Филологические науки / Риторика и стилистика

Гайденко Ю.О.

Національний технічний університет України

«Київський Політехнічний Інститут»

Мовні засоби вираження емфази у науково-технічному стилі

Емотивна семантика слова тісно пов’язана із емотивними конструкціями та компонентами мови, тому дослідження багатьох лінгвістів та мовознавців у цій галузі починається саме із дослідження слова та його емотивної семантики. Це пов’язано із тим, що слово є основною і одночасно найбільш рухомою одиницею, яка утворює всі поля мови [2, c.7].

Кожна мова характеризується наявністю в ній ряду одиниць різних структурних рівнів покликаних до спонукання адресата виконати певну дію. До таких одиниць належить емфаза та емфатичні конструкції.

Існує багато концепцій щодо вираження поняття емфази. Наприклад,

Б.А. Успенський зазначає, що емфаза – це спосіб виділення певного слова чи виразу у висловлюванні [11, c.5], в той час як Л.Л. Нелюбін емфазою називає виділення певного елемента висловлювання за допомогою інтонації, повторення, синтаксичної позиції тощо [9, c.258]. Подібно до Н.Н. Нелюбіна, І.С. Шишкіна вважає, що емфаза – це виділення якогось елемента висловлювання [12, c.55].

Саме тому емоційна забарвленість та експресивність як усного, так і писемного мовлення значною мірою створюється за допомогою різних емфатичних засобів, граматичних, лексичних іноді тими й іншими одночаснo [6, c.86].

Е.М. Галкіна-Федорук зазначає, що експресивні засоби в мові слугують підсиленню виразності та змалювання як під час вираження емоцій, вираження волі, так і під час вираження думки, тому експресивність є ширшою ніж емоційність у мові [3, c.175].

Це положення підтверджується тим, що різні засоби вираження емфази зустрічаються навіть у тих стилях писемного мовлення, котрі не мають емоційної забарвленості [6, c.86], а саме у офіційно-діловому та науковому. Так, емотивно-експресивна номінація є невід’ємною складовою наукового дискурсу в цілому та письмового англомовного наукового дискурсу зокрема.

Зазвичай такий вид номінації розглядається в аспекті вираження специфічного стилістичного прийому – висловлення категоричності, що стосується передачі рішучості та безумовності [1, с.208].

Варто зазначити, що основним джерелом посилення виразності тексту є лексика, що надає цілий ряд особливих засобів: епітетів, метафор, порівнянь, метонімії, синекдохи, гіперболи, літоти, перифрази, алегорії тощо. Хоча використання таких лексичних прийомів не є характерним для наукового та технічного стилю, все-таки, логічний наголос може виражатися за допомогою таких засобів.

Так, наприклад О.М. Ільченко називає метафору необхідним знаряддям мислення, формою думки, що здебільшого використовується у поезії [5, с.214]. Справді, вживання метафори надає науковому дискурсу особливої виразності та образності та привертає увагу адресата.

Великі можливості підсилення виразності мови має синтаксис, тобто, так звані фігури мови: анафора, антитеза, градація, інверсія, оксиморон, паралелізм, еліпсис, епіфора.

Емфатичні моделі – конструкції, звороти, поєднання лексично-граматичних елементів – сприймаються у протиставленні до нейтральних. Емфатичні моделі можуть підкреслити не лише окремі члени речення, але й надати експресивного та емоційного забарвлення реченню взагалі [7, c.61]. Такі емфатичні конструкції слід вважати засобами вираження емфази.

Варто підкреслити, що засоби вираження емфази суттєво відрізняються в художньому та науково-публіцистичному стилях. Емфаза робить науковий стиль більш виразним, емоційним. Відомо, що науковий стиль в основному не характеризується художньо-виразними засобами, які вживалися б у мові, однак типові емфатичні конструкції все-таки зустрічаються у текстах цього стилю [3, c.184].

Таким чином, емфатичні конструкції можна поділити   на лексичні, стилістичні, граматичні та графічні.

Граматичні емфатичні конструкції – це способи вираження емфази, в яких для досягнення емфатичного ефекту використовуються граматичні засоби мови. До основних граматичних конструкцій належать: 1. інверсія – порушення звичайного фіксованого порядку слів у розповідному реченні; 2. конструкція з it на початку речення; 3. конструкція Condensed Relative, в якій неозначені займенники what, who, whatever, whoever, whomever виступають y ролі підмета; 4. конструкція з використанням ступенів порівняння прикметників та прислівників; 5. заперечні емфатичні конструкції (створені заперечним займенником no поряд з іменником, двома запереченнями, поєднанням частки not зі сполучником until).

