К. пед. н. Малихіна С. В.

Національний транспортний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ СТИЛІВ ВИЯВУ ПІЗНАВАЛЬНО-КОГНІТИВНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ У КОНТЕКСТІ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ЇХ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У роботах І. Арановської, Л. Артемової, А. Бермус, А. Реана самостійна навчальна діяльність вивчається, виходячи з розуміння її значення в становленні особистості-професіонала. Аналіз цих досліджень свідчить, що в системі вищої професійної освіти навчальна діяльність є механізмом відтворення предметно-проблемного поля майбутньої професійної діяльності, оскільки у процесі навчальної діяльності закладається інтегративний вектор навчально-теоретичних, проективних, конструктивно-технічних, регулювальних, змістово-операціональних видів діяльності. Ефективність організації навчальної діяльності студентів вищих навчальних закладів залежить від: довільності пізнавальних процесів самостійного сприйняття, осмислення, закріплення й опанування навчального матеріалу; уваги, уявлення, пам’яті, мислення й мовлення; наявності в тих, хто навчається, певних необхідних вольових якостей, а також належного достатнього рівня інтелектуального розвитку.

Перераховане вище синтезується у понятті «стиль пізнавально-когнітивної активності студента». Процеси сприйняття, осмислення та розуміння навчального матеріалу вимагають активності студента як суб’єкта навчального процесу, розуміння, як зауважує Л. Путляєва, не можна передати «інформаційно», оскільки це процес активного включення знань у загальну систему попередньо накопичених знань, тож інтенсифікація навчальної діяльності на макрорівні зводиться до формування стилів вияву пізнавально-когнітивної активності студентів. Поняття «стиль» використовується в сучасних дослідженнях доволі активно. Науковці за допомогою цього поняття описують коло індивідуалізованих, типологічних властивостей, рис, якостей, сутностей, особливостей діяльності, у тому числі – навчальної. У широкому сенсі стиль тлумачиться як «сукупність характерних ознак, особливостей, властивих чому-небудь … сукупність прийомів, характерних рис якої-небудь діяльності, поведінки, методу роботи» [1, с. 1195]. Аналіз дисертаційних досліджень за напрямом «теорія навчання» свідчить, що стиль як визначальне явище пізнавальної, навчально-пізнавальної діяльності, знаходиться поза межами дослідницьких пошуків або є частиною чи підструктурою інших дослідницьких тем, наприклад, індивідуально-особлистісних характеристик пізнавальної діяльності (І. Дорохіна, Н. Золотухіна), формування індивідуальності майбутніх професіоналів (О. Заболотська), стиль професійної діяльності (Н. Загуменних). О. Заболотська, вивчаючи питання формування індивідуальності студентів у професійній підготовці, пише, що важливим критерієм індивідуальності є індивідуальний стиль діяльності. В акмеології він становить сукупність своєрідних особистісних виявів майстра, у діяльності якого тісно пов’язані між собою фундаментальні знання й практичний досвід роботи, що включає способи й форми психолого-педагогічної взаємодії.

У дисертаційній роботі О. Напрасної предметом дослідження є зв’язок між когнітивним стилем й успішністю навчання студентів. Дослідниця зазначає, що когнітивний стиль варто розглядати як взаємодію пізнавально-когнітивної та особистісної складових. Зазначена взаємодія впливає на прийняття рішень і розв’язання студентом ситуації невизначеності, формує індивідуально стійкі способи пізнання й діяльності. Ставлення до людини як до суб`єкта пізнавальної, навчально-пізнавальної діяльності передбачає врахування більш широкого контексту її стильової поведінки. О. Напрасна також зауважує, що сьогодні різні автори, використовуючи поняття «когнітивний стиль», іноді мають на увазі інші, дотичні чи супідрядні поняття, наприклад, «стиль навчання». Визначення місця когнітивного стилю в системі інших стильових характеристик пізнавальної діяльності людини суттєво поглиблює знання про організацію пізнавальної діяльності особистості. Аналізуючи різні дослідження, учена підбиває підсумки у такий спосіб: на діяльність людини впливає не один параметр когнітивного стилю, а певний комплекс, який утворює типові форми когнітивного реагування, визначаючи пізнавальну діяльність особистості, зокрема, навчальну діяльність студентів. О. Напрасна пропонує розглядати когнітивний стиль як індивідуально стійкі способи пізнання та діяльності, наскрізну характеристику, яка пронизує всі рівні структури особистості та включає в себе взаємодію пізнавальної й особистісної складових [2]. Поділяємо думку дослідниці в тому, що впливають позитивно на успішність студентів такі особливості їхнього когнітивного стилю, як: поленезалежність, гнучкість, домінування вербального способу переробки інформації. Внутрішніми детермінантами ефективності навчання студентів є здатність розділяти інформацію незалежно від первинної здатності взаємозв’язку її елементів, можливість вільно використовувати різні прийоми її перероблення й оцінювання, здатність здійснювати предметно-логічний, смисловий контроль.

Доцільне формування стилів вияву пізнавальної активності можливе при врахуванні певного спектру індивідуальних особливостей студентського віку.

Студентський вік розглядається Б. Ананьєвим як особлива онтогенетична стадія соціалізації індивіда. Учений характеризує студентський вік як період виховання спеціаліста, суспільного діяча та громадянина, пов’язаний з опануванням і консолідацією багатьох соціальних функцій, формуванням професійної майстерності – усе це становить особливий і найважливіший для суспільного розвитку та становлення особистості період життя. Стиль пізнавально-когнітивної активності студента залежить від широти розумового кругозору, гнучкості оцінок того, що відбувається, готовності сприймати різнопланову інформацію, уміння усвідомлювати інформацію в термінах минулого (причин) і майбутнього (наслідки), а не в термінах тут-і-зараз, орієнтації на виявлення суттєвих, об’єктивно значущих аспектів того, що відбувається, здатності бачити явище в контексті його цілісних зв’язків з іншими явищами, уміння мислити в категоріях ймовірного. Інтелектуальні здібності характеризуються схильністю до певного виду діяльності. Здатність до навчання («здатність учитися», за термінологією Н. Менчинської) включає не лише вміння вчитися, а й своєрідну «тямущість» в навчальній діяльності. Педагоги вважають, що рівень навченості, а, отже, відповідно й рівень «тямущості» не є незмінним для однієї й тієї ж людини на різних етапах розвитку. Цей рівень (за відсутності патології) формується, підвищується під впливом спеціального педагогічного впливу, особливо інтенсивно – у період навчання молодої людини у вищому закладі освіти. Таким впливом, зокрема, служать методи проблемного навчання, основна педагогічна мета яких – розвиток мислення та професійних здібностей студентів.

Враховуючи ці особливості, викладач може оптимально вплинути на формування стилів вияву пізнавально-когнітивної активності студентів, а відтак – інтенсифікувати їхню навчальну діяльність.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ Перун, 2003. – 1440 с.

2. Напрасна О. Б. Індивідуально-психологічні особливості когнітивно-стильових характеристик навчальної діяльності студентів / О. Б. Напрасна : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2005. – 37 с.