Право /1. Історія держави та права

Короткий А.О.

студент 1 курсу спеціальності «Правознавство»

ПВНЗ «Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля»

ВИДИ ДЕРЖАВНИХ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ

Основою для поділу державних (політичних) режимів слугує ступінь розвиненості політичної демократії та реальний політико-правовий статус людини. З урахуванням цих критеріїв сучасні державні режими поділяються на демократичні і антидемократичні. Існують також перехідні режими.

Демократичний режим – це порядок державного життя суспільства, при якому додержується демократична конституція, реалізується принцип поділу влади. Державна влада здійснюється на основі вільної і рівної участі громадян і їх об'єднань в управлінні державою. Допускається легальна діяльність різних партій. Гарантується здійснення прав і свобод громадян і меншостей відповідно до міжнародних стандартів прав людини.

Антидемократичний режим – це порядок державного життя суспільства, при якому не реалізується принцип поділу влади. Звужується або припиняється вплив громадян і їх об'єднань на управління державою. Відсутня або перетворюється на формальну виборність. Забороняється діяльність опозиційних партій і організацій. Застосовуються політичні репресії. Звужуються або порушуються політичні права громадян і меншостей. Реальна влада зосереджується в руках групи осіб або однієї особи, неконтрольованих народом [1].

Демократичному режиму притаманна безпосередня участь народу в здійсненні державної влади; виборність вищих органів державної влади, існування інститутів безпосередньої та представницької демократії, плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людей; рівність усіх громадян перед законом, гарантування з боку держави здійснення ними своїх прав та виконання своїх обов'язків; демократизм правосуддя, забезпечення верховенства права; поєднання правління більшості та захисту прав меншості, існування легальної політичної опозиції; взаємна відповідальність держави перед особою і особи перед державою; можливість створення і вільного функціонування політичних партій та інших громадських об'єднань.

При антидемократичному режимі відбувається потоптання прав і свобод людини, придушення опозиції, не виключається скасування представницького вищого органу (парламенту) або перетворення його на маріонеткову установу, формування уряду армією, що захопила владу. Антидемократичному режиму притаманна відсутність правових механізмів та інших гарантій здійснення прав і свобод громадян; надмірна централізація державної влади, її концентрація в руках неконтрольованої народом групи осіб чи однієї особи; повний контроль держави над усіма сферами суспільного життя; застосування неправових засобів здійснення державної влади та примусових методів управління; ігнорування релігійних поглядів населення, інтересів національних меншин та інших груп людей [2].

Антидемократичний режим може існувати у таких формах: тоталітаризм (режим, що характеризується відсутністю реальних прав і свобод громадян, всеохоплюючим репресивним примушенням громадян до виконання владної волі, яка не спирається на закон та контролює всі сфери суспільного життя; суворий контроль держави над усіма сферами суспільних відносин; нав'язування єдиної офіційної державної ідеології; відсутністю принципу розподілу влади та органів місцевого самоврядування; ігноруванням інтересів національних меншин; здійсненням диктатури однієї партії та забороною опозиції; монополії держави у сфері економіки, мілітаризація громадського життя), деспотія (форма режиму, яка характеризується зосередженням в руках однієї особи всієї повноти влади з одночасною її централізацією, відсутністю політичних свобод і жорстокими методами утиску прав та свобод людини і громадянина), авторитаризм (вид режиму, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або групи осіб; безстроковим характером влади глави держави; звуженням політичних прав і свобод громадян та громадсько-політичних об'єднань, приниженням ролі представницьких органів влади; недопущенням політичної опозиції. Забезпечення існування авторитарного режиму здійснюють армія та каральні органи. Основний метод діяльності органів державної влади – командний, який здійснюється за допомогою наказів, розпоряджень директив тощо. Існування авторитарного режиму ефективне в умовах забезпечення суспільного порядку, швидкої реорганізації суспільства, виконання конкретних завдань. За умов авторитарного режиму державна влада здійснюється шляхом наділення виконавчої влади широкими законодавчими повноваженнями, виключенням компромісів, ігноруванням інтересів суспільства і держави [3].

На відміну від демократичного режиму, при якому джерелом влади є народ, авторитарний режим характеризується необмеженою владою однієї особи або групи осіб, непідконтрольної народу, яка формується головним чином не шляхом конкурентної виборної боротьби, а за допомогою нав'язування чиєї-небудь волі зверху.

Список використаної літератури

1. Форма державного режиму [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/18060203/pravo/forma_derzhavnogo_rezhimu.

2. Скакун О.Ф. Загальна теорія держави і права / О.Ф. Скакун [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uristinfo.net/2010-12-16-20-00-40/3-2010-12-16-19-59-33/44-glava6.html?start=2.

3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part2/504.htm.