Лексичні емфатичні конструкції – це вираження емфази за допомогою лексичних засобів мови. До лексичних емфатичних конструкцій зазвичай відносять: 1. конструкцію з підсилювальним дієсловом do; 2. конструкції what a…, such a…, neither…nor, either…or, so very (much), more…than ever, too…to etc; 3. прийом експлетиву – вживання вставних емфатичних слів (мовні одиниці типу indeed, to be sure, without doubt, undoubtedly); 4. емфатичні повтори.

Вважається, що комунікативний характер категоричності висловлювання зумовлюється впевненістю автора у правильності власних поглядів. До того ж, лексичні одиниці-підсилювачі сприяють інтелектуальній насиченості тексту.

До особливого способу створення емфази відноситься графічний спосіб. Емфатичне виділення за допомогою графічних засобів є еквівалентом спеціального інтонаційного оформлення висловлювання. До графічних засобів, за допомогою яких висловлювання виділяється емфатично, належать: 1. виділення курсивом (italics); 2. підкреслення; 3. написання великими літерами (capitalization); 3. написання через дефіс [5, c.208].

У науково-публіцистичному стилі значно зростає частка граматичних емфатичних конструкцій, що зумовлюється нормованістю та стриманістю текстів. Тому емфатична складова реалізується шляхом уживання певних експресивних мовних засобів, серед яких переважають граматичні конструкції та риторичні фігури експлетиву. У наукових текстах засоби емфази виконують етикетну функцію привертання уваги адресата до найважливіших моментів тексту [6, c.88].

Варто відзначити, що засоби вираження емфази англомовного наукового дискурсу варіюють за ступенем інтенсивності.

Так, О.М. Ільченко серед засобів вираження емфази за ступенем категоричності виділяє:

1. маркери категоричності (surely, certainly, truly, unquestionably, definitely, indeed, evidently;(it is) obvious, evident, there is no doubt, there is every indication that, it is very possible, there is definite possibility that, there is a strong / high probability, in all probability);

2. маркери не категоричності (it is possible / possibly/maybe, perhaps, likely that, it is not impossible, it is not unlikely that, it looks like/ as if, supposedly, seemingly, in principle, potentially, it is not very likely, there is little evidence, it is impossible) [5, c.208].

Отже, виходячи із досліджень таких науковців як О.М. Ільченко (2002), Т.Р. Левицька (1975), А.М. Фіттерман (1975) тощо засоби вираження емфази слугують індикаторами виразності та експресивності певної одиниці речення або тексту, а також вираження впевненості мовця у власній думці, що є однією із аломорфних рис наукового дискурсу. Мовні засоби вираження емфази широко вживаються в текстах наукової та технічної літератури.

Література:

1. Арнольд И. В. Стилистика декодирования / Ирина Владимировна

Арнольд. – Л.: Просвещение, 1974. – 320 с.

2. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл / Н.Д. Арутюнова // Язык о

языке. — М.: Языки русской культуры, 2000. – С. 24–45.

3. Галкина-Федорчук Е.М. Суждение и предложение: Материалы к курсам языкознания / Евдокия Михайловна Галкина-Федорчук. – М.: Изд-во МГУ, 1956. – 74 с.

4. Гальперин И.Р. Системность контекстно-вариантных форм членения текста / И.Р. Гальперин. – М.: Наука, 2005. – 318с. – (Русский язык: текст как целое и компоненты текста).

5. Ільченко О.М. Етикет англомовного наукового дискурсу / О.М. Ільченко. – К.: Політехніка, 2002. – 288 с.

6. Левицкая Т.Р. Проблемы перевода / Т.Р. Левицкая, А.М. Фитерман. — М.: Международные отношения, 1975. – 456 с.

7. Літературознавчий словник-довідник / [ред. Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.І., Теремко І.В.]. – 2-ге вид., оновл. – К.: Академія, 2007. – 751 с.

8. Матезиус В. О так называемом актуальном членении предложения / Матезиус Вилем. – М.: Прогресс, 1967. – 248 с. – (Пражский лингвистический кружок).

9. Нелюбин Л.Л. Толковый переводоведческий словарь / Л.Л. Нелюбин. – М.: Флинта , 2003. – 318 с.

10. Разинкина Н.М. Стилистика английской научной речи. Элементы эмоционально-субъективной оценки / Нина Марковна Разинкина. – М.: Международные отношения, 2002. – 306 с.

11. Успенский Б.А. Поэтика композиции. Структура художественного текста и типология композиционной формы / Борис Андреевич Успенский. – М.: Искусство, 1970. – 224 с.

12. Шишкина И. С. Способы выражения эмфазы в английской научной литературе / И. С. Шишкина // Актуальные проблемы лингвистики XXI века. – Киров: Изд-во ВятГГУ. – 2006. – С. 381–383.