Экономические науки

к.е.н., доцент Шепель І.В.

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

Елементи та показники ефективної системи

оплати праці в Україні

Нині в Україні не сформовано ефективної системи організації оплати праці, що можливе лише на основі чіткого розуміння ролі найбільш важливих чинників, під впливом яких вона формується. Працівники можуть бути зараховані на роботу на підставі трудового договору, що є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін [1].

Після укладання трудового договору працівник зараховується до штату підприємства і повинен виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку. Працівник має право укладати трудовий договір одночасно на двох чи кількох підприємствах, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором та угодою сторін. Трудовий договір укладається в усній чи письмовій формі. Випадки, за яких укладення трудового договору в письмовій формі є обов'язковим.

Робочий час – це установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіку роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки [4]. Використання робочого часу  виражається системою показників, що включає:

- середню тривалість робочого дня – відношення загальної кількості відпрацьованих людино-годин до загальної кількості відпрацьованих людино-днів;

- середню урочну тривалість робочого дня (при розрахунку цього показника кількість відпрацьованих надурочно людино-годин не враховується);

- середнє число днів роботи одного спискового працівника — відношення загальної кількості відпрацьованих людино-днів до середнього спискового числа працівників; середнє число годин, відпрацьованих працівником за період — відношення відпрацьованих людино-годин до середньої облікової чисельності працівників або множення середньої тривалості робочого дня і середнього числа днів роботи одного середньоспискового працівника.

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві займається відділ кадрів. Щомісяця відділом кадрів, керівництвом виробничих підрозділів чи спеціально уповноваженими особами — табельниками на всіх працівників заповнюється табель обліку робочого часу (в одному примірнику), в жому вказується кількість відпрацьованих ними щодня годин. За відсутності працівника на роботі в табель записуються причини спеціальними символами (наприклад, В – відрядження, Л – через втрату працездатності та ін.). У кінці місяця табель передається в бухгалтерію для нарахування заробітної плати та виплат за невідпрацьований час [1].

На прийнятих на роботу працівників заповнюється особова картка, в якій вказуються основні відомості про працівника: посада, стаж роботи, оклад, тарифний розряд, кількість і вік дітей та ін. Для спеціалістів заповнюється особовий листок з обліку кадрів. На підставі цих документів бухгалтерія відкриває особовий рахунок, в якому зазначаються оклад, пільги з оподаткування та щомісячно нарахований заробіток. Кожному прийнятому працівникові присвоюється табельний номер, який зберігається за ним до завершення роботи на даному підприємстві і не присвоюється іншим працівникам.

Норми робочого часу розраховують за календарем п’ятиденного робочого тижня з урахуванням вихідних. Проте, законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні дні, а тому підприємства, установи й організації мають самостійно визначати норму тривалості робочого часу на рік. За зазначених умов, залежно від тривалості робочого тижня, нами наведено розрахунок норми робочого часу у табл. 1.

Таблиця 1

Розрахунок норм тривалості робочого часу за 2011 - 2013 рр.

№ п/п	Показник	Роки
		2011, годин	2012, годин	2013, годин
1.	при 40-годинному робочому тижні	2004	1996	2001,0
2.	при 39-годинному робочому тижні	1957,8	1950	1957,8
3.	при 38,5-годинному робочому тижні	1932,7	1925	1932,7
4.	при 36-годинному робочому тижні	1807,6	1800	1807,2
5.	при 33-годинному робочому тижні	1656,6	1650	1656,6
6.	при 30-годинному робочому тижні	1506,0	1500	1506,0
7.	при 25-годинному робочому тижні	1255,0	1250	1255,0
8.	при 24-годинному робочому тижні	1204,8	1200	1204,8
9.	при 20-годинному робочому тижні	1004,0	1000	1004,0
10.	при 18-годинному робочому тижні	903,6	900	903,6

Як свідчать дані табл. 1, при 40-годинному робочому тижні у 2013 р. кількість годин робочого часу у 2012 р. збільшилась на 5 годин або 0,24 %, а відносно до 2011 р. зменшилась на 3 години або 0,15 %. Основними напрямами вдосконалення системи оплати праці слід вважати запровадження моніторингу рівня оплати праці; забезпечення тісного зв’язку розміру заробітної плати від індивідуальних результатів кожного працівника; посилення взаємозалежності оплати праці від якісних параметрів працівника, рівня його кваліфікації, інноваційності і мобільності.

Література:

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV / [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

2. Крищенко К. Удосконалення організаційно – економічного механізму управління оплатою праці/ К.Крищенко// Україна: аспекти праці. – 2007.- №6.- С. 9.