Дорофеєв
В.М., Шульга С.В.
(Черкаський
інститут пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля НУЦЗ України)
Навчання дошкільників (в т.ч. й
протипожежне) здійснюється не лише на спеціально організованих заняттях, а й у
повсякденному житті, у різноманітних видах діяльності дітей за допомогою форм
організації навчального процесу.
Форма організації
навчання — спільна навчальна діяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному
порядку і встановленому режимі.
Значною мірою вона виражає
характер зв'язку між педагогом і дитиною, їхньої діяльності, місце заняття і
режим його проведення. У дитячому садку використовують фронтальні, групові,
індивідуально-групові, індивідуальні форми організації навчання. Головною
вимогою у виборі форми організації навчання є необхідність сприяння
дошкільникові у його бажанні навчатися. Як відомо, дитина розвивається тоді,
коли вона переживає радість від процесу навчальної діяльності, здобутого
результату.
Педагог повинен уміти визначати
ступінь складності навчальних завдань, дбаючи, щоб навантаження було посильним
для дошкільнят. Важливо забезпечити особистісно-орієнтований стиль керівництва
навчальною діяльністю дітей, не допускати зверхності, ігнорування їхніх
інтересів, поверхових оцінок зусиль. Усе має бути спрямованим на те, щоб
навчання було для них цікавим, особистісно значущим. «Зробити серйозне заняття
для дитини захоплюючим — ось завдання початкового навчання», — стверджував
К. Ушинський.
Необхідним компонентом процесу
навчання є дидактичні засоби, оптимальне поєднання яких допомагає
дошкільникам глибше пізнавати дійсність, збагачує їх враженнями, дає матеріал
для спостережень, які вони використовують у навчальній, а згодом і в інших
видах діяльності. Такими дидактичними засобами є слово (вихователя, дитини, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічних засобів, дидактичних
матеріалів; об'єкти живої і неживої природи, їх зображення; існуючий в уяві
дитини); дія (дитини, вихователя,
дидактичні вправи, елементарні досліди). Добирають їх залежно від віку, форм
мислення, рівня розумового розвитку дошкільника.
У ранньому віці малюк одержує нову інформацію здебільшого через дії з
предметом, іграшкою, зі слів вихователя. У середньому
дошкільному віці на передньому плані опиняється образ і слово, а дії
сприяють закріпленню знань (наприклад, практичні дії у дидактичній грі). У старшому дошкільному віці, коли
розвивається словесно-логічна форма мислення, можливі різноманітні поєднання
дидактичних засобів, що залежить від матеріалу, який вивчається, індивідуальних
особливостей дітей.
За провідною діяльністю
розрізняють такі форми організації навчання дошкільників: дидактична гра, екскурсія,
заняття.
Дидактична гра. Використовують її як
самостійну форму організації навчання і як частину заняття. Дидактичні ігри
ознайомлюють дітей з різноманітними явищами, предметами та їх властивостями
(формою, величиною, кольором, просторовим розміщенням).
Екскурсія. Цінність екскурсії
полягає у безпосередньому ознайомленні дітей із предметами, явищами природи,
діяльністю дорослих у природних умовах. Починають проведення екскурсій у другій
молодшій групі (екскурсії-огляди в межах дитячого садка, під час яких дітей
ознайомлюють із його приміщеннями, організовують їхнє спостереження за роботою
його працівників). Екскурсії з дітьми середньої групи проводять за межами
дитячого садка (в досліджуваному випадку – в пожежну частину, на
пожежно-технічну виставку і т.п.).
Заняття. На перших етапах свого
розвитку дошкільна педагогіка вбачала у заняттях можливість чимось зайняти
дітей: іграшкою, розповіддю, малюванням. Пізніше головним змістом занять стали
дидактичні ігри, вправи з дидактичним матеріалом, самостійна художня діяльність
та ін. На сучасному етапі утвердився погляд на заняття як на форму впливу
вихователя на дітей, виконання передбачених програмою завдань, тобто як на
особливу форму організації навчання.
Отже, використання різноманітних
форм організації навчання дошкільнят забезпечує ефективне засвоєння знань,
умінь і навичок, розвиток пізнавальних можливостей дитини.
Сьогодні
наука пропонує великий вибір освітніх технологій, але не кожна з них може бути
використана в роботі з дітьми дошкільного віку.
Література:
1.
Бабанский Ю.К. Учёт
возрастных и индивидуальных особенностей школьников в учебно-воспитательном
процессе // Нар. образование. - 1982.-№5. - С.106-111.
2.
Бех І. Особистісно-орієнтований підхід у вихованні // Професійна освіта:
педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник. - Ченстохова-Київ,
2000. - С. 331-350.
3.
Божович Л.И. Личность и
её формирование в детском возрасте. (Психологическое исследование). - М.:
Просвещение, 1968. - 464 с.
4.
Костюк Г.С. Навчально-виховний процес
і психічний розвиток особистості / За ред. Л.М. Проколієнко. - К.: Рад. Школа,
1989. - 608 с.