Экономические науки / 5 Управление трудовыми ресурсами

Асистент Мазін О. Л.

Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені. Вадима Гетьмана», Україна

Формування ринку інноваційної науково-технічної продукції в Україні

Однією із причин низького рівня розвитку інноваційного підприємства в Україні є слабка розвиненість ринку науково-технологічної продукції. Формування ринкових відносин у цій сфері ускладнюються труднощами, які пов’язані між собою, зокрема, специфікою науково-технологічної продукції як товару та слабкістю відносин, які визначають інноваційний характер суспільного розвитку.

Науково-технологічна продукція як товар повинна задовольняти суспільство у вигляді перенесення своєї вартості на виробничий продукт через участь у формуванні споживчої вартості, а також виступає як засіб поглинання і розширення об’єму пізнання, отримання нових знань.

Науково-технологічна продукція визначається товаром, якщо в процесі її використання у своїй діяльності людина, впливаючи на предмет праці, перетворює її в матеріальний продукт, надаючи при цьому йому нову форму у вигляді корисного предмету, об’єкта, процесу, який використовується людиною. Науково-технологічна продукція є результатом інтелектуальної праці, визначається товаром, є засобом розширення знань про об’єкт, її використання забезпечує зниження суспільної вартості одиниці продукції, яка створена на її основі та економії суспільної праці.

При цьому ринок науково-технологічної продукції являє собою форму економічних відносин між власником інтелектуальної власності і покупцем права володіння, який закладений в науково-технологічну продукцію.

Ринкові відносини визначають не тільки процес використання науково-технологічної продукції, але і процес виробництва.

Науково-технологічна продукція, її використання ринками обумовлюється з однієї сторони, інтелектуальним капіталом підприємства, а з іншої - рівнем використання.

Поняття «інтелектуальний капітал визначається» у науковій літературі як «накопичення думок» і досвіду безкінечних умов. Це потенціал позитивних знань і досвіду духовного і фізичного розвитку людини в розмаїтті форм, у здатності виробляти «товарний продукт», який має різні форми «інтелектуальної власності». До них належать: 1. Кваліфікація і освіта; 2. Ноу-хау; 3. Неосяжні цінності (здоров’я, престиж, пріоритет тощо). 4. Нововведення, які реалізуються в техніці і технологіях, а також у різних методах організації виробництва праці.

Ми розділяємо точку зору тих вчених, які розуміють під поняттям «інтелектуальний продукт» продукт інтелектуальної діяльності людини. Вид (форма) продукту визначається характером досліджень, які виконуються (фундаментальні, пошукові, прикладні). При цьому інтелектуальний продукт є об’єктом інтелектуальної власності, а також товаром в умовах ринку.

Наступним аспектом питання є особливість «інтелектуального капіталу» як прибуткової вартості. Такий підхід до оцінки інтелектуального капіталу притаманний суспільству матеріального виробництва, де відсутні конструктивні рішення щодо його розвитку та використання.

Характерною особливістю кваліфікації як форми результату інтелектуальної діяльності (навчання) є її неподільність. Це зумовлює аналіз ринкових якостей кваліфікації в сфері ринку праці.

Дослідження в галузі розвитку інституту інтелектуальної власності необхідно розглядати в двох аспектах: розробка проблеми оцінки впливу умов праці на результати діяльності кваліфікації людини. Зазначена проблема, по-суті, являє собою питання ефективного використання потенціалу кваліфікації людини, тобто інтелектуальної власності, яка проявляється в результаті інтелектуальної діяльності та в розрізі аналізу процесів формування нових концепцій переходу до гнучких схем організації виробництва, створення нової школи цінностей в організації, освоєнні методів колективної творчості та амнеологічних технологій.

Проблеми інтелектуального капіталу, активізації інноваційної діяльності, підготовка висококваліфікованих фахівців неможливі в рамках індустріального суспільства та притаманній для України однієї з моделей – мобілізаційного суспільства. Фундаментальний напрямок розвитку мобілізаційного суспільства в переході до постіндустріального суспільства, а для української економіки, перш за все, до інноваційного суспільства.

Економіка нового суспільства базується на технологічному укладі. Характерним для якого є не тільки певний техніко-економічний потенціал виробництва, а й певний тип суспільного користування та способу життя. На сьогодні країни із розвиненою ринковою економікою направили свій орієнтир на п’ятий технологічний уклад, характерним для якого є інтелектуальна праця. Значний інноваційний потенціал, підвищення інноваційної активності в цих умовах є найважливішим фактором конкурентної боротьби, що стимулює удосконалення господарських організацій на основі гнучких структур управління.

Література

1. Drucker P.F. Enterpreneurship and innovation / P.F. Drucker. – N.Y.: Harper a Row, 1985. – 277 p.

2. Micklethwait J., Wooldridge A. A Future Perfect. The Challenge and Hidden Promise of Globalization / J. Micklethwait, A. Wooldridge. - William Heinemann, 2004. – 386 p.

3. Mensh G. Das technologishe Patt: Innovationen unbervinded die Depression. Frankfurt-am-main, 1975.

4. “The Global Competitiveness Report”[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/issues/global-competitiveness