Історія/2 Загальна історія

Студент Руденко І.П.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна

Внутрішня та зовнішня політика Ольги – княгині Київської Русі

Вивчивши період правління княгині Ольги, ми дізнаємося про те, як можна вирішувати справи, зводячи до мінімуму використання насилля, як за допомогою мудрої політики керівника держави зробити її провідною у світі, чому тисячу років назад це змогла зробити «звичайна жінка», а сьогодні цього не може досягти весь наш уряд?

Життя княгині Ольги як політичного діяча розпочалося ще за життя князя Ігоря.

Бурхливі події зовнішнього життя Київської Русі та зайнятість князя Ігоря змусили княгиню Ольгу саму зайнятися розв'язанням численних державних справ, зокрема взяти на себе високу місію формування духовної культури освічених киян, серед яких дедалі більше з'являлося християн ( що цікаво, княгиня Ольга спиралася у своїх справах на цих людей (християн) , поступово схиляючись до їхньої віри).

На підставі норми давньоруського права, згідно з якою вдова, якщо знову не виходила заміж, виконувала після смерті чоловіка його господарські та соціальні функції, Ольга стала повновладною правителькою землі Руської. [1, с. 10]

Її першим вчинком як правителя була помста древлянам за смерть князя Ігоря.

Застосувавши неабияку жорстокість і свою кмітливість, вона змусила сповна заплатити за смерть свого чоловіка.

Але я можу вас запевнити, що мотиви княгині Ольги були куди більші, ніж просто помста.

По-перше, вона дала зрозуміти сусіднім державам, що не потрібно недооцінювати Київську Русь через те, що на троні сидить жінка.

По-друге, після цього випадку, ґрунтуючись на помилках князя Ігоря, Ольга запровадила ряд реформ:

- упорядкувала сплату данини, облаштувавши спеціальні пункти ( погости та стоянки ), куди в певний термін звозили данину;

- на землях, які були під владою Київської Русі, організувала владні структури з представників княжого оточення, що виконували князівські розпорядження, чинили суд. Це мало позитивні наслідки для Київської Русі.

Що стосується зовнішньополітичної діяльності Ольги, то, на відміну від своїх попередників, які воювали, вона віддавала перевагу дипломатії. Але ця дипломатія не виходила за межі розумного, Ольга не збиралася запобігати перед іншими. Вона зарекомендувала себе як «Великого» правителя, створила свої правила, аби не грати за чужими.

Діяльність Ольги зміцнювала фінансову базу князівської влади, апарат князівського державного управління, розширяла саму князівську вотчину. Усе це зміцнювало і владу київської княгині, виправдовувало її зусилля, спрямовані на згуртування окремих земель у сильну державу на Сході Європи. Не меч, мудрість і розум служили її знаряддям у здійсненні цього задуму. Економічне зміцнення Київської держави, яке настало за адміністративними реформами княгині Ольги, сприяло росту політичної ваги Київської Русі в міжнародних відносинах.[1, с. 12]

Створена княгинею система управління об’єктивно вимагала нової форми ідеології. Язичництво не відповідало потребам внутрішньої політики Давньоруської держави тому, що на той час воно було символом «варварства», а це заважало розширенню економічних, політичних і культурних зв’язків із сусідніми християнськими державами, серед яких перше місце посідала Візантія.[1, с. 12]

Вважається, що близько 957 року Ольга на чолі великого посольства прибула до Царграда, де мала намір укласти з імператором торгові і військові договори. А також посватати своєму підростаючому сину дружину із імператорського дому ( саме це їй не вдалося, занадто незнатним був нвщадок Рюрика ).[3, с. 9-10]

Після відвідин Константинополя було укладення угоди, за якою руські дружини мали служити в імператорській армії, а Візантія повинна була сплачувати данину Русі за це. Так руські війська брали участь у візантійських походах до Малої Азії та інших воєнних компаніях. Мирні відносини з Візантією за цим договором Русь мала як за часів правління Костянтина Багрянородного, так і за часів керування його сина Никифора Фоки.

Хрещення княгині Ольги в Константинополі в присутності імператора та патріарха мало не тільки релігійне та культурне, а й велике політичне значення.

Не змусити силою, не говорити гарні слова, а подати гарний приклад на ділі - таким повинен бути справжній правитель. Чи не пора нам задуматися про це?

Зробивши перший крок до зближення з християнським світом, діяльна київська княгиня звернулася до контактів з ним на Заході. Київська Русь підтримувала дипломатичні відносини з Німецькою імперією. Ольга відправила посольство до імператора. Це була місія «миру і дружби» для встановлення між державами взаємовигідних відносин. У відповідь на це за два роки до Києва прибула місія на чолі з єпископом, яка мала на меті схилити Русь до хрещення під патронатом римської церкви (католицької). Проте успіху ця місія не мала.[1, с. 15]

За часів Ольги міжнародний престиж Київської Русі значно зріс. І Візантія, і Німеччина — авторитетні світові держави середньовіччя — мали дипломатичні відносини з Київською державою, вбачали в ній рівноправного партнера.

В епоху, коли війна була головним засобом вирішення політичних суперечок, княгиня Ольга своїми зовнішньополітичними ініціативами продемонструвала можливість боротьби за міжнародне визнання без застосування сили, можливість і навіть необхідність існування рівноправних міждержавних згод: Київська Русь у період її правління не воювала з жодною із сусідніх держав. Княгиня просто зробила порядок всередині держави, і це дало змогу вести справи з сусідніми державами вже з іншого ракурсу.

Як пояснити те, що вона утрималася від негайного запровадження християнства у своїй державі? По-перше, Ольга відчувала, що прийняття християнства з рук греків може поставити Русь у політичну залежність від Візантії. По-друге, для такого відповідального акту як християнізація Русі ще не прийшов час: очевидно, у тій групі впливових політиків при дворі Ольги ще не було згоди в цьому важливому питанні.

Отже, діяльність княгині Ольги залишила значну сторінку в історії внутрішнього зміцнення та утвердження на міжнародній арені Київської держави, яке відбувалося хоч і мирним шляхом, але в напруженій боротьбі з контрдіями найбільших світових держав. Київська Русь виробляла свою політичну лінію для утвердження в світовій історії. Княгиня Ольга – перша державна правителька Русі – воістину стояла біля колиски могутньої першої східнослов'янської держави.

Великі заслуги Ольги в галузі державного будівництва, сприянні християнізації Русі призвели до уславлення і вшанування княгині після смерті.

Історія розвивається по спіралі. Помилки попередніх політиків повторюють наступні покоління. Через те що люди, які прийшли до влади, не мають одностайної думки, страждає й гине народ України. Замість єдиного керівника, який узяв би на себе всю відповідальність, у нашій країні правлять гроші. Люди, не зважаючи ні на що, борються за владу.

Але я вірю, що все зміниться на краще, а найближчим часом знайдеться керівник, який зробить Україну процвітаючою державою! Усе в наших руках.

Література:

1. Жінки в історії України.- К.: Український центр духовної культури. – Козуля О. 1993. –с. 256

2. Княгиня Ольга – Павлищева Н. 2011. –с. 416

3. Сильні жінки. От княгині Ольги до Маргарет Тетчет. Вульф. В. 2014– с. 360

4. Україна: хронологія розвитку. Давні слов’яни. Київська Русь. Т.2 – К. Кріон. 2009. –с. 544