Право /1. Історія держави та права

Решетіловський М.С.

Студента 1 курсу напряму підготовки «Правознавство»

ПВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля»

Норманська та антинорманська теорія виникнення Київської Русі

Норманська теорія, або так звана «норманська теорія», або «норманізм» – назва, котру часто з негативною конотацією, надають супротивники науково встановлених фактів про заснування (або завоювання-захоплення) Київського престолу варягами-Рюриковичами (шведськими вікінгами-норманами) та їх варязькою дружиною. Вираз «норманська теорія» в Росії та СРСР часто використовувався як ідеологічне кліше або як звинувачення (особливо радянського часу) в політичній неблагонадійності та не патріотизмі. Норманська теорія заснована на поданні від того, що варяги, що згадуються в «Повісті временних літ», є не хто інший як представники скандинавських племен, відомі в Європі під ім'ям норманів або вікінгів. Ще професор Санкт-Петербурзької Академії наук німець Т.З. Байєр [1], який не знав російської мови, а тим більше давньоруської, в 1735 р. в своїх трактатах латинською мовою висловив думку, що давньоруське слово з літописів – «варяги» – це назва скандинавів, що дали державність Русі. У пошуках відповідного терміну в давньо-північній мові, Байєр знайшов, однак, лише єдино наближено нагадує «варяг» слово «верінгьяр». Власне «норманської теорії» як такої не існує. В більшості світового наукового співтовариства давно існує консенсус щодо питання про походження варягів, Рюриковичів; та їх роль у заснуванні середньовічної Київської держави. Основні визнані середньовічні першоджерела достатньо підкріплюються сучасними археологічними дослідженнями.

Норманську теорію вперше розробив німецький історик Герхард Фрідріх Міллер (1705–1783) [2], який працював в Російській академії наук у 1748 році. Науковець зробив доповідь у 1749-му році виголошуючи: «Славетні скандинави підкорили всі руські землі своєю всепереможною зброєю». Решта промови, яка складалася зі списку військових поразок слов'ян від германців і шведів, була врешті перервана патріотично настроєною аудиторією. Різка критика Ломоносова, Крашеннікова та інших академіків примусила призупинити роботу над своєю теорією до дня смерті Ломоносова. Унаслідок звинувачень у нелояльності, цькувань та переслідування, Г.Ф. Міллер був змушений знищити свій манускрипт і до нашого часу він не зберігся [3]. Хоча друкована копія оригінальної доповіді була знищена, Міллер переписав свою роботу і перевидав з назвою Походження росичів (Origines Rossicae) у 1768р.

Ще одним наріжним висновком є висновок, заснований на даних того ж фрагмента літопису, що слов'яни не змогли самі управляти собою. На цій основі зроблено висновок про те, що варяги, тобто нормани, принесли державність на слов'янські землі. У подібній постановці питання не було нічого незвичайного. Добре було відомо, що багато європейських держав були засновані іноземними правителями, причому в ході завоювання, а тут мова йде про мирне покликання.

Наукову критику норманської теорії (антинорманізм) започаткував у другій половині 18 ст. Михайло Ломоносов. У першій половині 19 ст. проти неї виступили історики-декабристи, слов'янофіли, пізніше – відомі російські вчені С. Гедеонов, Д. Іловайський, В. Васильєвський. На противагу норманістам вони висунули ряд теорій (балтійсько-слов'янська, литовська, готська), що спричинило розгортання дискусії на новому рівні. У радянській історіографії спочатку відчувався значний вплив норманської теорії. Одночасно розпочалася її наукова критика з боку провідних істориків. Значний внесок у спростування постулатів норманізму зробили Борис Греков, М. Тихомиров, Б. Рибаков, Л. Черепній, В.Мавродін, В. Пашуто, Д. Лихачов, I. Шаскольський, польський учений Г. Ловм'янський.

