Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Студентка Нікіфорчук Юлія В’ячеславівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

К.е.н., доцент Левчук Олена Вікторівна

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Міжнародна міграція робочої сили в Україні

У сучасних умовах глобалізації домінуючою тенденцією у міжнародних відносинах є міграція робочої сили. Переміщення людських ресурсів, зумовлені різними чинниками, набувають все більшого поширення у світі, зокрема, і в Україні. Суттєве зростання масштабів міжнародної міграції трудових ресурсів, а саме нарощування її обсягів та інтенсивності, охоплення всієї території нашої країни, а також її вагомий вплив на економічний та соціальний розвиток зумовлюють необхідність подальшого дослідження цих процесів. Дослідження проблем, пов’язаних з міграцією, завжди є актуальними та корисними в плані розгляду економічних відносин між країнами світу.

Міжнародна трудова міграція є одним із найважливіших процесів національної економіки. Трудова міграція є об’єктом посиленої уваги науковців. Низку проблем міжнародної трудової міграції досліджено в працях таких вчених-економістів, як В. Врум, П. Кругман, І. Івахнюк, М. Філіп, І. Маноло. Ці проблеми розглядалися і в працях вітчизняних вчених: В. Козик, Л. Панкова, Н. Даниленко, В. Ткач, Г. Балабанова, В. Геєць, М. Долішній та ін.

В сучасних умовах домінуючою тенденцією у міжнародних відносинах є глобалізація, одним з проявів якої виступає міжнародна міграція робочої сили. Все більшого поширення і значення набуває переміщення людських ресурсів, зумовлене соціально-економічними, військовими, екологічними, етнічними та релігійними чинниками. Істотне зростання масштабів міжнародної міграції, залучення до неї значних обсягів трудових ресурсів актуалізує дослідження міжнародної міграції робочої сили як однієї з форм світових господарських зв'язків та її впливу на світове господарство.

За даними Державного комітету статистики, обсяги офіційно зареєстрованої трудової міграції постійно зростають: у 2005 р. вони становили 19 тис. осіб, у 2008 р. – 31 тис. осіб, а у вересні 2014 р. – 391 тис. осіб [5]. Спеціальні дослідження та експертні оцінки дають підставу стверджувати, що реальна кількість мігрантів у десятки, а то й сотні разів більша за офіційну. Наприклад, за даними проведеного у 2012 р. Державним комітетом статистики України обстеження «Життєві шляхи населення України», чисельність українських громадян, які працюють за кордоном, становить щонайменше 1 млн. осіб. Згідно із результатами загальнонаціонального соціологічного моніторингу, який був здійснений Інститутом соціології НАН України, досвід тимчасової трудової міграції за кордон набули члени 10,2% українських сімей [2, с.40; 5].

Міграційна мобільність в Україні має хаотичний характер. Це пов’язано з тим, що соціально-економічний розвиток регіонів країни досить різний. Збільшення міграційної мобільності спостерігається у економічно відсталих регіонах країни. Таким чином, щороку Східні та Західні регіони втрачають значну кількість населення працездатного віку. Станом на початок 2012 р. найбільша міграційна активність спостерігалась у Західному регіоні — 14,4 % працездатного населення щороку виїжджало у пошуках роботи за кордон. У Східному регіоні — 4,4 %, у Північному –1,4 % відповідно, у Південному — 2,2 %, у Центральному — 2,3 % працездатних громадян задіяні у процесі трудової міграції [3, с. 467].

Країни, що приймають робочу силу, отримують при цьому такі переваги [4, c. 119]:

- внаслідок зменшення витрат виробництва підвищується конкурентноспроможність товарів, які виробляються країною, що пов’язано з більш низькою ціною іноземної робочої сили. Крім цього, праця іноземних робітників дає змогу знизити загальний рівень заробітної плати в країні;

-    іноземні робітники, створюючи додатковий попит на товари та послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зайнятість у країні перебування;

-    при імпорті кваліфікованої робочої сили країна, що її приймає, економить на витратах на освіту та професійну підготовку. За сучасними оцінками чиста вигода для країни, що приймає, від залучення одного «середнього» вченого-гуманітарія становить 230 тис. дол. США, вченеого угалузі суспільних наук – 235 тис. дол., інженера – 253 тис. дол., лікаря – 646 тис. дол.;

-    іноземні робітники часто розглядаються як певний амортизатор у випадку кризи та безробіття;

-    іноземні робітники не забезпечуються пенсіями і не враховуються при реалізації різного роду соціальних програм.

Отже, міграційні потоки недооцінені офіційною статистикою, тому статистична інформація про обсяги міжнародної міграції, особливо трудової, є неповною і не завжди достовірною. Основним фактором, який впливає на інтенсивність міграційних потоків є співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили (навантаження незайнятими на одне вільне робоче місце/вакантну посаду). Також слід відзначити, що протягом останніх місяців значно збільшились міграційні потоки, пов’язані з окупацією Криму та військовою агресією у Східних областях України. Кількість вимушених переселенців досі достеменно невідома, тому вважаємо за доцільне і надалі проводити дослідження з даної проблематики.

Література:

1. Корнійчук А. В. Сучасний стан зовнішньої міграції та міграційна політика в Україні / А. В. Корнійчук // Актуальні питання економіки та управління у сучасниї соціально-економічних умовах: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 14– 15 жовтня 2013 р. – Дніпропетровськ : «Герда». – 2013. – с. 289-292.

2. Горбачова І. Тенденції міжнародної трудової міграції робочої сили в умовах глобалізації / І. Горбачова // Україна: аспекти праці. ̶ 2013. ̶ №5. ̶ с. 39-44.

3. Романенко І. О. Напрями та обсяги трудової міграції: статистичний аспект / І. О. Романенко // Економіка та підприємництво: зб. наук. праць молодих учених та аспірантів / М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана"; відп. ред. С. І. Дем’яненко. – 2012. – с. 463-470.

4. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини / І. М. Школа, В. М. Козменко // Чернівці: «Рута». – 2012. – с. 116-123.

5. Державний комітет статистики України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.ukrstat.gov.ua