Максименко О

Максименко О.В., студентка

Науковий керівник:

Германюк М.О., к.ю.н., старший викладач

Запорізький національний університет, Україна

Батьки та особи, що їх замінюють, як спеціальні суб’єкти адміністративної відповідальності

Батьки або особи, які їх замінюють, наділені всіма необхідними правами та обов’язками з виховання і захисту прав та інтересів своїх дітей. Неналежне використання останніх, порушення чи зловживання ними у передбачених законом випадках тягнуть адміністративну відповідальність, яка є одним з видів юридичної відповідальності. Протиправна поведінка неповнолітніх у більшості випадків є наслідком недбалого виконання батьками своїх обов’язків по вихованню дітей або ж неправомірних дій саме батьків або осіб, що їх замінюють. Оскільки юридичний склад деяких адміністративних правопорушень, що вчиняються неповнолітніми, має комплексний характер, тобто складається фактично з двох самостійних юридичних фактів, які у своїй сукупності утворюють обов’язкову ознаку об’єктивної сторони – діяння (це дії або бездіяльність батьків та дії неповнолітніх), то відповідно однією з ознак адміністративної відповідальності неповнолітніх є можливість її перекладення („трансмісії”) на інших осіб.

Питання адміністративної відповідальності неповнолітніх, батьків та осіб, що їх замінюють зокрема, висвітлені у працях таких вчених-адміністративістів, як: В.С. Анджиєвський, І.О. Галаган, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, Д.М. Лук’янець, Г.М. Міньковський та інших.

Батьки та особи, що їх замінюють, належать до групи спеціальних суб’єктів адміністративної відповідальності, якими стають громадяни на підставі родинних зв'язків та певних життєвих обставин. Батьківство – це кровне споріднення батьків з їх дитиною, яке визначається на основі документів про шлюб і свідоцтва про народження дитини та на добровільному визнанні себе батьками дитини, яка народилася поза шлюбом [1, 39]. Під особами, що замінюють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і піклувальники.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Стаття 52 Основного закону закріплює положення про те, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу [2]. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства») [3]. Стаття 141 Сімейного кодексу (далі – СК України) встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі. Батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти; поважати дитину. Забороняється будь-яка експлуатація дитини батьками, фізичні покарання та покарання, які принижують гідність дитини [4]. У ст.143 СК України закріплено обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. У ч.1 ст.144 СК України батьків зобов'язано зареєструвати народження дитини "невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини". Адміністративним законодавством встановлено відповідальність батьків за несвоєчасну, без поважної причини реєстрацію народження дитини у вигляді штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст.212-1 КУпАП). Батьківські праві та обов'язки поширюються і на осіб, які у встановленому законом порядку усиновили або удочерили дітей [4].

К. Ігошев зазначає: особлива небезпека порушення виконання батьківських обов'язків вимагає, щоб сімейна, цивільно-правова відповідальність поєднувались у необхідних випадках з адміністративно-правовими та кримінальними заходами впливу [5, 411]. Відповідно до ч. 1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [6]. Проте в КУпАП не зазначено: за яких саме умов дія чи бездіяльність батьків або осіб, які їх замінюють, набуватиме протиправного характеру. Питання про те, чи було ухилення від виконання обов'язків злісним, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням причин відсутності умов для їх успішного навчання, тривалості та причин неналежного ставлення до виховання та навчання дітей, тривалості відсутності нагляду за поведінкою та навчанням дітей тощо [7, 102]. Неналежне виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей сприяє вчиненню правопорушень дітьми, які ще не здатні належним чином раціонально мислити та керувати вчинюваними діями. У такому випадку адміністративна відповідальність настає лише за винні діяння, а батьки або особи, котрі їх замінюють, притягуються до адміністративної відповідальності за таке винне невиконання чи неналежне виконання обов'язків з навчання і виховання дітей та нагляду за ними, результатом якого стало вчинення неповнолітніми дій, заборонених нормами адміністративного чи кримінального права. Для притягнення батьків або осіб, які їх замінюють, до адміністративної відповідальності недостатньо їх власної протиправної поведінки, а потрібно встановити факт вчинення правопорушення чи скоєння злочину їх дитиною, тобто підставою цієї відповідальності є не окремий юридичний факт, а їх сукупність — фактичний склад. Даний різновид адміністративних проступків можна визначити як протиправні, винні, адміністративно карані діяння батьків або осіб, які їх замінюють, по невиконанню своїх юридичних обов’язків з виховання дітей і нагляду за ними, що призвели до порушення правових норм неповнолітніми [7, 101].

Батьки та особи, які їх замінюють, як спеціальні суб’єкти можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за їх власні протиправні дії. До таких адміністративних проступків належать, зокрема, доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами (ст.180 КУпАП). Поняття «доведення неповнолітнього до стану сп’яніння» міститься у науково-практичних коментарях і означає активні дії (безпосереднє розливання) чи бездіяльність (нереагування на активні дії інших осіб) сторонніх осіб, наслідком яких стало сп'яніння неповнолітнього.

Адміністративна відповідальність батьків та осіб, що їх замінюють настає не тільки за ухилення від виконання обов'язків щодо виховання та навчання дітей, а також у зв'язку з протиправними діями останніх. У ч.3 ст. 184 КУпАП зазначено: вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів. Даний адміністративний проступок має матеріальний склад, а саме неправомірну поведінку неповнолітніх в якості шкідливого наслідку. Відповідно до ч.4 ст.184 КУпАП вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [6]. Протиправна поведінка дітей виступає ознакою, яка впливає на ступінь кваліфікації діяння, встановленого ст.184 КУпАП. Слід зазначити, що у разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють (ч.2 ст.307 КУпАП). Всі штрафні санкції накладаються тільки в судовому порядку і сплачуються в банківських установах.

Отже, відповідно до адміністративного законодавства батьки або особи, які їх замінюють, як спеціальні суб’єкти можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання своїх обов’язків з навчання і виховання дітей, за їх власні протиправні дії, а також у разі вчинення неповнолітніми особами, котрі не досягли віку юридичної відповідальності, адміністративного правопорушення або скоєння злочину. Для ефективного розгляду справ стосовно неповнолітніх, а також для забезпечення їх прав і свобод необхідним є створення судів у справах неповнолітніх (ювенальних судів).

Література

1. Педагогічний словник для молодих батьків. – К. : ДЦССМ, 2002. – 348 с.

2.     Конституція України. – Х. : Одіссей, 2013. – 56 с.

3.     Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-III [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

4.     Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. № 2947-III [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

5. Игошев К.Е. Семья, дети, школа / К.Е Игошев, Г.М. Миньковский. — М. Юрид. лит., 1989. — 448с.

6. Про адміністративні правопорушення: Кодекс України від 7 грудня 1984 р. №8073-X [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

7. Горбач О.В. Адміністративна відповідальність батьків за протиправні дії неповнолітніх / О.В. Горбач // Право України. – 2003. – № 5. – С. 101-103.