Помітно менший вплив мала норманська теорія на українську історіографію. Автор «Історії Русів» вважав [4], що назва Русь, як і держава східних слов'ян, постала на місцевому ґрунті. М. Костомаров, виступаючи з критикою норманської теорії, обґрунтовував литовське походження Русі. Не надавали значення норманізмові Володимир Антонович та представники його школи. Видатний український історик Михайло Грушевський відстоював думку про «істнованє Руси в полудневих краях тоді ще, коли першого скандинавсько-руського князя, Ігоревого батька з його братами не могло бути й на світі». Учений доводив, що норманська теорія є непотрібною для висвітлення питання про походження Київської Русі. Грушевський допускав лише певний вплив варязької військової організації на об'єднавчий процес давньоруських земель під владою Києва. Учні та послідовники Грушевського поділяли його погляди, однак, окремі історики «державної школи» в західноукраїнській історіографії 1920-30-х років 20 ст. – С. Томашівський, М. Кордуба, М. Чубатий, Б. Крупницький – погоджувалися з окремими положеннями норманської теорії. Українські історики Д. Багалій, В. Пархоменко, що працювали в наукових установах УРСР, стояли на позиції антинорманізму.

Сучасна українська історична наука, репрезентована працями учених П. Толочка, М. Брайчевського, М. Котляра, В. Барана та інших, доводить, що норманська теорія як проблема походження Київської Русі втратила наукове значення. Доведеним фактом вважається існування протодержавних утворень у Подніпров'ї, Галичині та Волині задовго до літописного повідомлення про покликання варягів. Ряд сучасних російських істориків (Д. Мачинський, Г. Лебедев, О. Мельникова) поділяють погляди норманізму і доводять північне походження Русі. Радянська теорія історичного процесу утворення класів і держави «історичний матеріалізм» у східних слов'ян суперечить норманській теорії. Її основні докази:

а) для цього існували всі необхідні економічні, передумови: достатньо високий розвиток продуктивних сил (археологами знайдені залізні знаряддя праці; доведене відділення ремесла від сільського господарства та інше, що говорить про майнову диференціацію, від якої один крок до утворення класів і держави); численні успішні військові походи слов'ян приносили прибуток і прискорювали процес класоутворення; захоплення старійшинами общинних земель говорить про початок складання феодальних відносин тощо;

б) археологічні розкопки вказують, що кількість поховань воїнів-норманів мізерно мала в порівнянні зі знайденими похованнями руських воїнів;

в) у літописах наступних часів нормани не згадуються, тому можна зробити висновок, що їхня кількість була малою, і вони швидко злилися з корінним населенням – ослов'янилися;

г) порівняльний аналіз залишків озброєнь норманів і слов'ян говорить про приблизно однаковий рівень розвитку продуктивних сил;

д) у літописах прямо говориться: що ще до приходу варягів у Києві правив 1-й князь — слов'янин Кий; франкські «Бертинські аннали» вперше згадують про державу східних слов'ян (початок 9 ст.), коли 838 року до римського імператора явилися посли, що підтверджували, що «їхній народ звуть Росс і спрямовані вони царем, називаним Хаканом, заради дружби»;

е) до приходу варягів на території Русі існували протодержавні утворення.

Тож, можна зробити висновки, що з тих пір пройшло дуже багато часу, і відкидати жодну з теорій не можна. Право на існування мають обидві теорії, в будь-якому випадку треба дослухатись до обох сторін. І, на мою думку, треба уважно читати всі «за» та «проти» цих теорій, та робити лише свої суб'єктивні висновки. Об'єктивні висновки ми робити не можемо, тому що пройшло занадто багату часу, і було сказано дуже багато думок щодо цих теорій, які з них правильні, які ні, ми вже ніколи не дізнаємось, тому треба дослухатися до кожної.

Список використаної літератури:

1. Норманська теорія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua-referat.com/Норманська_теорія_походження_Русі.

2. Київська Русь [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.vn.ua/book/dovidnik.html.

3. Норманська теорія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Норманська_теорія.

4. Теорія утворення Русі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uahistory.ucoz.ua/publ/9-1-0-8.