с. 23 – 29.